Постанова № 72624293, 20.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4844/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.

з участю секретаря Терпай С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 грудня 2016 року, ухвалене суддею Слюсарчук В. М., по справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Мукачівської міської ради, Мукачівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 року ОСОБА_1 пред'явив позов до виконкому Мукачівської міської ради, Мукачівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання рішення недійсним.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, яка була подарована йому батьком ОСОБА_4, а ним набута на підставі договору купівлі-продажу від 1 вересня 1992 року, відповідно до якого останній придбав від Закарпатського обласного автомобільного учбового комбінату 1/4 частину незавершеного будівництвом житлового чотирьохквартирного будинку готовністю 38 %.

Шляхом укладення аналогічних договорів 1/4 частку незавершеного будівництвом житлового будинку придбали також ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Разом з правом власності на частку в будинку ними було набуто право спільної сумісної власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок та яка виділялася для його будівництва.

Рішенням виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1998 року № 156 затверджено матеріали розподілу земельної ділянки спільного користування по АДРЕСА_2. Зокрема, закріплено:

-за ОСОБА_2 земельну ділянку площею 497 кв.м.;

-за ОСОБА_3 земельну ділянку площею 497 кв.м.;

-за ОСОБА_4 земельну ділянку площею 513 кв.м.;

-земельну ділянку площею 218 кв.м. залишено в спільному користуванні мешканців двору.

В рішенні Апеляційного суду Закарпатської області від 24 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_9 до виконкому Мукачівської міської ради про визнання недійсним рішення виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1998 року № 156 встановлено, що рішення з питань виділення та закріплення за власниками квартир у даному житловому будинку частини прибудинкової земельної ділянки повинно було прийматися не виконкомом Мукачівської міської ради, а безпосередньо міською радою.

Позивач вважає, що прийняте рішення про розподіл земельних ділянок створює йому певні перешкоди, а саме заїзд, який є ділянкою спільного користування, проходить вздовж стін його помешкання, що заважає нормально та повноцінно обслуговувати квартиру, спричиняє конфлікт з сусідами.

У зв'язку з цим позивач просить визнати рішення в частині розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_2 недійсним.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 13 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

На це рішення позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1998 року № 156 щодо розподілу земельних ділянок прийняте не компетентним органом, а отже підлягає визнанню недійсним. Місцевий суд на це уваги не звернув, ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення. Позивач просить судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 березня 2017 року провадження у справі зупинено до залучення правонаступників відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які померли.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2017 року провадження у даній справі відновлено, оскільки від приватних нотаріусів надійшли листи про відкриття спадкових справ та коло спадкоємців. Зокрема, спадкоємцем ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_10, а спадкоємцем ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1

У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача ОСОБА_11 скаргу підтримав та просив задовольнити. Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_12, а також представник Мукачівської міської ради Нестеренко Т. Г. проти скарги заперечили та просили її відхилити.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце його проведення належним чином.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, а отже його права не порушені. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності.

Колегія суддів з такими висновками місцевого суду погоджується частково, вважає, що мотивувальну частину рішення суду слід змінити, оскільки суд відмовив у задоволенні позову з двох підстав, які є взаємовиключними.

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, яка була подарована йому батьком ОСОБА_4 В свою чергу останній набув цю квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 1 вересня 1992 року, відповідно до якого придбав від Закарпатського обласного автомобільного учбового комбінату 1/4 частину незавершеного будівництвом житлового чотирьохквартирного будинку готовністю 38 %.

Шляхом укладення аналогічних договорів 1/4 частину незавершеного будівництвом житлового будинку придбали також ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Разом з правом власності на частку в будинку ними було набуто права щодо земельної ділянки, на якій розташований будинок та яка виділялася для його будівництва.

Рішенням виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1998 року № 156 затверджено матеріали розподілу земельної ділянки спільного користування по АДРЕСА_2. Зокрема, закріплено:

-за ОСОБА_2 земельну ділянку площею 497 кв.м.;

-за ОСОБА_3 земельну ділянку площею 497 кв.м.;

-за ОСОБА_4 земельну ділянку площею 513 кв.м.;

-земельну ділянку площею 218 кв.м. залишено в спільному користуванні мешканців двору.

На підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1998 року № 156 було видано державні акти на право власності на землю. При цьому, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погодили та підписали межі даних земельних ділянок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідач ОСОБА_4 помер, спадкоємцем його майна є син ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується наявними у справі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 20.11.2017 року та іншими документами (а.с.168-178).

У 2014 році до суду з позовом про визнання недійсним рішення виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1998 року № 156 звернулася ОСОБА_9 Цей позов було розглянуто і рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 24 березня 2015 року у позові відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Водночас, цим рішенням встановлено, що рішення з приводу виділення та закріплення за власниками квартир у даному житловому будинку частини прибудинкової земельної ділянки повинно було прийматися не виконкомом Мукачівської міської ради, а безпосередньо міською радою.

Вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили, а тому обставини, встановлені у ньому не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Копія рішення наявна у матеріалах справи (а.с.84-86).

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом про визнання недійсним рішення виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1999 року № 156, яке є предметом оспорення у цій судовій справі. Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2016 року у задоволенні цього позову було відмовлено, оскільки позов був пред'явлений, а справу вирішено щодо неналежних відповідачів. Копія цього рішення також наявна у матеріалах справи (а.с.17-31).

У подальшому позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 15 серпня 2016 року повторно, по спливу 18-ти років після прийняття оспорюваного рішення виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1998 року № 156, з вимогою про визнання недійсним цього рішення. У цій справі вимога пред'явлена до належних відповідачів. При цьому позивач довів наявність у нього права, на захист якого він звернувся, однак з пропуском строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

В даному випадку представник виконкому Мукачівської міської ради Нестеренко Т. Г., а також представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - ОСОБА_12 зробили заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Позивач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 16 серпня 2008 року і саме з цього часу він дізнався про наявність рішення виконкому міської ради щодо розподілу земельної ділянки, оскільки відразу після цього розпочалися конфлікти та судові суперечки з іншими співвласниками.

Рішення виконкому Мукачівської міської ради від 25 червня 1998 року № 156 було прийнято за спільною заявою відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В подальшому на підставі цього рішення було видано державні акти на право власності на землю. Зокрема, 30.11.1999 року було видано державний акт ОСОБА_4

У справі є декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована 8 лютого 2012 року, та підписана позивачем ОСОБА_1, в якій вказано інформацію про замовника, а також документи, що додаються (технічний паспорт від 26.10.2011 року, державний акт на землю від 30.11.1999 року).

Отже, позивачу було відомо про рішення міської ради щодо розподілу земельної ділянки щонайменше починаючи з 8 лютого 2012 року. Позов подано 15 серпня 2016 року, тобто по спливу трьох років. Поважних причин для поновлення строку не встановлено. У зв'язку з цим пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 грудня 2016 року - змінити у мотивувальній частині.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: