Ухвала суду № 72623860, 02.03.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/350/18

Провадження № 1-кс/307/126/18

У Х В А Л А

02 березня 2018 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., при секретарі Цонинець Н.М., з участю володільця ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні клопотання першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського ВП ГУНП України в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070160000171 від 06.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України.

В клопотанні зазначив, що 6 лютого 2018 року, о 11 год. 30 хв., на речовому ринку в с.Нересниця, Тячівського району, Закарпатської області було виявлено збут громадянином ОСОБА_1 золотих та срібних виробів без відповідних документів, які він міг одержати злочинним шляхом та які можуть бути викраденими на території Тячівського району.

6 лютого 2018 року, в ході огляду місця події в с. Нересниця по вул. Грушевського, в публічно доступному місці, в ОСОБА_1 було виявлено та вилучено два лотки з ювелірними виробами з металу жовтого кольору та срібного кольору, зокрема:

1. Пластиковий лоток білого кольору №1, в якому містяться:

- хрестики з металу жовтого кольору – 28 штук, загальною вагою 45,78 грам (згідно бирок),

- хрестики з металу жовтого кольору – 2 штуки (без бирок), ланцюжки з металу жовтого кольору – 4 штуки, загальною вагою 12,73 грам (згідно бирок),

- ланцюжки (браслети) з металу жовтого кольору – 5 штук, загальною вагою 22,17 грам (згідно бирок);

2. Пластиковий лоток чорного кольору з матерчатою обробкою №2, в якому містяться:

- каблучки з металу срібного (білого) кольору – 28 штук, загальною вагою 104,93 грами (згідно бирок),

- сережки з металу срібного (білого) кольору – 32 штуки, загальною вагою 158,19 грам (згідно бирок).

У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні вищевказані речі постановою старшого слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 визнано речовими доказами.

На думку прокурора, зазначені ювелірні вироби мають важливе значення для встановлення фактів та обставин у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з цим відповідно до ст.98 КПК України є речовим доказом та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт згідно ст. 170 КПК України.

Під час дачі пояснень 6 лютого 2018 року ОСОБА_1. пояснив, що він дійсно 6 лютого 2018 року, приїхав на речовий ринок в с. Нересниця, з метою рекламування та продажу ювелірних виробів із золота та срібла, так як має у власності магазин «Карат» в с. Вільхівці по вул. Центральній, 34, де також продає ювелірні вироби. Під час проведення слідчої дії зазначений громадянин документи на ювелірні вироби не надав та щодо походження ювелірних виробів вказує на те, що йому поставляють їх представники фірми «Лелека», яка знаходиться в м. Одеса, також додав, що він являється приватним підприємцем.

Також в клопотанні прокурор зазначив, що на даний час є необхідність встановити походження вилучених речових доказів та їх вартість, сплав, з якого вони виготовлені, перевірити чи дані ювелірні вироби не є предметами майнових злочинів, вчинених на території району; наявність документів, що підтверджують законність походження, відповідність вилучених речей (вага, об’єм, вартість тощо) - документам (у разі їх наявності у власника).

Не застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вищевказане майно негативно вплине на хід досудового розслідування, унеможливить встановлення всіх важливих обставин вчиненого кримінального правопорушення, може призвести до їх втрати чи знищення заінтересованими особами з метою перешкоджання встановлення об’єктивної істини.

З метою забезпечення збереження речових доказів просить накласти арешт на вилучене майно – пластиковий лоток білого кольору №1, в якому містяться хрестики з металу жовтого кольору – 28 штук, загальною вагою 45,78 грам (згідно бирок), хрестики з металу жовтого кольору – 2 штуки (без бирок), ланцюжки з металу жовтого кольору – 4 штуки, загальною вагою 12,73 грам (згідно бирок), ланцюжки (браслети) з металу жовтого кольору – 5 штук, загальною вагою 22,17 грам (згідно бирок); пластиковий лоток чорного кольору з матерчатою обробкою №2, в якому містяться каблучки з металу срібного (білого) кольору – 28 штук, загальною вагою 104,93 грами (згідно бирок), сережки з металу срібного (білого) кольору – 32 штуки, загальною вагою 158,19 грам (згідно бирок).

Прокурор на розгляд клопотання не з»явився, що не є перешкодою для розгляду клопотання в його відсутності.

ОСОБА_1, в якого вилучені ювелірні вироби, в судовому засіданні пояснив, що вилучені ювелірні вироби належать йому та його дружині ОСОБА_4, на які є відповідні документи походження. 6 лютого 2018 року вироби на ринку він тільки рекламував. Просить в задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку

В судовому засіданні встановлено, що 06.02.2018 року до чергової частини Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт від старшого інспектора-чергового СРПП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, згідно якого цього ж дня в 11 годин 30 хвилин по телефону надійшло повідомлення від заступника начальника СКП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області про те, що на ринку в с. Нересниця ОСОБА_1 продає золоті вироби, які можуть бути викрадені.

За даним фактом 06.02.2018 року відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018070160000171 за ст.198 КК України.

6 лютого 2018 року в ході огляду місця події, а саме на території речового ринку в с. Нересниця по вул. Грушевського, в публічно доступному місці, в ОСОБА_1 було виявлено та вилучено два пластикові лотки з вказаними ювелірними виробами з металу жовтого та срібного кольору.

Постановою старшого слідчого Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області від 7 лютого 2018 року вказані ювелірні вироби визнані речовими доказами в кримінальному провадженню, відомості про яке 06.02.2018 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018070160000171 за ст.198 КК України.

При цьому, як дана постанова, так і інші матеріали клопотання про арешт майна, не містять жодних даних, які б вказували на те, що вилучені у процесі огляду місця події ювелірні вироби є такими, що одержані злочинним шляхом чи містять ознаки речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.

Стаття 198 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Про те, матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження того, що вилучені у процесі огляду місця події ювелірні вироби є такими, що одержані злочинним шляхом, не зазначено коли саме та при яких обставинах, тобто не доведено причетність вказаного майна до вчинення будь якого кримінального правопорушення.

Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до ч.3. ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобовязує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

При вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначене, а також наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, про відсутність підстав для накладення арешту на майно, вказане в клопотанні, а тому вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 132, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання першого заступника керівника Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про накладення арешту на майно (виробів з металу жовтого та срібного (білого) кольорів), вилучених у володільця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, в ході огляду місця події 6 лютого 2018 року, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’яти днів з дня оголошення.

Слідчий суддя Тячівського

районного суду : ОСОБА_5