Ухвала суду № 72627664, 30.01.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________30.01.2018

Справа № 490/8382/17

н\п 1-кп/490/909/2017

У Х В А Л А

30 січня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Чернієнка С.А.

при секретарі Тихонюку В.В.

за участю прокурора Цибух Т.І.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5,

під час судового розгляду щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020003368, за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, зокрема у тому, що 29 липня 2017 року, близько 23 год. 00 хв., заходячись у дворі будинку № 71-А по пр. Центральному в м. Миколаєві, із погрозою застосування ножа здійснити напад на ОСОБА_1, у ході якого заволоділи мобільним телефоном останнього вартістю 3 900 грн..

Дослідженням протоколу від 31.07.2017 затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_4 встановлено, що його фактично було затримано о 14 год. 28 хв. 31 липня 2017 року, тобто більше ніж через добу після вчинення розбійного нападу на потерпілого. При цьому, як слідує зі змісту вказаного протоколу, при оформленні затримання о/у Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 проведено обшук затриманої особи.

Після дослідження вказаного вище протоколу судом в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 89 КПК України, на вирішення учасників процесу поставлено питання про визнання відомостей, які містяться у цьому протоколі, недопустимим доказами.

Прокурор під час обговорювання вказаного питання вважала відсутніми підстави для визнання відомостей, що містяться у протоколі, недопустимими доказами, оскільки вважала дії органу досудового розслідування щодо затримання ОСОБА_4 законними.

Натомість, сторона захисту, вважала затримання ОСОБА_4 незаконним - здійсненим з порушенням вимог ст. 208 КПК України, а, відповідно, відомості, що їх містить вказаний вище протокол - недопустимим доказами.

Потерпілий просив вирішити вказане питання відповідно до закону.

Вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

Як слідує зі змісту протоколу від 31.07.2017 затримання ОСОБА_4, підставою для його затримання без відповідної ухвали слідчого судді, суду зазначено те, що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Вказана підстава для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду дійсно передбачена п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Затримуючи особу, підозрювану у вчиненні злочину у такому порядку, згідно ч. 3 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор дійсно можуть здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

Разом з тим, з обвинувального акту слідує, що подія злочину, яка є предметом судового розгляду, мала місце 29 липня 2017 року, близько 23 год. 00 хв., а ОСОБА_4, як слідує зі змісту дослідженого протоколу, фактично затримано о 14 год. 28 хв. 31 липня 2017 року, тобто більше ніж через добу після нападу на потерпілого.

У такому випадку, неможливо визнати, що ОСОБА_4 затримано безпосередньо після вчинення злочину, та що наявні в розпорядженні органу досудового розслідування дані, тобто передбачені п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України вказівки потерпілого чи іншого очевидця злочину, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці пригоди, вказували б на те, що ОСОБА_4 щойно вчинив злочин.

За таких обставин затримання ОСОБА_4 без ухвали слідчого судді чи суду, не відповідало положенням ст. 208 КПК України, а отже є незаконним, здійсненним з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

За змістом ч. 4 ст. 87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Таким чином, оскільки затримання ОСОБА_4 без ухвали слідчого судді, суду не відповідало вимогам ст. 208 КПК України, було незаконним, всі докази, отримані завдяки такому затриманню, у тому числі результати його обшуку, є очевидно недопустимими доказами.

Згідно ч. 2 ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 87, 89, 208, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Відомості, що містяться у протоколі від 31.07.2017 затримання ОСОБА_7 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а також у додатку до цього протоколу (фототаблиці), визнати недопустимими доказами.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Головуючий: