Рішення № 72626307, 02.03.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/557/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - Пилип’юк Г.М.,

за участю секретаря - Ящук К. В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить згідно уточнених вимог стягнути із ЛМКП «Львівтеплоенерго» недораховану заробітну плату за період з січня 2010 р. по вересень 2014 р. в сумі 49 319 грн. 09 коп. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 01.09.2007р. переведений на посаду електрослюсаря з ремонту електричного устаткування електростанцій п’ятого розряду, 19.09.2014 р. звільнений на підставі наказу № 541-к від 29.09.2014 року. Окрім цього, позивач зазначає, що починаючи із січня 2010 року та по дату звільнення ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період заробітної плати. При нарахуванні заробітної плати відповідач не дотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 та 2012-2013 роки. Зокрема, у Додатку № 3 колективного договору на 2009-2010 роки - Схема посадових окладів і тарифних ставок працівників ЛМКП "Львівтеплоенерго", встановлено коефіцієнт відповідно до займаної позивачем посади та присвоєного розряду - 2,49. У Додатку № 3 - Схема посадових окладів і тарифних ставок працівників ЛМКП "Львівтеплоенерго", встановлено коефіцієнт відповідно до займаної ним посади та присвоєного розряду - 1,54. Таким чином відповідач неправильно здійснював нарахування та виплату йому заробітної плати, а відтак порушив вимоги чиннного трудового законодавства, зокрема, колективних договорів на 2009-2010 р.р. та 2012-2013 р.р. в частині встановлення, нарахування та виплати заробітної плати. В результаті заниження тарифної ставки також є заниженим розмір доплат за шкідливі умови праці.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 20.09.2016 р., у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, дала усні і письмові пояснення, згідно яких позивач неправильно трактує положення рішення Конституційного суду України від 15.10.2013р. у справі №8-рп/2013 та ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Вказує на те, що у резолютивній частині даного рішення закріплено, що положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв’язку з положеннями ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить. Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з заявою.

Крім цього позивачем було невірно застосовано коефіцієнт 1,62 (по підгалузі та за видом робіт), оскільки для посади позивача "електрослюсар з ремонту електричного устаткування електростанцій" Колективними договорами передбачено коефіцієнт 1,59. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго» з 01.09.2007р. по 19.09.2014 р., що підтверджується копією трудової книжки (а.с.14).

24.10.2005 р. позивач прийнятий на посаду електрослюсаря з ремонту електричного устаткування електростанцій п’ятого розряду в електричний цех, 01.09.2007р. переведений на Теплоцентраль-1 ЛМКП «Львівтеплоенерго» зі збереженням посади та умов оплати праці, 19.09.2014 р. звільнений за угодою сторін згідно п.1. ст.36 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.

Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок /окладів/ і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, внаслідок порушення відповідачем законодавства про оплату праці, позивачем недоотримана заробітна плата з січня 2010 року по вересень 2014 складає на загальну суму 49 319 грн. 09 коп.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем в судове засідання наданий розрахунок недоплаченої заробітної плати з січня 2010 року по вересень 2014 року у розмірі 43 077, 00 грн. з розрахунку коефіцієнта 1,59, тобто коефіцієнта, який передбачений колективними договорами.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати в розмірі 49 313, 09 грн. /без урахування податків та інших обов’язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України/ підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 43 077, 00 грн. з розрахунку коефіцієнта 1,59 для посади "електрослюсар з ремонту електричного устаткування електростанцій".

Крім цього, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013дано офіційне тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заробітної плати обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, судовий збір в розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 43, 129 Конституції України, ст. 96, 97, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /ЄДРПОУ 05506460/, що знаходиться у м. Львові, по вул. Д. Апостола, 1 на користь ОСОБА_1, /ІПН 20863141193/, невиплачену заробітну плату в розмірі 43077 (сорок три тисячі сімдесят сім) грн. без врахування податків та обов`язкових платежів.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 704 /сімсот чотири/ грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07 березня 2018 року.

Суддя: Г.М.Пилип’юк

Оригінал рішення.