Рішення № 72627709, 06.03.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/4729/17

Номер провадження 2/489/603/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Сироватка Т.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , яким просила стягнути з відповідачки на її користь матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири, у розмірі, визначеному висновком експертизи, та судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачу належить квартира № 202 у вказаному будинку, однак остання допустила залиття квартири позивача. В результаті залиття квартири позивача відповідачем їй було завдано матеріальні збитки. Проте відповідач в добровільному порядку завдану шкоду не відшкодовує.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні та стягненні компенсації матеріальної шкоди у розмірі 10154 грн.00 коп.( відповідно до висновку експертизи).

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнавала та проти них заперечувала. Згідно поданого відзиву вказувала, що жодного відношення до залиття квартири позивача вона не має та її вина не доведена.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд виходить з такого.

Квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( а.с. 6,9).

Квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.26).

05.09.2017 року відбулось залиття квартири № 196 у вищевказаному будинку.

06.09.2017 року майстром ЖЕКу в присутності сантехніка та мешканців кв.196,190 був складений та затверджений начальником, Акт про залиття квартири, згідно якого вбачається, що з вечора 05.09.2017 р. до ранку 06.09.2017 р. відбувалось залиття у квартирі №196, також містяться перелічені наслідки протікання - наявні зовнішні пошкодження стелі, стін тощо. При цьому в Акті зазначено, що на момент обстеження, в квартири № 202,208 майстру потрапити не вдалось.

Ухвалою суду від 12.12.2017 р. по справі призначено будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1. Причина залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1? 2. Яка вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_4, внаслідок залиття 05.09.2017 р. – 06.09.2017 р.?

Згідно Висновку експерту вбачається, що встановити наявну причину залиття квартири АДРЕСА_2, не надається можливим, в зв’язку з відсутністю доступу в вище розташовану квартиру № 202 для дослідження інженерних комунікацій. Проте наявні пошкодження покриттів, які могли утворитись в результаті залиття та вартість будівельно-ремонтних робіт для відновлювального ремонту в приміщеннях АДРЕСА_5 складає 10 154 грн. 00 коп.

При цьому експертом зазначено, що обстеження квартири № 196 проводилось у присутності позивача -03.01.2018 року, відповідач ОСОБА_2 при проведенні експертизи не була присутня,сповіщена експертом про дату проведення експертизи належним чином - телеграмою від 19.12.2017 року, у квартирі на час дослідження мешкають квартиранти.

Відповідачем до відзиву долучено копії Актів від 08.02.2018 року, складених комісією у складі майстрів ЖЕК , мешканців кв.202. Зі змісту вказаних актів вбачається, що сантехнічні пристрої квартири 202 у справному стані, течі на час огляду немає, наявні старі сліди протікання.

Суд не може прийняти до уваги ці акти, як доказ відсутності вини відповідача, оскільки вони складені не під час події, яка є предметом розгляду та не спростовують обставин, вказаних позивачем, також вони не містять висновків щодо повного поквартирного обстеження компетентними працівниками ЖЕУ з метою встановлення дійсних причин протікання у квартирі позивача.

Відповідно дост.16 ч.1 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При вирішенні спору по суті судом приймається до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо мешканців, орендарів квартири № 202 з якої, за твердженням позивача, відбулось залиття його квартири. Проте є дані, що відповідач є власником вказаного нерухомого майна.

Відповідно до п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року, у разі залиття, аварії складається відповідний акт, типова форма якого міститься у додатку № 4 до зазначених Правил.

Згідно додатку № 4 до зазначених Правил, у акті, зокрема, зазначається що трапилось, причини та наслідки залиття, акт складається комісією у складі головного інженера виконавця послуг - голови комісії, майстра технічної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету.

Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором, або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з пунктом 9 вищезазначеної Постанови відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, налагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем не доведено відсутність вини у заподіянні шкоди позивачеві у зазначеному ним обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по виготовленню експертизи в розмірі 4000 грн. та судовий збір - 640 грн.00 коп., усього - 4640 грн.00 коп.,що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10154 грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: на проведення експертизи в розмірі 4000 грн. та судовий збір - 640 грн.00 коп., усього - 4640 грн.00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.08.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова