Рішення № 72622132, 06.03.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/414/18

2/264/617/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О. , при секретарі Ткачук Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об’єднання здоров’я дитини та жінки» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, зазначивши, що з 01 травня 2013 року вона працює у відповідача на посаді анастезістки Дитячого реанімаційного відділення. Раніше з 01.08.2001 року по 29.10.2004 року працювала на посаді медичної сестри-анастезістки дитячого реанімаційного відділення Міської лікарні № 32, а з 01.11.2004 року по 09.04.2013 року – на посаді медсестри лікарні з поліклінікою Маріупольського МУ УМВС Відділу охорони здоров’я ГУМВС України. У зв’язку з тим, що позивачка має стаж роботи більше 16 років, вважає, що за загальною вислугою років з 2012 року їй мала виплачуватись надбавка у розмірі 20 % до посадового окладу за загальний стаж понад 10 років. Між тим, відповідач почав виплачувати вказану надбавку у розмірі 20 % після надання позивачкою довідки про форму власності медичної установи за попереднім місцем роботи. Вважає, що діями відповідача порушені її права та просить стягнути на свою користь заборгованість по заробітній платі за вислугу років за період з травня 2013 року по вересень 2017 року включно в сумі 9185,55 грн.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що заборгованості перед позивачкою немає. Після того, як позивачка підтвердила статус медичного закладу як державної форми власності, в якому вона працювала з 01.11.2004 року по 09.04.2013 року, з жовтня 2017 року і по теперішній час їй виплачується надбавка за вислугу років в розмірі 20 % від окладу. Раніше вказана виплата не здійснювалась, оскільки трудова книжка не містила відповідний запис про форму власності лікувального закладу. Після надання довідки надбавка за минулі роки виплачена не була, оскільки закінчився фінансовий рік. Вважає, що підприємство відповідача не несе відповідальності перед позивачкою, оскільки саме вона була зацікавлена в своєчасному наданні довідки, але зволікала з її поданням. Зазначив, що у перед позивачкою не існує заборгованості по заробітній платі, оскільки надбавка не нараховувалась. Крім того, вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності при зверненні до суду.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що при підрахунку медичного стажу роботи ОСОБА_1 не врахували стаж роботи з 01.11.2004 року по 09.04.2013 року, оскільки трудова книжка позивачки містить печатку минулого місця роботи, на якій не зазначено форму власності установи. Позивачці було рекомендовано надати відповідну довідку, але в 2013 році така довідка надана не була. 11.10.2017 року ОСОБА_1 надала до відділу кадрів довідку від 11.10.2017 року з вимогою виплатити надбавку за медичну вислугу з 01.05.2013 року, але їй було роз’яснено, що виплата вказаної надбавки буде здійснюватися з моменту надання довідки. Працівникам відділу кадрів відомо, що МВС України є державним органом, вони мали можливість перевірити форму власності попереднього місця роботи позивачки, але цього не зробили, та відповідний запит не надсилали. Вважає, що саме позивачка винна в тому, що їй не виплачувалась надбавка, у зв’язку з несвоєчасним наданням довідки, яка підтверджує медичний стаж.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони відповідача свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона приймала на роботу позивачку, бачила печатку попередньої установи, в якій вона працювала, і в неї виникли сумніви щодо форми власності лікувального закладу. ОСОБА_1 булу запропоновано надати відповідну довідку, але вона тривалий час зволікала і надала її лише в жовтні 2017 року, тобто через 3,6 років, з якого і розпочалася виплата надбавки в розмірі 20%. Можливості перевірити форму власності попереднього лікувального закладу, в якому працювала позивачка, в них не було, оскільки їм за це не платять.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що працювала інспектором у відділі кадрів установи відповідача. При працевлаштуванні ОСОБА_1 виникли сумніви у формі власності попереднього місця роботи та було запропоновано надати відповідну довідку. Самостійно відділ кадрів не перевіряв форму власності, оскільки вважали, що той, хто зацікавлений в отриманні надбавки, той і повинен надавати довідки.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. № 95, ратифікованою Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятись від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім’ї.

Судом встановлено, що позивачка з 01 травня 2013 року по теперішній час перебуває в трудових відносинах з КЗ «Маріупольське територіальне медичне об’єднання здоров’я дитини та жінки», що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці.

З 01.08.2001 року по 29.10.2004 року позивачка працювала на посаді медсестри – анастезістки дитячого реанімаційного відділення міськлікарні № 3 м. Маріуполя.

З 01.11.2004 року по 09.04.2013 року працювала на посаді медсестри лікарні з поліклінікою Маріупольського МУ УМВС відділу охорони здоров’я УМВС України в Донецькій області. 01.12.2006 року відділ охорони здоров’я УМВС України в Донецькій області було перейменоване у відділ медичного забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області.

Пунктом 3 Постанови КМУ від 29.12.2009 р. № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я» встановлено надбавку за вислугу років, що виплачується керівникам закладів охорони здоров’я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорам усіх спеціальностей, фахівцям з базовою вищою освітою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей та помічникам ентомолога. До стажу роботи, що надає право на встановлення надбавки за вислугу років включається час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров’я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку; час роботи у будь-яких державних та комунальних установах, закладах та організаціях, незалежно від підпорядкування на посадах, визначених у п. 3 цього порядку, за умови, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я.

Відповідно до п. п. 2,5,6,7,9 вищезазначеного Порядку надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я залежно від стажу роботи в такому розмірі : понад 3 роки – 10 %; понад 10 років – 20 %; понад 20 років – 30 %. Документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу роботи. Надбавка за вислугу років у державному або комунальному закладі охорони здоров’я обчислюється, виходячи з посадового окладу (з підвищеннями) працівника без урахування інших надбавок і доплат. Надбавка за вислугу років виплачується щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи та за сумісництво. Встановлення надбавки за вислугу років або зміна її у розміру проводиться з початку місяця, що настає за місяцем роботи, в якому виникло таке право.

Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що позивачка при працевлаштуванні надала трудову книжку, в якій містився запис про її роботу на посаді медсестри лікарні з поліклінікою Маріупольського МУ УМВС відділу охорони здоров’я УМВС України в Донецькій області в період з 01.11.2004 року по 09.04.2013 року, який 01.12.2006 року було перейменоване у відділ медичного забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області.

Міністерство внутрішніх справ України в своїй структурі має, серед інших, управління охорони здоров’я та реабілітації. Відповідно до наказу МВС України від 04.11.2003 року № 1296 «Про медичне забезпечення в закладах охорони здоров’я системи МВС України» затверджено перелік закладів охорони здоров’я МВС України, до переліку яких входить і заклад, де працювала позивачка. Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17.10.2000 року № 1138/2000, який діяв на час роботи позивачки у відділі охорони здоров’я УМВС України в Донецькій області, Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Таке ж саме визначення поняття МВС України міститься і в подальших нормативно-правових актах, які регулюють діяльність МВС України.

Таким чином, суд вважає, що за наявності зазначеного запису в трудовій книжці позивачки, відповідач безпідставно не нараховував надбавку за медичний стаж та безпідставно вимагав додаткової довідки для підтвердження форми власності медичної установи, підпорядкованої МВС України.

З приводу застосування строків позовної давності до вимог позивачки, про що зазначив представник відповідача ОСОБА_2, суд вважає це безпідставним, оскільки відповідно до ст.. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Стосовно посилання відповідача, що невиплачена сума надбавки за медичний стаж не є заборгованістю по заробітній платі, суд виходить з положень ст.. 2 ЗУ «Про оплату праці», відповідно до якої основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Отже, надбавка за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я є складовою частиною заробітної плати, а тому невиплата вказаної надбавки призводить до виникнення заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи, що позивачка з 01.08.2001 року працює у комунальних та державних закладах охорони здоров’я, що підтверджується записами в трудовій книжці, та станом на дату працевлаштування до відповідача – 01.05.2013 року - мала медичний стаж понад 10 років, їй мала виплачуватись надбавка в розмірі 20 %, починаючи з травня 2013 року.

Позивачкою надано розрахунок заборгованості по виплаті надбавки за період з травня 2013 року по вересень 2017 року включно на суму 9185,35 грн., який перевірено судом, і з урахуванням того, що інших даних суду не надано, а суд виходить з доказів наданих до суду сторонами на момент розгляду справи, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Враховуючи, що надбавка входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов’язкових платежів як з заробітної плати, суд приходить до висновку, що при виплаті відповідачем присудженої позивачці суми належить утримати з неї передбачені законом податки і обов’язкові платежі.

Керуючись ст. ст. 12,13,133,259,264,265,268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об’єднання здоров’я дитини та жінки» про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального закладу «Маріупольське територіальне медичне об’єднання здоров’я дитини та жінки» (87555, м.Маріуполь, проспект Миру, 80, розрахунковий рахунок 35412001021913, МФО 834016, код ЄДРПОУ 05492930) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ( паспорт ВЕ номер 915599, яка зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість по заробітній платі за період з травня 2013 року по вересень 2017 року включно в сумі 9185,35 грн. (дев*ять тисяч сто вісімдесят п’ять грн.. тридцять п’ять коп..) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов’язкових платежів при її виплаті.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю. О. Матвєєва