Рішення № 72623474, 07.03.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2450/17

Провадження № 2/209/76/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Решетник Т.О.,

за участю секретаря Шаповал А.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Санаторій «Дніпровський» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому уточнивши позовні вимоги просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 підприємства «Санаторій «Дніпровський» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2015 року по 20 липня 2017 року в сумі 48778,87 грн., інфляційні втрати в сумі 5791,25 грн. в період з 01.03.2016 року по 30 вересня 2017 року, компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки за останні три роки роботи в санаторії «Дніпровський» в розмірі 8039,58 грн., середній заробіток в сумі 7728,00 грн. за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.07.2017 року по день постановлення рішення по справі 31.10.2017 року, відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 гривень, а всього 75337,70 грн., а також витрати в сумі 2200,00 грн., понесені ним в зв’язку із зверненням до суду з даним позовом.

На обґрунтування уточнених позовних вимог зазначає, що 03.10.1988 року він був прийнятий на роботу слюсарем-сантехніком в санаторій «Дніпровський», через рік був переведений на посаду машиніста насосних установок. В 2014-2015 роках в санаторії «Дніпровський» виникли фінансові проблеми, у зв’язку з чим розпочалися затримки виплати заробітної плати його працівникам. У вересня та жовтні 2015 року йому була виплачена заробітна плата за 3 квартал 2015 року. Так згідно «Відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків» від 28.08.2017 року в жовтні, листопаді, грудні 2015 року йому було нараховано і нібито виплачено 2615,90 грн. та 2754,27 грн., а всього 5370,17 грн. за 1 квартал 2016 року (січень, лютий, березень 2016 року) було нараховано і нібито виплачено 4807,56 грн. Проте, в ці періоди заробітна плата йому не виплачувалась. В 2 кварталі 2016 року (квітень, травень, червень 2016 року) йому нараховано, однак не виплачено 7338,68 грн. В 3 кварталі 2016 року було нараховано, однак не виплачено 7687,50 грн. заробітної плати. Часткова виплата заробітної плати була здійснена за липень та серпень 2016 року: 03.08.2016 року – 925,287 грн., 25.08.2016 року – 925,28 грн., 10.09.2016 року – 2307,95 грн., всього на загальну суму 4158,51 грн., шляхом перерахування на картковий рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою від 28.07.2017 року. Заробітна плата в подальшому не виплачувалась, довідки щодо розміру заробітної плати не видавалися. 06.07.2017 року він написав заяву про звільнення за власним бажанням, та 20 липня 2017 року був вже звільнений. Однак, заборгованість по заробітній платі, а також компенсація за невикористану відпустку виплачені не були, до того ж трудову книжку йому не видали. Всі його звернення до керівництва не дали жодного результату, тому він змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав. Після звернення до суду, керівництвом ДП «Санаторій «Дніпровський» йому було видано довідку від 26.10.2017 року за вих.. № 01/17, згідно якої заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2017 року по 20.07.2017 року складає 17146,50 грн. Згідно його розрахунку, окрім заборгованості зазначеній в довідці, існує заборгованість за період з 01.10.2015 року по 31.12.2016 року: а) за жовтень, листопад грудень 2015 року – 5370,17 грн.; б) за січень, лютий березень 2016 року – 4807,56 грн.; в) за квітень, травень червень 2016 р. – 7338,68 грн.; г) за вересень 2016 року – 3528,99 грн. (7687,50-4158,51 = 3528,99); д) за жовтень-грудень 2016 року – 10386,97 (3528,99 грн. х 3 міс = 10586,97 грн.); всього з 01.10.2015 року по 31.12.2016 року – 31632,37 грн. (5370,17 + 4807,56 + 7338,68 + 3528,99 + 10586,97 = 31632,37 грн.). Загальна суду заборгованості по заробітній платі за період з 01.10.2015 року по 20.07.2017 року становить 48778,87 грн. згідно розрахунку: 31632,37 грн. + 17146,50 грн. = 48778,87 грн. Зазначену заборгованість відповідач ДП «Санаторій «Дніпровський» повинен був виплатити йому не пізніше 21.07.2017 року, але не здійснив повного розрахунку. Тому йому повинен бути виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи дані, зазначені в довідці від 26.10.2017 року з вих.. № 01/17, про нарахування йому за 2 повних останні місяці роботи заробітну плату, середній заробіток за час затримки її виплати буде становити 2576,00 грн., виходячи з розрахунку: 2576,00 грн. + 2576,00 грн.) : 2 = 2576,00 грн. Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати буде становити 7728,00 грн., згідно розрахунку: 2576,00 грн. х 3 = 7728,00 грн. Згідно ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» вважає, що заборгованість розраховується з врахуванням індексу інфляції, яка розраховується за період з 01.03.2016 року по 30.09.2017 року та становить 5791,25 грн. Крім того, ДП «Санаторієм «Дніпровський» не була виплачена належна йому компенсація за невикористані щорічні відпустки за останні 3 відпрацьовані робочі роки на загальну суму 8039,58 грн. у відповідності до розрахунку (2679,86 грн. х 3 міс.). Крім того вважає, що ДП «Санаторій «Дніпровський» повинен відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 5000,00 грн., оскільки в наслідок незаконних дій відповідача він несе моральні страждання у вигляді переживань, поганого сну, постійного підвищення артеріального тиску, він втратив нормальні життєві зв’язки зі своїми родичами і членами сім’ї та знайомими, він змушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя, займатися пошуком нового місця роботи, але через невчасне отримання трудової книжки не міг влаштуватися на роботу. Вважає, що оскільки власником ДП «Санаторій «Дніпровський» є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке призначає директора ДП «Санаторій «Дніпровський», тому ПАТ ЛЗПУ «Укрпрофоздоровниця» є співвідповідачем по справі і несе солідарну відповідальність.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.09.2017 року провадження у справі відкрито справу і призначено для судового розгляду.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з п.п. 9 п. 1 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.01.2018 року продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Санаторій «Дніпровський» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку з час розрахунку при звільненні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також роз’яснені права сторін передбачені ст. 178 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник з довіреністю – ОСОБА_3 доповнень чи уточненої позовної заяви не надали.

Представник відповідача – ДП «Санаторій «Дніпровський» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», не скористався правом надання відзиву на позов, заперечення проти позову не надав.

Представник відповідача – ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», уточнену позовну заяву отримав, не скористався правом надання відзиву на позов, заперечення проти позову не надав.

12.10.2017 року представник відповідача ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернувся до суду із клопотання, відповідно до якого просив виключити ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» з числа відповідачів по зазначеній справі, оскільки згідно статуту товариства підприємство не відповідає за зобов’язаннями ДП «Санаторій «Дніпровський», та не може бути суб’єктом порушеного права у даних правовідносинах.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.03.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» щодо виключення ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» з числа відповідачів по справі, оскільки відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 51 ЦПК України, суд замінює первісного відповідача належним відповідачем судового засідання за клопотанням позивача, яке до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 112-к від 03.10.1988 року був прийнятий на посаду сантехніка до ДП «Санаторій «Дніпровський», а потім 01.11.1989 року був переведений на посаду машиніста насосних установок. 20.07.2017 року на підставі наказу № 2-А від 20.07.2017 року він був звільнений з посади за згодою сторін за п.1 ст.. 36 КЗпП України, що підтверджуються копією трудової книжки (а.с. 48).

Згідно змісту позовної заяви, розрахунок по заробітній платі та невикористаним відпусткам на день звільнення з ним не здійснено.

Згідно наданих суду матеріалів, з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі та належних йому платежів позивач письмово звертався до відповідача ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (а.с.18, 20), однак згідно наданих йому відповідей ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зазначило, що з 2015 року призупинено діяльність ДП «Санаторій «Дніпровський», та після стабілізації фінансового стану підприємства заборгованість по заробітній платі буде ліквідовано (а.с.19, 21).

Як зазначено позивачем в позові йому неповністю виплачувалась заробітна плата в період з 01 жовтня 2015 року по 20 липня 2017 року та відпустка протягом останніх трьох років.

Згідно копії Відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, позивачу ОСОБА_1 у третьому кварталі 2015 року (жовтень, листопад, грудень) було нараховано та виплачено 2615,90 грн. та 2754,27 грн., а всього 5370,17 грн. за 1 квартал 2016 року (січень, лютий, березень 2016 року) було нараховано та виплачено 4807,56 грн.; в 2 кварталі 2016 року (квітень, травень, червень 2016 року) йому нараховано та виплачено 7338,68 грн.; 3 кварталі 2016 року було нараховано та виплачено 7687,50 грн. заробітної плати; за 4 квартал 2016 року та 1 квартал 2017 року – відсутня інформація про доходи (а.с.14)

Згідно копії довідки ПАТ КБ "Приватбанк" від 28.07.2017 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано заробітну плату: 10.09.2016 року, 25.08.2016 року, 03.08.2016 року, 30.10.2015 року, 13.10.2015 року, 24.09.2015 року, 03.09.2015 року на зальну суму 9665,87 грн.(а.с.15).

Згідно наданих суду копії табуляграм, позивачу ОСОБА_1 за період 2015-2016 рр. було нараховано заробітну плату в цей період (а.с.16).

Враховуючи викладене, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо наявності заборгованості по зарплаті за 2015-2016 рр. в силу суперечності наданих позивачем доказів один одному, у зв'язку з чим доводи позивача про заборгованість в 2015-2016 рр. не можуть бути прийняті судом як достовірні, оскільки викликають у суду обґрунтовані сумніви за їх недоведеністю під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство ДП «Санаторій «Дніпровський» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» має перед відповідачем ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період з 01.01.2017 року по 20.07.2017 року у сумі 17146,50 гривень, що підтверджується копією довідки від 26.10.2017 р. № 01/17 (а.с.49).

Ці обставини не заперечувались і не оспорювались відповідачем по справі, у зв'язку з чим визнаються судом достовірними.

Враховуючи викладене, для визначення періоду за який повинна обраховуватись заборгованість по заробітній платі, суд приймає до уваги наявну в матеріалах справи довідку про заборгованість по заробітній платі, видану відповідачем ДП «Санаторій «Дніпровський» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 26.10.2017 року за № 01/17, за якою вказана заборгованість по зарплаті лише в 2017 році виходячи із середньомісячної заробітної плати в сумі – 2576,00 грн.

У зв’язку з викладеним, суд не погоджується з наведеним позивачем в позові розрахунком заборгованості по заробітній платі, яка невірно обрахована позивачем, та призвела до невірного обчислення позивачем суми заборгованості. Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком, тому суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме за період з 01.01.2017 року по 20.07.2017 року у сумі 17146,50 грн.

Також, як вбачається з позовної заяви, позивач не довів порушення його трудових прав відповідачем - ПАТ лікувально-оздоровчим закладом профспілок України" Укрпрофздравниця", у зв'язку з чим суд вважає належним відповідачем у справі лише ДП «Санаторій «Дніпровський» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», а тому вважає позовні вимоги до відповідача 2 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ст.116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день він не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), середньомісячна заробітна плата за час затримки обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з п. 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, у п.20 зазначеної Постанови говориться, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі cт. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У п. 21 вищевказаної Постанови зазначено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У зв’язку із відсутністю достовірних даних про середньоденну заробітну плату позивача у 2017 році, робота в нічну та денну зміну за різними тарифами, суд приймає за основу розрахунку середньомісячний дохід позивача за останні два місяці до звільнення.

Оскільки, позивач був звільнений 20.07.2017 року, тому розрахунковим періодом слід вважати два попередні повністю відпрацьовані місяці – травень та червень 2017 року. Відповідно до довідки № 02/17 від 26.10.2017 року виданої відповідачем - середньомісячна зарплата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням становила 2576,00 грн.

З цих підстав, суд вважає можливим стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку після звільнення з 21.07.2017 року до часу постановлення рішення суду тобто до 07 березня 2018 року включно.

Середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20.07.2017 року по 07.03.2018 року включно розраховано в сумі 18613,68 грн., виходячи з наступного:

- липень 2017 року (з 21.07 по 31.07) - 885,50 грн. (2576 грн. щомісячна зарплата - 1690,50 грн. нарахованих за липень 2017 року по довідці № 01/17 = 2576,00-1690,50= 885,50 грн.)

- серпень 2017 року – 2576,00 грн.;

- вересень 2017 року – 2576,00 грн.;

- жовтень 2017 року – 2576,00 грн.;

- листопад 2017 року – 2576,00 грн.;

- грудень 2017 року – 2576,00 грн.;

- січень 2018 року – 2576,00 грн.;

- лютий 2018 року – 2576,00 грн.;

- березень 2018 року (з 01.03.2018 року по 07.03.2018 року) – 2484,00 (2576, 00 грн./ 31 дн. х 07 дн. = 581,68 грн.)

Відповідно до ст. ст. 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, після утримання податків та обов'язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року N 159 затверджено порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктом 4 цієї Постанови передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Нарахування позивачу компенсації з січня по липень 2017 року включно, обчислено судом виходячи з величини індексів споживчих цін у січні - 101,1 %, лютому - 101,0 %, березні - 101,8 %, квітні - 100,9 %, травні - 101,3 %, червні - 101,6 %, липні - 100,2 %, а саме:

з січня по липень 2017 року = (101,1 / 100) х (101/100) х (101,8 / 100) х (100,9/100)х (101,3 / 100) х (101,6/100) х (100,2 / 100) = 108,2 %; з лютого по липень 2017 року = (101/100) х (101,8 / 100) х (100,9/100) х (101,3 / 100) х(101,6/100) х (100,2 / 100) = 107 %;

з березня по липень 2017 року = (101,8 / 100) х (100,9/100) х (101,3 / 100) х (101,6/100) х (100,2 / 100) = 105, 9 %;

з квітня по липень 2017 року = (100,9/100) х (101,3 / 100) х (101,6/100) х (100,2 / 100) = 104,1 % ;

з травня по липень 2017 року = (101,3 / 100) х (101,6/100) х (100,2 / 100) = 103,1 %;

з червня по липень 2017 року = (101,6/100) х (100,2 / 100) = 101,8 %;

за липень 2017 року = 100,2 %.

Тобто порядок нарахування компенсації буде наступним:

- з/п за січень 2017р. = 2576 * 8,2 % = 211,23 грн.

- з/п за лютий 2017 р. = 2576 * 7 % = 180,32 грн.

- з/п за березень 2017р. = 2576 * 5,9 % = 151,98 грн.

- з/п за квітень 2017р. = 2576 * 4,1 % = 105,62 грн.

- з/п за травень 2017р. = 2576 * 3,1 % = 79,86 грн.

- з/п за червень 2017р. = 2576 * 1,8 % = 46,37 грн.

- з/п за липень 2017р. = 1690,50 * 0,2 % = 3,38 грн.

Загальна сума компенсації становить: 778,76 грн.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено види відпусток, до яких в тому числі відносяться щорічні та додаткові.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року, № 13 що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи.

Невикористана відпустка позивачем у 2017 році, розрахована судом виходячи з мінімально встановленого розміру відпустки в 24 дні за фактично відпрацьований період (7 місяців) і становить: 24 дні / 12 міс. * 7 міс. = 14 днів, що з розрахунку середньої заробітної плати складає: 2576 грн. / 24 дн. х 14 дн. = 1502,67 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Оскільки відповідач – ДП «Санаторій «Дніпровський» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не виплачував зарплату позивачу впродовж 2017 року і не здійснив виплату до теперішнього часу, що вимагало від позивача значних додаткових зусиль для організації свого життя та змусило його звертатися до різних правоохоронних органів (а.с. 22 оберт, 23, 24) витрачаючи на звернення власний час і кошти та отримувати правову допомогу в матеріально складних умовах, а тому із врахуванням характеру спричинених душевних страждань позивачу, на підставі ст.237-1 КЗпП України із відповідача 1 необхідно стягнути на відшкодування моральної шкоди 2500 грн., що не перевищує розміру його середньомісячного заробітку у відповідача та є достатньою сатисфакцією в даних спірних відносинах.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" міститься роз'яснення про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3), і що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п.4).

В частині позовних вимог позивача щодо оплати понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 2200 грн., суд вважає необхідним відмовити з наступних мотивів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", відповідно до ст. 1 якого граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права.

Згідно п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84,88,89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт, докази про кількість годин, які затрачено для надання правової допомоги по справі, розрахунок складу і розміру цих витрат, суми гонорару не відомі та надані позивачем квитанції ФОП ОСОБА_3 на суми 1000 грн., 50 грн., 600 грн, 1000 грн. 600 грн. не відповідають встановленим законом вимогам розрахунково-касового документу, що виключає можливість задоволення вимог про оплату послуг представника.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, зокрема, з відповідача - ОСОБА_2 підприємства «Санаторій «Дніпровський» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі в сумі 17146 гривень 50 копійок за період з 01 січня 2017 року по 20 липня 2017 року включно, середній заробіток за період затримки розрахунку з 21 липня 2017 року по 07 березня 2018 року включно в сумі 18613,68 грн., сума інфляційних втрат внаслідок затримки виплати заробітної плати за період з січня по липень 2017 року включно в сумі 778,76 грн., компенсацію за 14 днів невикористаної відпустки у 2017 році в сумі 1502,67 грн., а також відшкодування моральної шкоди 2500 грн.

Оскільки позивач відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-89, 141, 223, 258-265, 272, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Санаторій «Дніпровський» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку з час розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Санаторій «Дніпровський» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (51900, м. Кам'янське, вул. Гастелло, буд. 2, код ЄДРПОУ 32293110, р/р № 26008050269294 у ДП ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість по заробітній платі за період 01.01.2017 року по 20 липня 2017 року в сумі 17146 гривень 50 копійок, середній заробіток за період затримки розрахунку з 21 липня 2017 року по 07 березня 2018 року включно в сумі 18613,68 грн., суму інфляційних втрат внаслідок затримки виплати заробітної плати за період з січня по липень 2017 року включно в сумі 778,76 грн., компенсацію за 14 днів невикористаної щорічної відпустки у 2017 році в сумі 1502,67 грн., на відшкодування моральної шкоди 2500,00 грн., а всього на загальну суму 40541 (сорок тисяч п’ятсот сорок одна) гривня 61 коп. без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Санаторій «Дніпровський» приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (51900, м. Кам'янське, вул. Гастелло, буд. 2, код ЄДРПОУ 32293110, р/р № 26008050269294 у ДП ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299) на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07.03.2018 року.

Суддя Т.О. Решетник