Ухвала суду № 72624432, 07.03.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/684/18

07.03.2018

Провадженя №1-кс/311/162/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Носик М.А., при секретареві Кудіновій В.І., за участю прокурора Сваткова О.В.,підозрюваного ОСОБА_1, слідчого Глибочки В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василівка клопотання слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2, погодженого з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 19.04.2012 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим терміном 1 рік 6 місяців, вирок вступив в законну силу 07.05.2012, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена; 2) 06.06.2013 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі терміном 1 рік 6 місяців, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднано покарання по вироку Комунарського районного суду від 12.11.2012 та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців, вирок вступив в законну силу 09.07.2013, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена; 3) 12.11.2012 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. З ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим терміном 2 роки, вирок вступив в законну силу 28.11.2012, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена; 4) 29.10.2013 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднано покарання по вироку Мелітопольського міського суду від 06.06.2013 та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців, початок терміну 29.03.2013, заліковано 7 місяців 1 день, звільнився з місць позбавлення волі 18.06.2014 на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію 2014 року», судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена; 5) 02.07.2015 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном 2 роки, 28.09.2015 Апеляційним судом Запорізької області вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2015 в частині звільнення від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України скасовано, вкінці цей вирок залишити без змін та вважати засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, строк покарання рахувати з дня взяття його під варту для відбування призначеного покарання, вирок вступив в законну силу 28.09.2015; 02 березня 2018 року ОСОБА_1 затриманий для виконання вироків Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2015 року та Апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2015 року у вигляді чотирьох років позбавлення волі, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції ОСОБА_2 звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080190000167 від 27 лютого 2018 року, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 лютого 2018 року приблизно о 13 годині ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, знаходячись біля магазину «Дельфін» по вул. Східна с. Приморське Василівського району Запорізької області, діючи повторно, з корисливих мотивів, з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, заволодів мобільним телефоном Lenovo A3 691, в корпусі чорного кольору, вартістю 650 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 650 гривень.

Також, 25 лютого 2018 року приблизно в 14 годин 30 хвилин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, знаходячись на залізничній станції «Плавні-Вантажні» с. Приморське Василівського району Запорізької області, діючи повторно, з корисливих мотивів, з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, виявив на столику біля продуктового магазину та таємно викрав мобільний телефон Samsung GT І8262, в корпусі синього кольору, вартістю 937 гривень 50 копійок, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 937 гривень 50 копійок.

07 березня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, що кваліфікується, як: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно; у вчиненні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, що кваліфікується, як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_5, яка пояснила, що 25.02.2018 приблизно о 14 годині 30 хвилин невстановлена особа, знаходячись на залізничній станції «Плавні-Вантажні» в селі Приморське Василівського району Запорізької області, на столику, який знаходиться поряд з продуктовим магазином, викрала мобільний телефон «Samsung DUOS» GT І8262 в корпусі синього кольору;

- протоколом огляду від 27.02.2018, під час якого в кабінеті №10 будинку №38 по вулиці Шевченка м. Василівка Василівського району Запорізької області, гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, добровільно надав співробітникам поліції для огляду: мобільний телефон Samsung GT І8262, в корпусі синього кольору, який в подальшому було вилучено, поміщено в поліетиленовий пакет та опечатано паперовою биркою з роз'яснювальним написом, підписами учасників огляду, понятих та працівників поліції;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2018, в ході якого потерпіла ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_1;

- показами потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що 24.02.2018 приблизно о 13 годині невстановлена особа, знаходячись біля продуктового магазину «Дельфін» по вулиці Східна в селі Приморське Василівського району Запорізької області, під приводом зателефонувати, шахрайським шляхом, заволоділа його мобільним телефоном «Lenovo» А3691;

- протоколом огляду від 27.02.2018, під час якого в кабінеті №10 будинку №38 по вулиці Шевченка м. Василівка Василівського району Запорізької області, гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, добровільно надав співробітникам поліції для огляду: мобільний телефон Lenovo А3691, в корпусі чорного кольору, який в подальшому було вилучено, поміщено в поліетиленовий пакет та опечатано паперовою биркою з роз'яснювальним написом, підписами учасників огляду, понятих та працівників поліції;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.02.2018, в ході якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1

В ході досудового розслідування установлено наявність обгрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з боку підозрюваного ОСОБА_1 а саме:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, відповідальність за які (ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України) максимально передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 схильний до переховування від правоохоронних органів та суду з метою ухилення від покарання за скоєні злочини. Крім того, зважаючи на низький рівень соціальних зв'язків підозрюваного, проживання без реєстрації, відсутність ОСОБА_1 малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні та постійного місця роботи, є ризик до переховування останнього від органів досудового розслідування і суду.

Згідно вимоги про судимості, ОСОБА_1 є особою неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів, судимість за вчинення яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Наразі, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, за вчинення крадіжки чужого майна та заволодіння чужим майном шляхом обману, що свідчить про не бажання останнього стати на шлях виправлення та перевиховання, а також про те, що злочинна діяльність для ОСОБА_1 стала промислом та єдиним джерелом існування, що вказує на обґрунтований ризик вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень, в тому числі проти власності.

Крім того, 02.03.2018 року ОСОБА_1 на виконання вироку Апеляційного суду Запорізької області № 11-кп/778/1609/15 від 28.09.2015, поміщено до ІТТ № 5 ГУНП в Запорізькій області для подальшого етапування для відбування призначеного вищевказаним судом покарання за ч. 2 ст. 186 КК України в вигляді 4 років позбавлення волі.

Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, відсутності постійного джерела доходу, а також те, що ОСОБА_1 вже перебуває під вартою є неможливим застосування цих запобіжних заходів; враховуючи те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, не можливо; осіб, які могли б поручитися за належну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 не встановлено.

У судовому засіданні слідчий Глибочка В.О. та прокурор Сватков О.В. підтримали клопотання .

Підозрюваний ОСОБА_1 не заперечує проти обставин, що викладені у клопотанні, та проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши учасників провадження, вивчивши надані документи, вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин», те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо даних для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років.

Відповідно до ст.12 КК України, вказані злочини віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості.

Згідно з п.5) ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_1 є тяжкість кримінального правопорушення, який йому інкримінується та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, невідбуте покарання за попереднім вироком суду у вигляді чотирьох років позбавлення волі, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України.

При розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.2 ст.177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України), п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України (наявні ризики переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення). Вказані ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, відповідальність за які (ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України) максимально передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років. Крім того, зважаючи на низький рівень соціальних зв'язків підозрюваного, проживання без реєстрації, відсутність ОСОБА_1 малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні та постійного місця роботи, є ризик до переховування останнього від органів досудового розслідування і суду. Згідно вимоги про судимості, ОСОБА_1 є особою неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів, судимість за вчинення яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Наразі, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, за вчинення крадіжки чужого майна та заволодіння чужим майном шляхом обману, що свідчить про не бажання останнього стати на шлях виправлення та перевиховання, а також про те, що злочинна діяльність для ОСОБА_1 стала промислом та єдиним джерелом існування, що вказує на обґрунтований ризик вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень, в тому числі проти власності.

Беручи до уваги вищенаведене, суд на підставі ст.ст.177, 178, 194 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, вік, дані про його особу, ступінь соціальних зв’язків, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що для запобігання вказаних ризиків, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім, тому суд приходить до висновку, що обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, як вбачається з доданих до клопотання про обрання запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаних кримінальних правопорушень, тому суд вважає необхідним клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Враховуючи вищевказані обставини, вважаю за належне застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, підозрюваний раніше неодноразово судимий, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або 4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст. 183 та ч.5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими; 5) не відвідувати місце вчинення злочину.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 184,193, 194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на шістдесят днів.

Ухвала слідчого судді діє до 14.00 год. 05 травня 2018 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під вартою обчислювати з 14.00 год. 07 березня 2018 року.

Розмір застави визначити в межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає – 35240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області ((отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок №37319085001205 ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 820172, призначення платежу - обов'язково зазначати інформацію про ухвалу судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ підозрюваного).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими;

5) не відвідувати місце вчинення злочину.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Виконання ухвали доручити Василівському ВП ГУНП в Запорізькій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Василівський відділ Енергодарської місцевої прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя М.А. Носик