Ухвала суду № 72625896, 07.03.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2928/18

Провадження № 1-кс/344/1217/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., за участю секретаря Бухвак І.С., прокурора Богачко О.О., слідчого Приймака Л.Я., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 42018090780000007 від 24.01.2018 року -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що помічник командира – начальник служби охорони державної таємниці військової частини А3029 старший прапорщик ОСОБА_3, який являється старшим (відповідальним) в пункті постійної дислокації вказаної військової частини та фактично тимчасово виконує обов’язки командира військової частини А3029 в пункті постійної дислокації, будучи військовою службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, з метою незаконного збагачення, керуючись єдиним злочинним наміром на одержання неправомірної вигоди, вимагав та, перебуваючи у приміщенні штабу військової частини А3029, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Майдан, вул. Богдана Хмельницького, 31, приблизно о 14 год. 20 хв. 06.03.2018 року, одержав від військовослужбовця даної військової частини солдата ОСОБА_4, який мав законні підстави на звільнення з військової служби, що залежали від волі командира, неправомірну вигоду матеріального характеру в сумі 300 доларів США, що згідно курсу валют Національного банку України становить 7944,62 гривень, за вжиття заходів щодо звільнення солдата ОСОБА_4 із військової служби, повернення останньому військового квитка із відповідною відміткою та невжиття заходів реагування щодо відсутності на службі солдата ОСОБА_4 в розташуванні пункту постійної дислокації військової частини А3029 під час оформлення документів щодо звільнення останнього із військової служби, після чого передав солдату ОСОБА_4 витяг з наказу командира військової частини А3029 від 27.02.2018 № 58 про звільнення останнього з військової служби в запас, припис командира військової частини А3029 від 27.02.2018 № 213 щодо необхідності явки до Івано-Франківського міського військового комісаріату для постановки на військовий облік у зв’язку із звільненням з військової служби, військовий квиток серії СО № 217002 із відміткою про звільнення із військової служби, чим вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

07.03.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Матеріалами клопотання зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки останній, будучи військовослужбовцем, систематично змінює своє фактичне місце перебування. Так, встановлено, що старший прапорщик ОСОБА_3 зареєстрований та перебуває за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Майдан, вул. Б.Хмельницького, 31, а саме в розташуванні військової частини А3029, або ж в зоні проведення АТО. Таким чином, старший прапорщик ОСОБА_3 не має постійного місця проживання та в будь який час може його змінити; можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки останні являються його підлеглими; можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, таким чином затягуючи хід досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме нез’явлення на військову службу понад десять діб або дезертирство, так як останній проходить військову службу за контрактом, і у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, старший прапорщик ОСОБА_3 зобов’язаний продовжити проходження військової служби. Тому, з метою запобігання вказаним ризикам, на думку слідчого є необхідність в застосуванні щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування до останнього більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисники підозрюваного клопотання заперечили, оскільки вважають підозру не обґрунтованою, а наведені прокурором ризики - не доведеними, просили врахувати характеризуючі особу підозрюваного дані, стан здоров’я останнього та в задоволенні клопотання просили відмовити.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисників.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисників, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

З матеріалів клопотання вбачається, що 06.03.2018 року об 14 год. 35 хвил. ОСОБА_3 затримано на підставі ст. 208 КПК України.

07.03.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено ч. 3 ст. 368 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та строк до трьох років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні вказаного вище злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності, а саме: протоколом допиту свідка від 24.01.2017 року, протоколом огляду місця події від 06.03.2018 року, протоколом огляду та вручення , протоколом освідування особи від 06.03.2018 року та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

При цьому доводи захисників підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності його вини, що не стосується питань даного судового розгляду.

Враховуючи наведене вважаю, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_3 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, його репутацію, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює та раніше не судимий.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш мяких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисниками, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує майной стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 за інкримінований злочин, розмір неправомірної вигоди.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов’язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина А3029), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 04 травня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 52860 (п’ятдесят дві тисяч вісімсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 04 травня 2018 року обов’язки:

1) прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну;

Роз’яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув’язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв’язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора військової прокуратури

Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_5

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Татарінова О.А.