Рішення № 72624276, 02.03.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/837/15-ц

Провадження 2/206/44/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2018 р. в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

18 лютого 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з зазначеним вище позовом.

В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилався на те що, 03 листопада 2011 року з вини ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_4 Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2011 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.130, 124 КУпАП. Оскільки ОСОБА_2 керував автомобілем не маючи чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, Моторне (транспортне) страхове бюро України, за заявою ОСОБА_3, відшкодувало останньому матеріальні збитки завдані в результаті ДТП в сумі 15 924 грн. 48 коп. без урахування 20% ПДВ. Крім того, позивач поніс витрати на аварійного комісара в розмірі 790 грн. Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_3 15 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої йому матеріальної шкоди, Моторне (транспортне) страхове бюро України просило суд солідарно стягнути з останніх 16 714 грн. 48 коп. понесених витрат та судові витрати у розмірі 243,60 грн. (том 1 а.с.2-4, 81-84).

Представник позивача адвокат ОСОБА_5 надала до суду письмові пояснення по справі, в яких наполягає на задоволенні позову та зазначає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки посилання відповідача на відносини суброгації не заслуговують на увагу, що зазначено в ухвалі ВСУ, згідно якої ВСУ вказав, позов МТСБУ заявлено в порядку регресу, а отже строк необхідно рахувати з моменту страхової виплати та він не є пропущеним. Страхову виплату було здійснено 12.03.2012 року, до суду звернулися 12.03.2015р. в останній день строку, що знаходиться в межах трирічного строку позовної давності. Посилання відповідача на необґрунтованість звіту є хибним, оскільки звіт про розмір шкоди №179/2011 від 19.12.2011 року містить інформацію про розмір матеріальної шкоди без урахування зносу та з ПДВ - 25 818,89 грн. (аркуш звіту 5, аркуш калькуляції до звіту 4). До звіту додано калькуляцію, на листі 4, якої за підписом оцінювача виведена вартість ремонту з ПДВ («Итоговые данные по расчету») - 25 818,89 грн., з ПДВ, без ПДВ-21,515,74 грн. Аналогічні дані наведені у формулі розрахунку вартості матеріального збитку (аркуш звіту 6), що виключає сумніви в обґрунтованості проведення визначення розміру шкоди, оскільки всі дані підтверджено математичними розрахунками та вони повністю співпадають з формулою визначення матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту. Відповідно розмір матеріальної шкоди з ПДВ складає 25 818,89 грн., а розмір відновлювального ремонту з ПДВ з урахуванням зносу (коефіцієнт 0,53) - 19 109,37 грн. (аркуш звіту №6) з якого МТСБУ було вирахувано 20% ПДВ та визначено суму страхового відшкодування - 15 924,48 грн. (19 109,37 грн. /1,2 (20% ПДВ). Посилання відповідача про те, що оцінювачем безпідставно нараховане ПДВ, спростовується матеріалами справи, відповідно до яких при проведені страхової виплати, МТСБУ було вирахувано 20% ПДВ з розміру оцінки та сплачено суму потерпілому без врахування ПДВ (19 109,37 грн. (розмір шкоди) -3 184,89 грн. (20% ПДВ) = 15 924.48 грн). Посилання відповідача на те, що оцінювач необґрунтовано поклав в основу середню регіональну вартість нормо - часу ремонтно-відновлювальних робіт для легкових автомобілів країн далекого зарубіжжя, оскільки автомобіль «ДЕУ» виробляється на території України, що є відомим фактом та не потребує доказуванню не ґрунтується на нормах права та є безпідставним. Посилання відповідача на те, що оцінювачем оцінювалась зовсім інший автомобіль, спростовується звітом та свідоцтвом про державну реєстрацію пошкодженого ТЗ - і в звіті і в свідоцтві про державну реєстрацію зазначено один і той де автомобіль — «ДЕУ М1 Т13110, д.н.з. АЕ 6020АО». В обґрунтування розміру шкоди, МТСБУ надано звіт про розмір шкоди, виготовлений уповноваженою особою. Враховуючи, що відповідач не погоджується з наданим МТСБУ звітом, обов’язок по доведенню вказаних обставин покладається саме на нього. Оцінювач ОСОБА_6, який проводив оцінку пошкодженого ТЗ та який викликався у судове засідання для дачі пояснень по суті звіту помер у 2013 році, у зв’язку з чим фактично і не з’являвся у судові засіданні при попередньому розгляді справи та допитати вказану особу як спеціаліста не є можливим. З листа ТОВ "Аудатекс України" від 13.10.2015р., власник програми Аудатекс, за допомогою якої проводиться оцінка пошкоджених ТЗ, згідно методики про визначення розміру шкоди листа, у листопаді - грудні 2011 року (на момент ДТП та на момент проведення оцінки пошкодженого ТЗ) в програмному забезпечені "Аудатекс" була відсутня інформація по автомобілям «СЕНС». На листопад - грудень 2011 року в програмному забезпечені "Аудатекс" містилася інформація лише щодо автомобілів «Ланос», які (модель «Ланос») можна було використовувати як аналоги для оцінки розміру шкоди автомобілів «СЕНС», тому оцінювачем ОСОБА_6 вірно було використано аналог автомобіля «СЕНС», яким є «Ланос» та враховано всі особливості (технічні та технологічні), визначені програмою (том 2 а.с.136-140, 145-149).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 24 березня 2015р. та 18 травня 2015 року надали до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначають, що 03.11.2011р. на перехресті вулиць Янтарна і Богомаза у м. Дніпропетровську сталася ДТП, як наслідок дій двох водіїв - ОСОБА_2, що керував автомобілем НОМЕР_1 та ОСОБА_8 водія “Daewoo” держномер АЕ6020АО (саме водія постраждалого авто). Він не є єдиним учасником ДТП, в результаті якого завдано шкоди, відповідно підлягає з’ясуванню ступінь вини водія ОСОБА_8, оскільки на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Також розрахунок шкоди транспортному засобу виконано з явними математичними помилками, що безпосередньо впливає на позовні вимоги, оскільки не доводить ціни позову. Звіт отриманий з порушенням п. 4.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. № 142/5/2092, на яку посилається сам оцінювач; вартість запчастин є свідомо та безпідставно завищеною, без врахувань цін на запасні частини, що були актуальними на грудень 2011р.; звіт отриманий з порушенням п. 4.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, на яку посилається сам оцінювач. Адже звіт містить найменування каталогів з цінами на запчастини, проте не вказано джерело їх отримання. Він не зміг знайти відповідних каталогів; при проведені калькуляції за основу була взята більш дорога модель КТЗ, не ДЕО СЕНС, як вимагають обставини справи, а ОСОБА_9 комплектації SЕ; при проведені розрахунку вартість робіт була застосована як до КТЗ, що машин виробництва далекого зарубіжжя, а не вітчизняних; розрахунок вартості матеріалів і складових частин завищено шляхом застосування коефіцієнта 1,2, що порушує формальну логіку; до звіту вписані роботи, які не мають відношення до ДТП. У зв’язку з цим вважає, що головний доказ, який підтверджує розмір компенсації виплаченої позивачем потерпілій стороні є недоведений і недопустимим. А тому відсутні підстави для стягнення з нього саме 15 924,48 грн. в порядку регресу (том 1 а.с.71-73, 130-133).

Відповідач ОСОБА_3 надав до суду пояснення від 08.05.2017р. та 12.12.2017р., в яких зазначає, що ним приблизно у 2002 році було придбано автомобіль "Део-сенс" за кредитним договором з банком "Надра"/ Договір було укладено на п'ять років, але кредит ним погашено достроково приблизно у 2005р. Оригінал договору у нього відсутній, довідок з банку про погашення кредиту у нього немає. Він страхував даний автомобіль, документів у нього не збереглося. Приблизно в період 2014-2015р. він продав даний автомобіль, кому вже не пам'ятає, покупець був з Полтавської області, та знайшов його за оголошенням. Тому надати автомобіль для проведення нової оцінки він не може. Також пропущені строки позовної давності (том 2 а.с.171-185).

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову у відношенні її довірителя. Зазначила, що її довірителю за полісом виплатили МТСБУ кошти, оскільки у відповідача ОСОБА_2 не було полісу. ОСОБА_3 звернувся до страховика і було проведено оцінку пошкоджень. Іншої оцінки в матеріалах справи немає. ОСОБА_3 ніколи не бачив ОСОБА_2 та не отримував від нього коштів. Доказів сплати ОСОБА_2 коштів немає, тому ОСОБА_3 є неналежним відповідачем. ОСОБА_4 керував автомобілем ОСОБА_3 Є постанова ВСУ, де зазначено, що МТСБУ правильно звернулися до суду саме з регресом, що дані правовідносини не є суброгацією, тому строк позовної давності не пропущено. В ДТП пошкоджено було автомобіль Део-сенс, але в оцінці писали Део-Ланос, бо у програмі не було моделі Сенс.

19 лютого 2015 року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду (том 1 а.с.14).

17.03.2015 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 (том 1 а.с.59).

23.03.2015р. та 31.03.2015р. представник позивача адвокат ОСОБА_5 подала до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 (том 1 а.с.69).

31.03.2015р. представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву (том 1 а.с.81-84).

03 квітня 2015р. відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, його інтереси представляє ОСОБА_7 на підставі довіреності (том 1 а.с.87).

03 квітня 2015 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав до суду клопотання про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 (том 1 а.с.88).

22 травня 2015 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки дані правовідносини є суброгацією, а не регресом, тому строки звернення до суду пропущені (том 1 а.с.148-149).

25 травня 2015 року рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська в задоволенні позову ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування відмовлено в повному обсязі (том 1 а.с.180-182).

Не погодившись з рішенням суду Моторне (транспортне) страхове бюро України 24.06.2015 року подали апеляційну скаргу (том 1 а.с.188-194).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2015 року залишено без змін (том 1 а.с.228-231).

15 грудня 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України подали касаційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2015р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.11.2015р. (том 2 а.с.2-8).

11 травня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015р.залишено без змін (том 2 а.с.50-51).

10 серпня 2016 року Моторне (транспортне) страхове бюро України подали до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 11 травня 2016р. (том 2 а.с.58-64).

Постановою Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с.119-122).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2017 року прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування в порядку в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування та призначено справу до судового розгляду (том 2 а.с.124).

26.07.2017р. представник позивача адвокат ОСОБА_5 подала до суду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи (том 2 а.с.175, 193).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2017 року судову автотоварознавчу експертизу для встановлення, розміру відновлювального ремонту автомобіля "ДЕУ", провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (том 2 а.с.177-178).

11 січня 2018 року ухвалою судді поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування в порядку в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування. Ухвалу про призначення судової автотоварознавчої експертизи від 26.07.2017 року скасовано у зв'язку з невнесенням коштів за проведення експертизи. Призначено справу до розгляду (том 2 а.с.205).

17 січня 2018 року представник позивача адвокат ОСОБА_11 надала до суду заяву з проханням не поновлювати провадження, за даними бухгалтерії МТСБУ рахунок за проведення експертизи сплачено (том 2 а.с.207).

27.02.2015р., 04.03.2015р., 17.03.2015р., 31.03.2015р., 23.04.2015р., 29.04.2015р., 02.03.2017р., 14.03.2017р., 04.05.2017р., 11.05.2017р., 26.07.2017р., 03.08.2017р. представником позивача ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України - адвокат ОСОБА_11 подала до суду заяву, в якій просила справу слухати за їх відсутності, всі письмові пояснення та докази наявні в матеріалах справи (том 1 а.с.17, 23, 58, 78, 80, 111, 120, том 2 а.с.135, 143, 156, 162, 173-174, 191-192).

Позивач, відповідач ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4, після направлення справи на новий розгляд, не використали своє право бути присутніми у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи представника позивача, відповідачів та їх представників, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Cудом встановлено, що 03 листопада 2011 року о 16 годин 45 хвилин на перехресті вул. Янтарной та вул. Богомаза в м.Дніпропетровську між автомобілями "Мерседес" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 сталося ДТП відповідно до відомостей сформованих АІПС ДТП станом на 10 листопада 2011 року № 8908451 про обставини дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.с.103-104)

03 листопада 2011 року внаслідок ДТП транспортний засіб DAEWOO отримав механічні пошкодження: передній бампер, капот, ліве переднє крило, ліва блокфара, передня панель, що підтверджується довідкою виданою сектором оформлення матеріалів для дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця ДТП відділу ДАІ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (том 1 а.с.34).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого Дніпропетровським МРЕВ-1 УМВС України в Дніпропетровській області 28 грудня 2005 року, автомобіль НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 (том 1 а.с.32).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в СК "ПРОСТО-страхування", відповідно до полісу №АА/1073159 зі строком дії з 20.09.2011 по 19.09.2012 включно (том 1 а.с.35).

ОСОБА_4, 09 листопада 2011 року, повідомив МТСБУ про скоєне ДТП (том 1 а.с.29).

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (том 1 а.с.5).

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто зазначеною постановою судді була прямо встановлена винність відповідача ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, причинний зв’язок між порушенням правил дорожнього руху і як наслідок цього, зіткненням із автомобілем відповідача ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2011 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (том 1 а.с.89).

Звітом №179/2011 від 19 грудня 2011 року, виконаним аварійним комісаром ОСОБА_12, на підставі доручення №15898 від МТСБУ, визначено розмір матеріальної шкоди спричиненої автомобілю НОМЕР_3 в сумі 19 109 грн. 37 коп (том 1 а.с.39-41).

ОСОБА_3, 20 січня 2012 року, звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування шкоди спричиненої діями ОСОБА_2 в розмірі 19 109 грн. 37 коп. (том 1 а.с.6).

27 січня 2012 року МТСБУ прийняло, а Аварійний комісар ОСОБА_6 виконав наступні роботи: збір документів по справі, проведення оцінки нанесених збитків, про що складено акт виконаних робіт за дорученням МТСБУ № 15898 від 22 листопада 2011 року, що стало підставою для проведення розрахунку з Аварійним комісаром в сумі 790 грн. (том.1 а.с.97).

03 лютого 2012 року МТСБУ перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_6 суму в розмірі 790 грн. за послуги аварійних комісарів (том 1 а.с.98).

Відповідно до наказу № 651 від 27 лютого 2012 року МТСБУ наказало Фінансовому управлінню на рахунок ОСОБА_3 сплатити без врахування ПДВ суму в розмірі 15924,48 грн. за шкоду завдану в результаті ДТП (том 1 а.с.8).

12 березня 2012 року, відповідно до платіжного доручення № 1096 позивачем сплачено страхове відшкодування згідно наказу № 651 від 27 лютого 2012 року ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 15924,48 грн. (том 1 а.с.10, 26).

Згідно інформації МТСБУ від 25 травня 2012 року загальний розмір витрат МТСБУ складає 16714,48 грн., яка складається з 15924,48 грн. – виплата потерпілому та 790 грн. – додаткові витрати, з яких 200 грн. – збір документів по справі № 15898, 200 грн. – огляд пошкодженого ТЗ, 320 грн. – витрати на визначення розміру заподіяних збитків потерпілому, 70 грн. – проїзд до місця огляду та назад відповідно до рахунку № 19/01 від 19 січня 2012 року, про що повідомлено ОСОБА_2 та запропоновано компенсувати зазначені витрати, та наслідки несплати, також повідомити про наявність чинного на дату ДТП договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (том 1 а.с.27, 28, 96).

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичним обставинами справи, суд доходить до наступного.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов’язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п’ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до роз’яснень наданих у п.27 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону N 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.

Згідно зі статтею 41 Закону № 1961-IV „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Деліктне зобов’язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов’язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов’язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, яка не завдавала шкоди, свого обов’язку з відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, тому первісне деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Первісне (основне) деліктне зобов’язання та зобов’язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

ОСОБА_13 № 1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом цього Закону страхове відшкодування, яке за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик виплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й відшкодуванням шкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобов’язанні, оскільки страховик у договірних правовідносинах обов’язкового страхування відповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов’язанні.

Отже, правові наслідки виплати страховиком страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування та виплати страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності різняться.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2004цс16.

Судом встановлено, що на день скоєння ДТП ОСОБА_2 не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, його вина встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2011 року.

Суд вважає, що Моторне (транспортне) страхове бюро України обґрунтовано відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином МТСБУ має право на відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Доводи відповідача, що ним добровільно сплачено ОСОБА_3 заподіяну шкоду свого підтвердження не знайшли, а також спростовуються матеріалами справи.

Всупереч ст. 81 ЦПК України відповідачем ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він сплатив кошти ОСОБА_3

Таким чином вимоги про солідарне стягнення грошових коштів і з ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Також відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що звіт №179/2011 від 19 грудня 2011 року, виконаний аварійним комісаром ОСОБА_12 з порушенням методики та спростовується матеріалами справи.

Крім того в матеріалах справи відсутній будь-який інший звіт визначення розміру матеріальної шкоди спричиненої автомобілю "ДЕУ".

Допитати аварійного комісара ОСОБА_12 не є можливим, оскільки останній помер, що підтверджується відповіддю Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 28 вересня 2015р. № 4323-4324/03.1-38 (том 1 а.с.217).

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, то суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частиною шостою статті 261 ЦК України за регресним зобов’язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.

Як встановлено судом, основне зобов’язання позивач виконав 12 березня 2012 року, що підтверджено копією платіжного доручення № 1096, а з позовом він звернувся до суду 18 лютого 2015 року, тобто в межах трирічного строку, встановленого частиною шостою статті 261 ЦК України.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_4, що зареєстрований та проживає: м. Дніпро, 49124, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України місцезнаходження: бульвар Русанівський, буд. 8, м. Київ, 02154 (р/р № 2600202284871 в ПАТ "Укрексімбанк" в м. Київ, МФО 322313, код 21647131), в порядку регресу понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 16714,48грн., з яких: 15924,48грн., відшкодувань на відновлювальні роботи та 790,00 грн., послуг аварійного комісаріату.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_4, що зареєстрований та проживає: м. Дніпро, 49124, АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України місцезнаходження: бульвар Русанівський, буд. 8, м. Київ, 02154 (р/р № 2600202284871 в ПАТ "Укрексімбанк" в м. Київ, МФО 322313, код 21647131), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 243,60грн.

У задоволенні позову до ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 березня 2018 року.

Суддя А.О. Сухоруков