Рішення № 72623509, 26.02.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1687/17

Провадження № 2/209/382/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Кам'янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Замкової Я.В.,

за участі секретаря Швець О.Е.,

Позивач - ПАТ КБ "Приватбанк"

Відповідач - ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 26062,34 грн. за кредитним договором б/н від 09 грудня 2010 року та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що 09 грудня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідач уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредитну картку "Універсальна". 18 березня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку "Універсальна Gold" та відкрито картковий рахунок, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо змін кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", і "Тарифами Банку" складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов’язання за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплати винагороди банку. Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином відповідач зобов’язання за договором не виконав. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язання за кредитним договором відповідач станом на 06 червня 2017 року має заборгованість – 26062,34 грн., яка складається з наступного: 3192,47 грн. – тіло кредиту; 11262,73 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 9889,89 грн. – нараховано пені; а також штрафи відповідно договору: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1217,25 грн. – штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.09.2017 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до розгляду у судове засідання за правилами спрощеного провадження.

25.01.2018 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2, згідно якого останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що раніше при прийнятті заочного рішення, суд керувався лише наданими банком розрахунком, без підтвердження квитанціями, касовими ордерами та незалежним аудиторським висновком, який би підтвердив чи скасував заборгованість за даною кредитною лінією. Вказує, що суд не дослідив графік погашення кредиту, не перевірив розрахунку пені, і взагалі положення за даною кредитною лінією суперечать основним засадам цивільного права та Закону України "Про захист прав споживача".

Як встановлено судом, заперечення сторони відповідача у відзиві на первісний позов щодо відсутності належного розрахунку боргу, касового ордеру та незалежного аудиторського висновку, які на думку представника позивача підтвердило чи скасувало заборгованість за даною кредитною лінією, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки проведення аудиторської перевірки відповідачем не заявлено, а всі його заперечення проти позову фактично зводяться до не визнання відповідачем заявленої суми заборгованості та не спростовують надані позивачем докази у справі, а також не містять будь-яких доказів на їх підтвердження.

26 січня 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, яка була передана в провадження судді Замковій Я.В. 29 січня 2018 року, яка ухвалою суду від 01 лютого 2018 року була залишена без руху.

15.02.2018 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, за якими позивач просив позов задовольнити, надав довідку про умови кредитування, виписки по рахункам ОСОБА_1, лист про внесення змін у тарифи по карткам "Універсальна" та "Універсальна GOLD" (а.с. 108-121).

Вищезазначені докази позивача відповідачем не спростовані, та доказів їх недійсності стороною відповідача суду не надано, у зв'язку з чим останні приймаються судом як достовірні та такі, що відповідають фактичним обставинам справи.

22 лютого 2018 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 разом з оновленою зустрічною позовною заявою ОСОБА_1, які підписані представником - ОСОБА_2

23.02.2018 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач просив відмовити у задоволенні зустрічного позову посилаючись на необгрунтованість зустрічних вимог та відсутність доказів на їх підтвердження.

26 лютого 2018 року оновлена зустрічна позовна була прийнята та об'єднана в одне провадження із первісним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач за зустрічним позовом звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір б/н від 09 грудня 2010 року. В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначила, що 09 грудня 2010 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір б/н, згідно якого вона отримала кредитну картку "Універсальна". З 18 березня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» переоформив кредитну карту на більш престижну "Універсальна Gold" та відкрито картковий рахунок, згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахував кредитний ліміт у розмірі 15000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Протягом дії кредитної лінії ПАТ КБ «ПриватБанк» змінював кредитний ліміт та відсотки по ньому. Відповідач не надав таблиці по щомісячним платежам за користування кредитом та обов’язкової плати по тілу кредиту, не зробив реальний розрахунок такої плати, тобто здійснив її обман, як позичальника. Нею були вжиті всі можливі заходи досудового врегулювання даного спору, вона неодноразово зверталася на гарячу лінію та особисто приходила до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», щоб з’ясувати звідки у неї з’явилася заборгованість та чому такі великі пеня та штрафи, але ПАТ КБ «ПриватБанк» не зміг надати їй жодної відповіді. Вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» був пропущений строк спеціальної позовної давності. Зазначає, що її заборгованість перед банком не підтверджена квитанціями, касовими ордерами та незалежним аудиторським висновком, який би підтвердив або спростував заборгованість за даною кредитною лінією. Встановлення в умовах за кредитною лінією пені в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення та штрафу і пені в розмірі 500 грн. + 5 % від суми поточної заборгованості суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства. Також, на її думку, стосовно осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, порушується принцип рівності, оскільки розмір їхньої цивільної відповідальності у вигляді пені фактично є необмеженим в порівнянні з іншими суб’єктами цивільних правовідносин, а саме: встановлення пені в розмірі, який за один рік перевищує суму заборгованості та перевищує подвійну облікову ставку НБУ, порушує принцип розумності. Оскільки кредитний договір є договором приєднання, умови якого розробляються банком і позичальник не впливає на зміст договору, банк, встановивши завищений розмір пені, порушив принцип добросовісності. У договорі встановлена пеня лише у випадках прострочення позичальника, стосовно можливого прострочення банку така відповідальність не встановлюється, що порушує принцип справедливості. Вартістю кредиту є відсотки, тому встановлення пені з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення та штрафу і пені у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості, порушує її права, як споживача. Положення за даною кредитною лінією суперечать основним засадам цивільного права, визначених ст. ст. 1, 3 Цивільного кодексу України та ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Враховуючи, що вищевказане положення договору є несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Одночасно із зустрічною позовною заявою в редакції від 22 лютого 2018 року ОСОБА_2 було подано до суду клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитний договір від 09 грудня 2010 року.

Оскільки клопотання не містило обґрунтування необхідності витребування вказаного письмового доказу, завірена копія якого міститься в матеріалах справи та складностей, що унеможливлюють його самостійне отримання стороною відповідача, на підставі ч. 4 ст. 117 ЦПК України, ухвалою від 26 лютого 2018 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 було повернуто заявнику.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить розглядати справу за її відсутності. Також надала відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначила, що кредитний договір був укладений між банком та ОСОБА_1 09 грудня 2010 року, тому саме з цієї дати останній було відомо про порушення її прав і з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, який сплив 09 грудня 2013 року, а ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом у 2018 році, тобто з пропуском позовної давності. ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що підписавши цю заяву, вона ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім того, ОСОБА_1 було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується її власним підписом у заявці про приєднання. Заява про приєднання до Умов та Правил разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку, складають договір про надання банківських послуг. Тобто між сторонами були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього кредитного договору. Виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 7 років, позичальник не зверталася в банк за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилася. Доказом підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. ЗУ «Про захист прав споживачів» визначає поняття споживчого кредиту, а у даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, тобто посилання ОСОБА_1 в даному випадку на зазначений закон неправомірно. При підписанні кредитного договору сторони чітко та добровільно обумовили обсяг взаємних прав та обов’язків, одночасно встановивши рівень відповідальності та порядок дій у разі порушення норм договору. Будь-яких дій, щодо введення ОСОБА_1 в оману при укладенні кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк», як сторона договору, не вчиняв та будь-яких підтверджень в обмеженні останньої її можливості прочитати договір у момент підписання, вона не надала. Позов про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення неустойки у вигляді пені ОСОБА_1 не заявлявся, а тому договір у цій частині є дійсним. На момент укладення кредитного договору, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту позичальнику, тобто відсутні підстави для визнання договору недійсним. Щодо пропуску ПАТ КБ «ПриватБанк» строків позовної давності для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1, останньою були вчинені дії, що свідчать про визнання нею свого боргу перед банком, вона неодноразово здійснювала погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 20 серпня 2016 року.

Відповідач в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, 26 лютого 2018 року подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою та проханням перенести слухання на іншу дату. Однак дане клопотання не відповідало загальним вимогам до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачених ст. 183 ЦПК України, оскільки не містило: правильного найменування клопотання (заявником зазначено як витребування доказів), повного найменування суду, до якого вона подається, РНОКПП відповідача у справі, ЄДРПОУ позивача у справі, підстав відкладення справи, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі (виклику) сторін із зазначенням доказів на підтвердження хвороби представника відповідача, тому ухвалою від 26 лютого 2018 року, на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України, воно було повернуто заявнику.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов необгрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає за наступних підстав:

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 634 ч.1 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 625 та ст. 1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі невиконання ним обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів.

Судом встановлено, що 09 грудня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідач уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредитну картку "Універсальна". 18 березня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку "Універсальна Gold" та відкрито картковий рахунок, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що вона була ознайомлена з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", і "Тарифами Банку". Крім того відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", і "Тарифами Банку" складає між нею та банком договір, що підтверджується її особистим підписом підписом у заяві (а.с. 12, 13-28).

На теперішній час, відповідач свої зобов’язання за вказаним кредитним договором не виконує та станом на 06 червня 2017 року має заборгованість – 26062,34 грн., яка складається з наступного: 3192,47 грн. – тіло кредиту; 11262,73 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 9889,89 грн. – нараховано пені; а також штрафи відповідно договору: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1217,25 грн. – штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунками заборгованості ПАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 8-9, 10-11).

Як встановлено судом, відповідачем було порушено вимоги Умов та правил надання банківських послуг, тобто укладеного сторонами договору, та ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, а саме: прострочено повернення заборгованості по кредиту, в зв'язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту, відсотків та пені.

Втім, як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості, банком крім пені також нараховані штрафи - 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1217,25 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, враховуючи положення ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому заявлені позивачем вимоги про одночасне їх стягнення з відповідача за прострочення сплати суми кредиту та відсотків суперечать вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення постановою у справі № 6-2003цс 15 від 21.10.2015 року.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафів такими, що суперечать наведеним вище законодавчим актам і правовим позиціям Верховного суду України, а тому останні задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам закону, зобов’язання по договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості по тілу, процентам і пені підтверджена документально і підлягає стягненню на користь позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за кредитним договором, яка складається з наступного: 3192,47 грн. – тіло кредиту; 11262,73 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 9889,89 грн. – нараховано пені.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто дана стаття встановлює умови чинності правочинів. У разі недотримання вказаних умов правочин є недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що права споживача вважаються порушеними, якщо при реалізації продукції порушується право позивача на свободу вибору продукції, принцип рівності сторін, обмежується право споживача на одержання необхідної інформації про продукцію, реалізовано небезпечну продукцію, неналежної якості, ціну продукції визначено неналежним чином.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що всупереч Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в укладеному кредитному договорі немає відомостей щодо щомісячних платежів за користування кредитом та обов’язкової плати по тілу кредиту, не зроблений реальний розрахунок такої плати. Однак, враховуючи те, що судом досліджувався укладений кредитний договір, суд дійшов висновку, що уся інформація, передбачена даними Правилами, була у ньому викладена, а тому Банком не порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.

Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Перевіряючи Договір на відповідність вимогам закону, суд встановив, що він конкретний, детально зазначає предмет договору, права та обов’язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, термін дії договору й порядок зміни умов договору, інші та особливі умови договору, отже, містить усі істотні умови, передбачені законодавством для даного виду договору. Сторони, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, будь-яких заперечень на час укладення договору від ОСОБА_1 не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що при укладенні договору б/н від 09 грудня 2010 року сторони досягли всіх істотних умов, кредитний договір відповідає положенням Цивільного кодексу України, вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

А тому суд прийшов до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодних належних, допустимих та безспірних доказів, які підтверджували б, що зміст кредитного договору суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, оскільки позичальник ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами цього договору, підтвердила свої права та обов'язки за цим договором і погодилася з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі.

Щодо твердження позивача за зустрічним позовом про пропущення ПАТ КБ «ПриватБанк» строків звернення до суду з позовом, вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1, нею регулярно здійснювалися платежі з погашення заборгованості за кредитом, останній з яких був проведений 13 травня 2017 року, перебіг позовної давності переривався, а позов був поданий до суду 27 червня 2017 року, тож строк позовної давності для звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до суду не був пропущений.

Аналізуючи усі зібрані у справі докази, враховуючи, що спірний кредитний договір діє, ПАТ КБ «ПриватБанк» виконує свої зобов'язання по наданню грошових котшів повністю, ОСОБА_1 кредитний договір визнавався дійсним та виконувався нею час від часу, пропущення банком строків позовної давності не вбачається, неправомірність кредитного договору прямо не випливає з закону і не встановлена судом, права відповідача як споживача не порушені, підстав для визнання договору недійсним судом не встановлено, а тому суд вважає, що у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 288-289 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського 1 "Д", р/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2"А", квартира 65), про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 09 грудня 2010 року у розмірі 24345 (двадцять чотири тисячі триста сорок п'ять) гривень 09 копійок, яка складається з наступного: 3192,47 грн. – тіло кредиту; 11262,73 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 9889,89 грн. – заборгованість за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

В частині первісних позовних вимог щодо стягнення штрафів відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 07 березня 2018 року.

Суддя Я.В. Замкова