Рішення № 72626501, 15.02.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4237/17

пр.№ 2/464/306/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.02.2018 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2

з участю представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Лопатинагробуд», Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання договору нікчемним,-

в с т а н о в и в :

позивачка звернулась до суду з позовом, уточнивши вимоги якого просить встановити нікчемність договору № 145-519-11 від 14.02.2011 року про спільне використання технологічних електричних мереж та застосувати наслідки його нікчемності у вигляді стягнення з Приватного підприємства «Лопатинагробуд» недотриманої вигоди у вигляді плати за спільне використання електромереж в сумі 39 775 грн.; визнати недійсним та припинити дію договору про постачання електричної енергії № 22218 від 29.06.2011 року укладено між Приватним підприємством «Лопатинагробуд» та Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, вона є власником майнового комплексу будівель, що знаходиться по вул. Центральній, буд. 25 в смт. Лопатин Радехівського району Львівської області. До складу зазначеного комплексу входять: цех залізобетонних виробів з прибудованим арматурним цехом із з/б панелей (поз. 17), загальною площею 2 827, 3 кв.м., цегляна котельня на три котли (поз. 18), загальною площею 255, 8 кв.м., з/б бомбосховище (поз. 20), загальною площею 158. 2 кв.м., цегляна електропідстанція (поз. 22). загальною площею 16, 4 кв.м. та металева споруда водонапірної башти (поз. 23) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2039. З метою практичного використання виробничих потужностей комплексу за його цільовим призначенням, нею 16 червня, 05, 17 та 31 серпня 2016 року було скеровано на адресу ПАТ “Львівобленерго” відповідну заяву та листи з проханням укласти договір про постачання електричної енергії в належні їй на праві власності виробничі приміщення комплексу через закриту трансформаторну підстанцію № 153. На вказані звернення на її адресу заявника надійшла відповідь Радехівського відділу електропостачання ПАТ «Львівобенерго» від 30.08.2016 року за № 317-0542 відповідно до якої повідомлялось, що договір на постачання електричної енергії через ЗТП -153 за адресою смт. Лопатин вул. Центральна, 25, укладено з Приватним підприємством “Лопатинагробуд”. ОСОБА_2 того, у вказаному вище листі зазначалось, що Радехівським ВЕП на адресу ПП “Лопатинагробуд” скеровано листа з вимогою представити необхідні документи відносно права власності на трансформаторну підстанцію та електрообладнання, і лише після отримання відповіді буде прийнято рішення про укладання ОСОБА_6 відповідного договору. Вважає договірпро спільне використання технологічних електричних мереж № 145-519-11 від 14.02.2011 року укладений між Приватним підприємством “Лопатинагробуд” та ПАТ “Львівобленерго” нікчемним, оскільки такий порушує публічний порядок, у зв»язку із тим, що він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, оскільки саме вона є власником електропідстанції ЗТП-153 по вул. Центральній, 25, в смт Лопатин, Радехівського р-ну, Львівської обл., а ПП “Лопатинагробуд”. Відповідач ПП “Лопатинагробуд” ні на момент укладення вказаних договорів, ні на даний момент, не має права власності або права права розпорядження цегляною будівлею електропідстанції ЗТП № 53 . Оскільки договірпро постачання електричної енергії № 22218 від 29.06.2011 року укладений на підставі нікчемного договору № 145-519-11 від 14.02.2011 року та є похідним від нього вважає, що він є недійсним. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його едійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все. що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого овернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ст. 216 ЦК України ). З огляду на викладене вважає, що договорій № 145-519-11 від 14.02.2011 року є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, а тому просить просить стягнути недоотриману нею вигоду в сумі 39 775 грн., що є сумою плати за використання електричних мереж (1075грн.) за 37 місяців та припинити дію недійсного договору № 22218 від 29.06.2011 року .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.

Представник відповідача ПП “Лопатинагробуд” в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно будівля ЗТП № 153, яка є нерухомою річчю, належить позивачці і право власності на таке нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, електричне обладнання, яке розміщене у будівлі ЗТП № 153, є рухомим майном та належить на праві власності ПП “Лопатинагробуд” на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ПП “Лопатинагробуд” та ЗАТ “Лопатинагробуд”, що стверджується накладною № 214 від 16.12.2014 року та актом передачі від 16 грудня 2004 року. Відтак, ПП “Лопатинагробуд” є власником електричного обладнання та реалізовуючи своє право на розпорядження рухомим майном, з метою забезпечення потреб виробництва електроенергією, уклало із ПАТ «Львівобенерго» договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 145/519-11 від 14.02.2011 року та договір постачання електричної енергії № 22218 від 29.06.2011 року. Будь-які дані, які б свідчили про нікчемність чи недійсність Жодних даних про нікчемність чи недійсність договорів матеріали справи не містять. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ПАТ «Львівобенерго» в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що договір про спільне використання електричних мереж № 145/519-11 від 14.02.2011рта договір про постачання електричної енергії № 22218 від 29.06.2011р. укладені ПАТ «Львівобленерго» згідно з чинним законодавством на підставі поданих документів ПП «Лопатинбуд». Підставою для укладення даних договорів слугували документи, що підтверджували право власності ПП «Лопатинбуд» на електричне обладнання, що знаходиться в ЗТП №153, зокрема копія акту-прийому від 16 грудня 2004 року та копія накладної від 13 грудня 2004 року. Відповідно до ч. 2. статті 181 ЦК України електричне обладнання є рухомою річчю, тобто є річчю, яку можна вільно переміщувати у просторі. Згідно ч.2. ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки рухомі речі не підлягають реєстрації, то надані ПП «Лопатинбуд» документи були законною підставою для укладення спірних договорів. Відповідно до п.1.9 Правил користування електричною енергією від 31.07.1996 № 28постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, електроустановки якого розташовані на цій території, в укладенні договору, за умови дотримання вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативно-технічних документів. Таким чином, ПрАТ «Львівобленерго» під час укладення договорів керувалося засадами добросовісності, розумності та справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України), і не вправі було відмовити контрагенту в їх укладенні. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки ОСОБА_2, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно роз”яснень, які містить п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Судом встановлено, що 14.02.2011 року між Приватним підприємством «Лопатинагробуд» (як власником мереж) та Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» було укладено договір про спільне використання електричних мереж № 145/519-11, які згідно акту розмежування балансової належності електромереж (що є додатком до договору) знаходяться в приміщенні ЗТП №153.

29.06.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Приватним підприємством «Лопатинагробуд» укладено договір про постачання останньому електричної енергії № 22218 .

Відповідно до ч.2 ст.181 Цивільного кодексу України електричне обладнання є рухомою річчю, тобто є річчю, яку можна вільно переміщувати у просторі. Згідно ч.2. ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Статтею 657 цього ж кодексу нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу як обов»язкове визначено лише щодо нерухомого майна.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається із накладної № 214 від 16 грудня 2004 року та акту прийому-передачі від 16.12.2004 року ПП «Лопатинагробуд» придбало у ЗАТ «Лопатинагробуд» електричне обладнання: трансформатор струму силовий ТЗМ № 400/10 № 1516; електролічильники в кількості 3 шт., підстанцію трансформаторну комплексну, шафу електричну, які знаходяться в приміщенні ЗТП №153.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним

Взаємовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулються Правилами користування електричною енергією, затв. постановою НКРЕ №28 від 31.07.96р. Відповідно до п.1.9 зазначених Правил, постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, електроустановки якого розташовані на цій території, в укладенні договору, за умови дотримання вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативно-технічних документів.

Як встановлено судом договори, які є предметом даного спору, були укладені на підставі наданих відповідачем ПП «Лопатинагробуд» накладної № 214 від 16 грудня 2004 року та акту прийому-передачі від 16.12.2004 року, які свідчили про купівлю ПП «Лопатинагробуд» у ЗАТ «Лопатинагробуд» електричного обладнання, розміщеного у ЗТП №153.

Враховуючи презумпцію правомірності правочину, визначену ст.204 Цивільного кодексу України, при надані відповідачем ПП «Лопатинагробуд» зазначених документів у відповідача ПАТ «Львівобленерго», в силу вимог п.1.9 Правил користування електричною енергією,виник обов»язок укласти зазначені договори.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить комплекс, що складається із чотирьох будівель та споруд, що знаходиться по вул. Центральній, буд. 25 в смт. Лопатин Радехівського району Львівської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. До складу зазначеного комплексу входять: цех залізобетонних виробів з прибудованим арматурним цехом із з/б панелей (поз. 17), загальною площею 2 827, 3 кв.м., цегляна котельня на три котли (поз. 18), загальною площею 255, 8 кв.м., з/б бомбосховище (поз.20), загальною площею 158. 2 кв.м., цегляна електропідстанція (поз. 22). загальною площею 16, 4 кв.м. та металева споруда водонапірної башти (поз. 23).

Із договору №2 купівлі-продажу майна на аукціоні від 19.05.2014р. вбачається ОСОБА_7 купив майно банкрута ПП «Альбіт» - комплекс будівель та споруд за адресою вул.Центральна, 25 в смт.Лопатин, Радехівського району, Львівської області, в т.ч.електропідстанція (характеристика:трансформатори ТМ 400/10 (2шт.)

Разом із тим, договір від 16.12.2004р. про купівлю ПП «Лопатинагробуд» вказаного обладнання, укладення якого підтверджується накладною та актом прийому-передачі обладнання, який укладений швидше, аніж договір №2 від 19.05.2014р., позивачем не оспорений та судом недійсним не визнаний.

Таким чином, право власності позивачки на приміщення електропідстанції є беззаперечним, проте, електричне обладнання, яке знаходиться у вказаному приміщенні не є його невід»ємною частиною, оскільки в силу ст.181 ЦК України є рухомою річчю.

Відтак, на даний час між позивачем та ПП «Лопатинагробуд» фактично виникає спір щодо права власності на електричне обладнання, яке розміщене у належному позивачці на праві власності приміщенні електростанції, однак, позивачем не заявлено вимог про визнання за нею такого права власності.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено обставин, які б свічили про порушення договором № 145-519-11 від 14.02.2011 ро публічного порядку, а як наслідок і про його нікчемність, не надано доказів вини відповідачів в укладанні зазначених правочинів з наміром порушити публічний порядок, в зв»язку із чим суд приходить до висновку про безпідставність вимог про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності у вигляді стягнення коштів.

Зважаючи на те, що вимога про визнання недійсним договору № 22218 від 29.06.2011р. обгрунтована позивачем лише такою обставиною як нікчемністю довору № 145-519-11 від 14.02.2011 року, враховуючи те, що судом не встановлено нікчемності зазначеного правочину, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення цієї вимоги.

На підставі ст.ст. 16, 181, 203, 204, 228, 328, 639, 640, Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77,81, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Лопатинагробуд», Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» про визнання договору нікчемним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.02.2018р.

Головуюча Бойко О. М.