Рішення № 72627013, 13.02.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7505/17

пр.№ 2/464/451/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретар судового засідання Кравс С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» суму збитків у розмірі 19 000 грн., 1 145,65 грн. інфляційних витрат, 3% річних у сумі 2 916, 63 грн. та понесені судові витрати. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.04.2015 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір страхування автотранспортних засобів № 10912796, відповідно до умов якого було застраховано автомобіль НОМЕР_1. 06 листопада 2015 року в м.Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода між автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем НОМЕР_3, під керуванням відповідача. Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 30.11.2015 року відповідачавизнано винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст.124 КУпАП. На підставі страхового акту № 196\15\15\10\ТР25\00\3 від 12.11.2015 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» здійснило виплату ОСОБА_3в розмірі 40 090 грн. З огляду на те, що цивільно – правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована між позивачем та відповідачем, з метою досудового погашення боргу, 29.12.2015 року було укладено договір № 2/12 про відшкодування заподіяних збитків, відповідно до умов даного договору відповідач зобов’язався сплатити зазначену суму до 30.11.2017 року. Останній платіж відповідачем було здійснено 30.03.2017 року. Відтак, сума заборгованості складає 19 000 грн. Просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 19 000 грн., 1 145,65 грн. інфляційних витрат, 3% річних у сумі 2 916,63 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву в якій просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки в судове засідання суду не повідомив, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розглядати справу заочно у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

З’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.11.2015 року о 13.55 год. по вулиці Сахарова, 78 у м.Львові, мала місце дорожньо-транспортна пригода між автомобілем НОМЕР_4, під керуванням відповідача та автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. Вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини відповідача, який порушив п. 10.4 Правил дорожнього руху України.

Зазначене підтверджується постановою Сихівського районного суду м.Львова від 30.11.2015 року, якою ОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративного порушення передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вказана постанова є обов’язковою в частині, що стосується вчинених відповідачем дій, тому вина ОСОБА_2у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається із договору страхування № 10912796 автомобіль НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ПрАТ «Європейський страховий альянс».

Відповідно до страхового акту № 196\15\15\10\ТР25\00\3 від 12.11.2015 року сума страхового відшкодування ремонту транспортного засобу «MERCEDES-BENZ E200», д.н.з. НОМЕР_5 становить 40 090 грн. та була виплачена ОСОБА_3, що підтверджується платіжними дорученнями № 1185, № 1186, №1189 від 11.11.2015 року, 12.11.2015 року та 13.11.2015 року відповідно.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна положення містить і ст.993 ЦК України.

Судом встановлено, що 29 грудня 2015 року між ПрАТ «Європейський страховий альянс» та ОСОБА_2 було укладено договір про відшкодування боргу в порядку регресу № 2/12, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався сплатити позивачу в строк до 30.11.2017 року виплачену суму страхового відшкодування.

Як встановлено судом, відповідач умов договору про відшкодування боргу в порядку регресу в повному обсязі не виконав та відповідно до картки рахунку: 37.4 заборгованість становить 19 000 грн.

З огляду на те, що позивач відшкодував ОСОБА_3матеріальну шкоду завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу, з вини відповідача, а цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо - транспортної пригоди застрахована не була відповідач не виконав умов договору про відшкодування боргу в порядку регресу № 2/12, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягнення 19 000 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату). Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов’язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов’язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов’язанням.

Cтаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов’язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов’язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 цього ж кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов’язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Відтак, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов’язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України прийнятій в цивільній справі № 910/22034/15 від 01.06.2016 року

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 145,65 грн. інфляційних витрат, 3% річних у сумі 2 916, 63 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 600 грн.

На підставі ст.ст.509, 524, 533, 625, 979, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування» та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 – 265, 280 – 289 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання - м.Львів, вул. Ярославенка, 22 А кв. 3, ІПН НОМЕР_6, сері та номер паспорта КА № 930404) в користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місце знаходження – м.Київ, вул. Глибочицька, 33-37, ЄДРПОУ 19411125) 19 000 (дев’ятнадцять тисяч) грн. матеріальної шкоди, 1 145 (тисяча сто сорок п’ять) грн. 65 коп. інфляційних витрат, 3% річних у сумі 2 916 (дві тисячі дев’ятсот шістнадцять) грн. 63 коп. та 1 600 (тисяча шістсот) грн. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча Бойко О. М.