Рішення № 72624288, 06.03.2018, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/8/18

Номер провадження № 2/194/119/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.

за участю секретаря судового засідання Шеймухової А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності за набувальною давністю. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона є донькою ОСОБА_3, який помер 17 листопада 2003 року у с. Кремяноє Кореневського району Курської області РФ. Її батькові на праві спільної сумісної власності належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_1. Інша 1/2 частка зазначеної квартири належала її матері ОСОБА_4, яка померла 28 червня 2014 року, та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 лютого 2015 року вона є власницею 1/2 частки вищезазначеної квартири після смерті матері. На час смерті батька вона була зареєстрована та проживала в вищезазначеній квартирі, а тому вважала що прийняла спадщину від нього. Проте, звернувшись із заявою до державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, 24 листопада 2017 року отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 у зв’язку з тим, що у шестимісячний строк вона не подала заяву про прийняття спадщини та не подала документи, які підтверджують постійне місце проживання із спадкодавцем. ЇЇ батько на день смерті мешкав в с. Кремяноє Кореневського району Курської області РФ, після його смерті спадкова справа не заводилася, відомості про спадкоємців відсутні, заповіт не посвідчувався. Вона була зареєстрована та постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 17 листопада 2003 року добросовісно, відкрито безперервно володіла даним майном, утримувала квартиру в належному стані, сплачувала всі комунальні послуги, оскільки її мати, яка по день смерті мешкала разом із нею у спірній квартирі, не мала можливості утримувати квартиру та сплачувати всі комунальні послуги, так як отримувала мінімальну пенсію за віком. На сьогодні вона продовжує добросовісно, відкрито безперервно володіти вищезазначеною квартирою, та має намір оформити документально право власності на неї. Просить визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири №29, яка розташована в будинку №16 по вул. Миру в м. Тернівка Дніпропетровської області, загальною площею 50,6 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., за набувальною давністю.

Позивач у судовому засіданні, посилаючись на позовні вимоги, просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за набувальною давністю. Визнала ті факти, що вона не зверталась до нотаріуса до РФ за місцем смерті її батька з заявою про прийняття спадщини; також своєчасно не зверталась до нотаріуса за місцем знаходження нерухомого майна з заявою про прийняття спадщини; з заявою або позовною заявою про постійне проживання разом зі спадкодавцем до суду також не зверталась; з позовною заявою про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з пропуском прийняття спадщини до суду не зверталась. Також суду пояснила, що її батько помер в с. Кремяноє Кореневського району Курської області РФ, разом з ним на час його смерті вона не мешкала. Вона з 1995 року постійно мешкала в квартирі АДРЕСА_2.До державного нотаріуса в м. Тернівка з заявою про прийняття спадщини після смерті її батька звернулась тільки 24.11.2017 року. Вона знала, що її батько помер 17.11.2003 року та була на його похоронах. Не заперечувала проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Представник позивача, посилаючись на позовні вимоги, просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за набувальною давністю. Визнала ті факти, що ОСОБА_1 не зверталась з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса в РФ за місцем смерті її батька; також ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини своєчасно не зверталась до нотаріуса за місцем знаходження нерухомого майна; окрім того, ОСОБА_1 з заявою або позовною заявою про постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини до суду також не зверталась; також ОСОБА_1 з позовною заявою про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з пропуском прийняття спадщини до суду не зверталась. Також зазначила, що позивач добросовісно заволоділа оспорюваною частиною квартири. Тернівська міська рада з заявами про відумерлість спадщини до суду не зверталась. Інші особи на оспорюване майно не претендують. Не заперечувала проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Представник відповідача повторно в у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка. Причини з яких представник відповідача не з'явився в судове засідання суду не відомі. Відзивів не подавав.

Третя особадержавний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, тому суду вважає за необхідне розглянути справу за його відсутності.

В судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача про огляд оригіналів документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, та зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового розгляду справи, відзивів не подавав, причини з яких відповідач не з'явився суду не відомі, позивач та її представник не заперечують проти розгляду в заочному порядку, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи в заочному порядку за відсутності відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та оглянувши оригінали документів, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що свідчить свідоцтво про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис №458 від 05.04.1956 р., та оглянуті в судовому засіданні: свідоцтво про шлюб ОСОБА_8 з ОСОБА_9, актовий запис №219 від 03.12.2010 р., прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_9; свідоцтво про укладення шлюбу ОСОБА_7 з ОСОБА_10, актовий запис №575 від 09.08.1975 р., прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_10, а також свідоцтво про смерть ОСОБА_10, актовий запис №305 від 06.10.1996 р.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 серпня 1993 року Тернівським УЖКГ об’єднання держпідприємства по видобутку вугілля «Павлоградвугілля», на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить по 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 (а.с.12).

17 листопада 2003 року помер ОСОБА_5, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане відділом ЗАГС адміністрації виконавчої державної влади Кореневського району Курської області (а.с.11).

04 лютого 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, в якому зазначено, що після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 28 червня 2014 року, спадщина, на яку їй видається свідоцтво, складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 (а.с.13).

Як вбачається з постанови про відмову вчинити нотаріальну дію від 24 листопада 2017 року, яка видана державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, ОСОБА_1 звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, який помер 17 листопада 2003 року і на день смерті проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3, Російська Федерація, на частку квартири АДРЕСА_3. Компетентні органи Російської Федерації повідомили, що після смерті ОСОБА_5, який помер 17 листопада 2003 року спадкова справа не заводилася, відомості про спадкоємців відсутні, заповіт не посвідчувався. ОСОБА_1 в установлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини не подала, документи, які підтверджують постійне місце проживання зі спадкодавцем не надала. (а.с.10).

Відповідно до акту від 26 грудня 2017 року, складеного начальником ЖРЕД-10 ОСОБА_11 та сусідами ОСОБА_12, ОСОБА_13, за адресою м. Тернівка АДРЕСА_4 ОСОБА_1 мешкає з 1995 року та до теперішнього часу (а.с.14).

Як вбачається з довідки про склад сім`ї від 26.12.2017 р., станом на 26.12.2017 р. за адресою АДРЕСА_5 зареєстрована ОСОБА_1Г (а.с.15).

Згідно довідки абонентського відділу КП «ТЖКП» від 25 грудня 2017 року станом на 01 грудня 2017 року заборгованість за комунальні послуги за адресою АДРЕСА_5 відсутня (а.с.16).

Як визнано позивачем та представником позивача у відповідності до ст. 82 ЦПК України, ОСОБА_1 не зверталась з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса в РФ за місцем смерті її батька; також ОСОБА_1 своєчасно з заявою про прийняття спадщини не зверталась до нотаріуса за місцем знаходження нерухомого майна; окрім того, ОСОБА_1 з заявою або позовною заявою про постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини до суду також не зверталась; також ОСОБА_1 з позовною заявою про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з пропуском прийняття спадщини до суду не зверталась. Про час і місце смерті батька позивача - ОСОБА_5 ОСОБА_1 знала.

Відповідно до ст. ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом ст. 344, п.8 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), зокрема, за рішенням суду; право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Тобто, порушення питання про виникнення права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе тільки після 01 січня 2011 року.

В пункті 9, 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5 зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК). Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року “Про судову практику у справах про спадкування” особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 мала всі підстави для набуття нею права власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 після смерті свого батька ОСОБА_5, про смерть якого їй було відомо, але не використала всі передбачені діючим законодавством заходи, а саме, не зверталася до суду з позовною заявою про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв’язку з пропуском прийняття спадщини, отже володіння частиною оспорюваного нерухомого майна не є добросовісним, так як особа при заволодінні майном знала та могла знати про наявність у неї підстав для набуття права власності за законом, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягає. Інших витрат позивачем суду не заявлено.

Судом не можуть бути взяти до увагипосилання представника позивача, що позивач добросовісно заволоділа оспорюваною частиною квартири. Тернівська міська рада з заявою про відумерлість спадщини до суду не зверталась. Інші особи на оспорюване майно не претендують.

Оскільки позивач ОСОБА_1 мала всі підстави для набуття нею права власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 після смерті свого батька ОСОБА_5, про смерть якого їй було відомо, але не використала всі передбачені діючим законодавством заходи, а саме, не зверталася до суду з позовною заявою про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зв’язку з пропуском прийняття спадщини, отже володіння частиною оспорюваного нерухомого майна не є добросовісним, так як особа при заволодінні майном знала та могла знати про наявність у неї підстав для набуття права власності за законом.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння.

Крім того, доводи позивачки про те, що вона з 1995 року безперервно проживає у спірній квартирі, до уваги прийняти не можна, оскільки ці дії позивача не свідчать про набуття нею права власності на спірну квартиру та не є підставою для набуття такого права.

На підставі ст. ст. 344, 1220, 1221, 1268, 1272 ЦК України, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 142, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю, відмовити.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем до Тернівського міського суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області або через Тернівський міський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В.О. Корягін