Ухвала суду № 72621480, 06.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1216/18

Провадження № 4-с/161/29/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 року місто ОСОБА_1

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 на дії та рішення ОСОБА_1 державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 під час примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2011 року виданого на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2010 року у цивільній справі №2-3913/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2018 року на адресу суду надійшла скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 на дії та рішення ОСОБА_1 державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 під час примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2011 року виданого на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2010 року у цивільній справі №2-3913/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як підставу для подання скарги заявник зазначає, що державним виконавцем не були здійснені всі дії для виконання судового рішення, а тому він протиправно та необґрунтовано постановою від 07 грудня 2017 року ВП 52348044 повернув вищенаведений виконавчий документ стягувачу.

З наведених мотивів та підстав скаржник просить суд:

1) визнати дії державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві – неправомірними;

2) скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07 грудня 2017 року ВП 52348044;

3) зобов’язати державного виконавця відновити виконавче провадження ВП 52348044;

4) зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В судове засідання представник заявника не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Державний виконавець у судове засідання не прибула, однак надала суду відзив, в якому заперечила проти вимог скарги, а також надала витребувані копії матеріалів виконавчого провадження. Одночасно просить суд розглядати справу за її відсутності.

У відзиві державний виконавець зазначає, що нею були виконані всі можливі заходи для розшуку та звернення стягнення на майно боржника, а отже вона правомірно повернула виконавчий документ стягувачу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2010 року у справі №2-3913/2010 стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно в користь відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_6» заборгованість за кредитним договором №38/08-А-КД від 13 жовтня 2008 року в сумі 202 289,76 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане рішення набрало законної сили.

На виконання цього судового рішення в частині стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_5, судом був виданий виконавчий лист від 25 листопада 2011 року (а.с.6).

Вказаний виконавчий лист був пред’явлений до Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області і за ним було відкрито виконавче провадження ВП №52348044 (головний державний виконавець Левчук Ірина Олегівна).

Як слідує з наданих державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження, під час розшуку майна, активів та доходів боржника виконавцем були здійснені наступні заходи:

1) 04 грудня 2017 року за адресою м. Луцьк, вул. 8-го Березня, 33/62 державним виконавцем складений акт про те, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а квартира перебуває у спільній сумісній власноті ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

2) 05 грудня 2017 року відібрані письмові пояснення у боржника який зазначив про відсутність у нього майна на яке можливо звернути стягнення;

3) у березні 2017 року здійснені електронні запити про наявність у боржника доходів до Пенсійного фонду України, ДФС України,

4) у листопаді 2016 року здійснений запит до територіального сервісного центру МВС, Державної інспекції сільського господарства у Волинські області, стосовно наявності у боржника транспортних засобів;

5) у грудня 2016 року здійснений запит до ГУ Держгекадастру у Волинській області стосовно наявних у боржника земельних ділянок;

6) за даними УДМС України у Волинській області та Реєстру територіальної громади Луцької міської ради встановлено зареєстроване місце проживання боржника – АДРЕСА_1;

7) у жовтні 2016 року здійснений запит до Державного реєстру речових прав не нарухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Доказів вчинення інших дій в межах виконавчого провадження ВП №52348044, державний виконавець суду не надав.

Як слідує з матеріалів справи, постановою ОСОБА_1 державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 від 07 грудня 2017 року ВП№52348044 виконавчий документи був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Надаючи правову оцінку вжитим державним виконавцем заходам щодо розшуку майна боржника ОСОБА_5 під час примусового виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Як слідує з наданих матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем не здійснені запити до органів реєстрації іншого цінного рухомого майна, зокрема до органів Держпраці, Державної авіаційної служби України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної комісії з цінних пекарів та фондового ринку, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державної служби інтелектуальної власності України.

До того ж, як слідує з матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець взагалі не накладав арешт на майно та кошти в межах виконавчого провадження ВП №52348044, а надав суду лише постанови про арешт коштів в межах іншого виконавчого провадження – ВП №52521168 (стягувач ПАТ КБ «Надра»), яку він направ для виконання до ПАТ КБ «Приватбанк». Пояснень чому наявні у боржника банківські рахунки не були заарештовані в межах виконавчого провадження ВП №52348044, державний виконавець суду не надав.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази ініціювання державним виконавцем заходів щодо обмеження боржника у виїзді за кордон, хоча як видно з наявної у виконавчому провадженні копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, боржник неодноразово протягом 2014-2015 років виїжджав за межі України.

Також, як слідує з матеріалів справи, боржник проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, однак державним виконавцем не з’ясовано кому в дійсності на праві власності належить це майно, не зроблено відповідних запитів щодо цього майна, а також не з’ясовано, чи наявні підстави для виділу майна боржника зі спільної власності. Фактично державний виконавець обмежився лише констатацією в акті від 04 грудня 2017 року, що ця квартира належить громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не зазначивши повне П.І.Б. цих осіб, а також доказів належності квартири саме цим особам.

На думку суду, вказаних обставин достатньо для висновку про те, що державним виконавець передчасно повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ним не вжиті всі вичерпні заходи для розшуку та звернення стягнення на майно та доходив боржника. Отже скарга в цілому є обґрунтованою.

Визначаючись зі способом задоволення скарги суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, суд задовольняє першу вимогу скарги повністю, а саме шляхом визнання неправомірними дій ОСОБА_1 державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 щодо повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП №52348044.

Вирішуючи другу заявлену вимогу скарги, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову, суд зазначає, що суд за змістом Закону України «Про виконавче провадження» та ст.451 ЦПК України, наразі не має права скасовувати постанови державного виконавця.

Таким правом наділений виключно начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, у відповідності до ч.3 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки суд за змістом ч.2 ст.451 ЦПК України може зобов’язати усунути порушення іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, другу вимогу заяви слід задовольнити частково шляхом зобов’язання начальника Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 головного територіального управління юстиції у Волинській області скасувати постанову ОСОБА_1 державного виконавця Левчук Ірини Олегівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 07 грудня 2017 року ВП №52348044.

Третю та четверту вимоги скарги суд задовольнити повністю шляхом зобов’язання державного виконавця відновити виконавче провадження ВП 52348044; зобов’язання державного виконавця провести виконавчі дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такі способи захисту відповідають ч.2 ст.451 ЦПК України.

В задоволенні інших вимог скарги суд відмовляє у зв’язку з неправильним обраним позивачем способом захисту у відповідно до приписів ст.451 ЦПК України.

Керуючись статтями 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 на дії та рішення ОСОБА_1 державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 під час примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2011 року виданого на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2010 року у цивільній справі №2-3913/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_1 державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 щодо повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП №52348044.

Зобов’язати начальника Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області скасувати постанову головного державного виконавця Левчук Ірини Олегівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 07 грудня 2017 року ВП №52348044.

Зобов’язати ОСОБА_1 державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 відновити виконавче провадження ВП №52348044.

Зобов’язати ОСОБА_1 державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 провести виконавчі дії за виконавчим провадженням ВП №52348044 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В задоволенні решти вимог скарги – відмовити.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний судове рішення складено та підписано 06 березня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайоного суду

Волинської області ОСОБА_9