Ухвала суду № 72622519, 05.03.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/19/17

2/310/58/18

У Х В А Л А

05 березня 2018 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.,

при секретарі Уставицькій Н.М.,

за участю представників позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача – адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до ОСОБА_4, треті особи – Бердянська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадстру у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будресурси», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її законному користувачу, -

В с т а н о в и в :

Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя звернувся з позовом до ОСОБА_4, треті особи – Бердянська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадстру у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будресурси», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її законному користувачу.

Представником відповідача та третьої особи – ТОВ «Будівельна компанія «Будресурси» ОСОБА_3 до початку судового засіданні подано клопотання про зупинення провадження у даній справі, яке вона підтримала в судовому засіданні, мотивуючи тим, що ТОВ «Будівельна компанія «Будресурси» відповідно до договору купівлі-продажу від 03.02.2006 року є власником будівель і споруд військового містечка, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 9,00 га (Запорізька область, Бердянський район, с. Луначарське, вул. Морська, буд. 45) частина якої належить відповідачу, тому просила зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі №820/7573/17 за позовом ТОВ «Будівельна компанія «Будресурси» до Міністерства оборони України про визнання протиправними дії, зобов’язання вчинити певні дії.

Представники позивачів - Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя вважали, що клопотання не обґрунтоване та заперечували проти його задоволення.

Інші учасники в судове засідання не з’явились, про причини неявки суду не повідомили.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Як роз’яснено у п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов’язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується в тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв’язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначав, що ОСОБА_5 Міністрів УРСР №204-0029 від 19.02.1962 року Мелітопольській КЕЧ було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 20 га, розташовану у с. Луначарське Бердянського району Запорізької області, для будівництва військового містечка №9.

На виконання зазначеного розпорядження Мелітопольській КЕЧ у 1978 році видано державний акт на право користування землею серії «Б» №012141, відповідно до якого за землекористувачем (Мелітопольською КЕЧ) закріплено в безстрокове і безплатне користування 20 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для будівництва військового містечка №9.

У травні 1995 року відповідно до рішення Луначарської сільської ради народних депутатів №84 від 27.10.1994 року із раніше наданої Мелітопольській КЕЧ земельної ділянки площею 20 га Бердянському заводу «Южгідромаш» відведено у постійне користування земельну ділянку площею 7,6 га для організації садового товариства «Гідравлік», в результаті чого у постійному користуванні військової організації залишилось земельна ділянка військового містечка №9 площею 12,4 га.

На виконання вимог Наказу командувача військами ордена Червоного прапора Південного оперативного командування «Про організацію реформування та ліквідації Мелітопольської квартирно-експлуатаційної частини (району) Південного оперативного командування» від 27.01.2003 року, Директиви Міністра оборони України від 30.03.2003 року земельна ділянка військового містечка №9, площею 12,4 га, прийнята на облік КЕВ м. Запоріжжя з 06.05.2003 року.

Поряд з цим, 03.02.2006 року між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс», з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будресурси», з іншого боку, укладено договір купівлі-продажу нерухомого військового майна: будівель і споруд військового містечка №9, а отже до Товариства перейшло право користування не всією земельною ділянкою військового містечка №9, а лише під будівлями і спорудами.

З’ясовано, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа №820/7573/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будресурси» до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, предметом спору по якій є земельна ділянка військового містечка №9, будівлі та споруди якого були придбані ТОВ «Будівельна компанія «Будресурси».

З огляду на викладене суд приходить до висновку про неможливість розгляду даної цивільної справи до розгляду судом справи за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будресурси» до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 251 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Зупинити провадження по цивільній справі за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до ОСОБА_4, треті особи – Бердянська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадстру у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будресурси», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її законному користувачу до набрання законної сили рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будресурси» до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду ОСОБА_6