Постанова № 72626240, 06.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1237/17 Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко А.Г.

Є.У.№ 333/2655/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суду Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 звернення стягнення а предмет іпотеки. ОСОБА_4 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, який надійшов до суду з архіву Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ГУЮ у Запорізькій області Вх. № 2209/1714-04-32 від 21.11.2017 року, гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 11.10.2010 року(актовий запис про смерть № 46 від 13.10.2010 року).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2017 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження її розгляду. В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, у померлого відповідача є спадкоємець першої черги, яка фактично прийняла спадщину.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала – зміні у зв’язку із такими обставинами.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що боржник за кредитним договором ОСОБА_3 помер 11 жовтня 2010 року, за даними спадкового реєстру ніхто із спадкоємців померлого спадщину не прийняв, а ,отже, спірні правовідносини не допускають правонаступництво.

Дійшовши обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі, суд першої інстанції разом з тим допустився порушень норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.376 ч.1 ЦПК України є підставою для зміни судової ухвали.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 березня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №К-36/Ф/4, за умовами якого Банк надав відповідачеві кредит у розмірі 60 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,8 % на рік зі строком повернення до 10 березня 2028 року. Грошові кошти отримані для придбання квартири (а.с.4-5).

Того ж дня між Банком і позичальником було укладено договір іпотеки (а.с.6).

За договорами про відступлення права вимоги від 24 грудня 2012 року і 07 березня 2014 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги за кредитним і іпотечним договором, укладеним з ОСОБА_3

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 13 березня 2008 року заборгованість ОСОБА_5 станом на 17 квітня 2014 року склала 625 094 грн.

Відповідач ОСОБА_3 помер 11 жовтня 2010 року за сім років до звернення ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до суду з позовом, що підтверджується актовим записом про смерть від 13 жовтня 2010 року № 46, складеного Кам'янською сільською радою Василівського району Запорізької області (а. с. 88-91).

Відповідно до копії спадкової справи №270/2011, що надійшла на запит суду із Василівської державної нотаріальної контори, спадкова справа відкрита на підставі заяви Запорізького ЦРВ ПАТ «МЕГАБАНК», з якої вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 ніхто не звертався.

Із інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на даний час власником спірного майна є померлий ОСОБА_3

Частиною 1 статті 26, статтею 30 ЦПК України ( в редакції закону на час постановлення оскаржуваної ухвали) передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За змістом ст. ст. 28, 29 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи, а також здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Виходячи зі змісту наведених статей, стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.

Аналогічні положення містяться і в ст.ст.46,47 ЦПК України в редакції від 15.12.2017р.

ОСОБА_4 з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті.

Враховуючи, що ОСОБА_3 помер за сім років до пред'явлення вказаного позову до суду, він не набув здатності мати процесуальні права та обов'язки відповідача за цим позовом.

По своїй суті процесуальне правонаступництво – це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу відповідного суб'єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку.

Кредитор звернувся до суду з позовом до померлої особи, правоздатність якої на час пред'явлення позову припинилась. Тому позовна заява товариства до померлого ОСОБА_3 не підлягала розгляду в суді в порядку цивільного судочинства і провадження підлягало закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 205 ЦПК (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал), а не на підставі п.6 ч.1 ст.205 ЦПК України, як помилково зазначив суд першої інстанції.

При цьому у зв'язку зі смертю боржника в кредитних правовідносинах має місце перехід обов'язків боржника до його спадкоємців, а нормами матеріального права визначено порядок пред'явлення вимоги кредитора до спадкоємців та обов'язки останніх.

Питання про задоволення вимог кредитора у разі смерті боржника врегульовані ст. 1281 ЦК України, якою встановлено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Виходячи з того, що позов пред'явлено до боржника після його смерті, то за життя боржник не набув процесуальних прав і обов'язків учасника цього судового процесу, у зв'язку з чим такі не набуті за життя процесуальні права і обов'язки не могли перейти до інших осіб, що випливає також і з положень статей 1218, 1219 ЦК України, оскільки нормами цивільного права передбачено в таких випадках право кредитора на пред'явлення вимоги саме в порядку цивільного судочинства про стягнення боргу безпосередньо до спадкоємців боржника, які несуть відповідальність за зобов'язанням спадкодавця лише в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Цивільне судочинство здійснюється виключно в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, проте процесуальним законом не передбачено право особи пред'являти позов до померлої особи; при цьому кредитор не позбавлений можливості пред'явити вимоги до спадкоємців померлого боржника в порядку, передбаченому ст. 1281 ЦК України, і отримати в установленому законом порядку інформацію щодо їх кола і обсягу спадкового майна.

За пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України ( в редакції закону на час вирішення справи судом першої інстанції) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що обставини смерті ОСОБА_3 були з'ясовані після відкриття провадження у справі, пред’явлення позову до померлої особи не передбачено чинним законодавством, в силу ч.4 ст.25 ЦК України правоздатність боржника припинилася в момент його смерті до відкриття провадження у справі, що виключало необхідність зупинення провадження у справі та залучення спадкоємців відповідно до п.1 ч.1 ст.201 ЦПК України, провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених ч.1 п.1 ст.205 ЦПК України.

Помилкове посилання суду першої інстанції на п.6 ч.1 ст.205 ЦПК України не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Кредитор не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом до спадкоємців померлого боржника в порядку ст.ст.1218,1219 ЦК України

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити частково.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 грудня 2017 року по цій справі зміни в частині правового обґрунтування причин закриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: