Рішення № 72624561, 07.03.2018, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/104/18

Провадження № 2/181/55/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р. с.м.т. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Юр’єва О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Паньковської М.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Межова Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Межівської об’єднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій вказує, що 02 червня 2017 року померла його тітка ОСОБА_2, після її смерті відкрилась спадщина на майно: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.840 га у межах згідно з планом, що розташована на території Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. В даний час він є єдиним спадкоємцем по закону після смерті тітки – ОСОБА_2 12.01.2018 р. позивач звернулась до нотаріуса, яким було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що позивач пропустив 6-ти місячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Заяв про відмову від прийняття спадщини він не подавав. Причиною неподання заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк вказує, що успадкувати майно після смерті ОСОБА_2 мав ОСОБА_3 з яким померла до дня смерті проживала однією сім’єю та даний факт був встановлений рішенням суду. 23 червня 2017 року ОСОБА_3 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але через місяць, а саме 22 липня 2017 року останній помер так і не оформивши спадок. Однак про смерть цивільного чоловіка позивачу стало відомо лише в кінці грудня 2017 року, по причині віддаленості його проживання та відсутності родинних відносин з чоловіком померлої тітки. Просить суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його тітки ОСОБА_2

У судове засідання представник позивача, ОСОБА_4, не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. На задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду лист, в якому просив розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги визнають повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв’язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_2 померла 02 червня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ №744129, виданим виконавчим комітетом Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року, актовий запис №7.

У відповідності до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №48185259 та довідки №404 виданої 15 червня 2017 року виконкомом Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, заповіт від імені ОСОБА_2, померлої 02 червня 2017 року не посвідчувався.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Спадкодавець ОСОБА_2 народилася 10 червня 1936 року в с. Малі Заліщики, Бучацький район, Тернопільська область, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00019230920. У графі батько записаний ОСОБА_5, мати – ОСОБА_6.

Згідно свідоцтва про народження позивача, ОСОБА_1 серії І-ИД №276977 виданого Монастириським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, у графі батько записаний ОСОБА_7.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00019230497, ОСОБА_7 народився 15 січня 1943 року в с.Малі Заліщики, Бучацький район, Тернопільська область. У графі батько записано ОСОБА_5, мати – ОСОБА_6.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 та ОСОБА_7, батько позивача, є рідними братом та сестрою, оскільки мають спільних батьків. У свою чергу ОСОБА_2 є рідною тіткою позивача.

27 травня 2002 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №080020 виданого 29 травня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області.

Частиною 3 ст. 1266 ЦК України визначено, що племінники спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.840 га, у межах згідно з планом, що розташована на території Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІІ-ДП № 076813, виданим 18 липня 2002 року головою Межівської районної державної адміністрації, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №282 та копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1205694922018 від 11.01.2018 року та грошових коштів, а саме недоотриманої пенсії в розмірі 1564, 14 грн, що підтверджується відповіддю Першотравенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (Межівський відділ) №5595/07/18 від 26.06.2017.

Згідно рецензії на звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 6,840 га (кадастровий номер 1222686600:01:002:0531), розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., Межівський р-н., Преображенська сільська рада від 17.01.2018 року суб’єктом оціночної діяльності визначена загальна оціночна вартість об’єкта оцінки: 95 314, 27 грн. Без врахування ПДВ.

Згідно копії витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 48186423 від 23.06.2017 року, приватним нотаріусом ОСОБА_8 23.06.2017 року було проведено реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_2, померлої 02.06.2017 р.

Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 12 січня 2018 року, виданою приватним нотаріусом ОСОБА_8, визначено, що ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_9, державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори Тернопільської області 20 грудня 2017 року за реєстровим №1254 від імені ОСОБА_1, звернувся до нотаріуса 12.01.2018 року із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину як спадкоємцю другої черги, за правом представлення після смерті ОСОБА_2, у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 пропустив встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пропустив строк подання заяви про прийняття спадщини у зв’язку з тим, що 23 червня 2017 року до приватного нотаріуса Межівського районного нотаріально округу ОСОБА_8 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_3 звернувся, який проживав однією сім’єю зі спадкодавцем, що підтверджується довідкою №384 виданою 06.06.2017 року виконкомом Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року.

Однак, згідно свідоцтва про смерть серії І-КИ №759004 виданого 26 липня 2017 року виконавчим комітетом Преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 помер 22 липня 2017 року, не встигнувши отримати свідоцтва про право на спадщину.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в свою чергу заяв про відмову від прийняття спадщини не подавав. Про смерть ОСОБА_3 позивачу стало відомо лише в кінці грудня 2017 року, по причині віддаленості його проживання та відсутності родинних відносин з чоловіком померлої тітки. Позивач знаючи, що він є єдиним спадкоємцем, одразу звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При цьому, згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов’язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням вказаного суд вважає, що позивач строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин, а отже є достатньо законних та обґрунтованих підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті його тітки, ОСОБА_2, яка померла 02 червня 2017 року в смт. Межова, Межівського району Дніпропетровської області, та встановлення строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини в розмірі 3 (трьох) місяців, починаючи з моменту набрання законної сили рішенням суду, права та охоронювані законом інтереси інших осіб не порушуються, іншим передбаченим законом шляхом поновити порушене право позивача на спадщину немає можливості.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

При таких обставинах суд вважає можливим визнати причини пропуску терміну позивачем для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті тітки поважними, а тому йому потрібно надати додатковий строк для подачі вказаної заяви. Таким чином позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 2, 4, 81, 82, 96, 128, 142, 200, 206, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280, 284, 289 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216,1217, 1218, 1220, 1223, 1225,1261, 1268, 1296, 1297 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Межівської об’єднаної територіальної громади Межівського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його тітки – ОСОБА_2, яка померла 02 червня 2017 року в смт. Межова, Межівського району Дніпропетровської області, терміном 3 (три) місяці, починаючи з моменту набрання законної сили рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_10