Рішення № 72621284, 26.02.2018, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2386/17

2/154/25/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Володимир-Волинський

Володимир- Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

при секретарі Корніюк Т.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

їх представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання квартири спільним майном подружжя та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання квартири спільним майном подружжя та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою суду в даній справі від 12 вересня 2017 року було відкрите провадження в справі.

29 вересня 2017 року ухвалою суду в даній справі задоволено клопотання позивача та витребувано у комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» оригінал інвентарної справи щодо кватири АДРЕСА_1, призначено справу до судового розгляду.

17 жовтня 2017 року після витребування інвентарної справи, ухвалою суду в даній справі задоволено заяву позивача, залучено до участі в справі співвідповідачем ОСОБА_4

02 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якій уточнив позовні вимоги, просив встановити факт, що має юридичне значення, визнати квартиру спільним майном подружжя та визнати право власності на спадкове майно.

20 грудня 2017 року задоволено клопотання представника позивача, витребувано у державного нотаріуса Володимир-Волинської державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_6 Продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у відповідності до ЦПК України (у новій редакції).

В уточнених позовних вимогах позивач вказав, що є батьком ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. З 2001 року по день смерті його син постійно проживав із відповідачем ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу на орендованій ними квартирі. У серпні 2013 року вони за спільні кошти придбали квартиру, що знаходиться АДРЕСА_1. До дня смерті син заповіту не склав, а тому після його смерті відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно за законом. До складу спадщини увійшли: автомобіль «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_2, та квартира АДРЕСА_1. Співвласниками обох автомобілів були зареєстровані його син та відповідач ОСОБА_3 Право власності щодо придбаної квартири у 2013 році було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 На даний час квартира є подарована відповідачу ОСОБА_4, яка є дочкою ОСОБА_3 За твердженням позивача перешкодами у оформленні його прав на спадщину є реєстрація права власності за відповідачами щодо придбаної разом із сином позивача квартири, а також те, що усі правовстановлюючі документи щодо спадкового майна знаходяться у відповідачів.

З метою реалізації свого права спадкування за законом, позивач просив суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю із відповідача ОСОБА_3 та його померлого сина ОСОБА_6 з 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за позивачем право власності на 1/2 частку автомобіля марки «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_1, та на 1/2 частку автомобіля «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_2, в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_6; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і визнати за позивачем право власності на 1/2 частину даної квартири в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_6

В судових засіданнях позивач та його представник позов підтримали з наведених у заяві підстав.

Надаючи пояснення позивач ОСОБА_1 зазначив, що його син ОСОБА_6 з 2001 року до дня смерті постійно проживав разом із відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю, хоч із нею у позивача відносини не склались, за свою невістку він її не вважає. За життя син займався підприємницькою діяльністю, а саме поставляв на замовлення з-за кордону на територію України товари, в основному це були автомобільні шини, від чого отримував прибуток та утримував відповідача ОСОБА_3 За зароблені кошти під час спільного проживання його син та відповідач придбали автомобіль «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_2. Вважає також, що і квартира АДРЕСА_1 була придбана відповідачем ОСОБА_3 та його сином за спільні кошти, однак право власності на неї оформлене за відповідачем. Був переконаний, що в день смерті сина, у його квартирі були значні готівкові заощадження, які викрала відповідач ОСОБА_3, у зв'язку з чим він звертався до Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення злочину. За наслідками проведеного розслідування кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, а підставою того стали її показання про те, що вона спільно проживала із ОСОБА_7 однією сім'єю. На думку позивача, показання надані ОСОБА_3 в ході розслідування кримінального провадження є доказом спільного проживання його сина та відповідача ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Представник позивача ОСОБА_2 доповнила пояснення позивача тим, що оскільки відповідач ОСОБА_3 проживала із ОСОБА_7 (за його життя) однією сім'єю без реєстрації шлюбу, все майно, яке вони набули за той час, є їхньою спільною сумісною власністю, в тому числі і квартира АДРЕСА_1, право власності на яку в даний час зареєстроване за відповідачем ОСОБА_4, яка є дочкою відповідача ОСОБА_3 Позивач як єдиний спадкоємець за законом після смерті свого сина, вправі успадкувати майно, в тому числі й право на майно, яке належало сину на день його смерті. У зв'язку з цим вважає правомірними вимоги позивача щодо встановлення факту спільного проживання його померлого сина та відповідача ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спірної квартири спільним майном подружжя, та визнання у зв'язку з цим за позивачем права власності на 1/2 частини квартири як частку у спільному майні члена сім'ї, а також по 1/2 частки у транспортних засобах в порядку спадкування за законом після смерті сина, та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги заперечили повністю. Відповідач у поясненнях зазначала, що дійсно у неї із покійним ОСОБА_7 до його смерті були дуже хороші особисті відносини. Основу цих відносин становив їхній спільний бізнес. Протягом тривалого часу вони разом займалися підприємницькою діяльністю, а саме возили з-за кордону автомобільні шини та продавали їх замовникам на території України. З часом спільні інтереси у підприємницькій діяльності переросли у особисті відносини, однак вони в жодному разі не були сімейними. Шлюб із покійним ОСОБА_7 вони не реєстрували, намірів створювати спільну сім'ю у них жодних не було. Спільних дітей у них не було, намірів їх народжувати також. У відповідача ОСОБА_3 є своя сім'я, яка складається із матері та двох дочок від першого шлюбу. Спільно із покійним ОСОБА_7 вони разом ніколи не проживали, інколи вона залишалась у нього переночувати. Проживали постійно окремо: ОСОБА_6 винаймав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (де й помер), а вона до 2013 року проживала у матері в селі Поничів Володимир-Волинського району та у сестри у будинку № 2 по вулиці Князя Василька у місті Володимир-Волинському. Спільного бюджету у відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також не було. Усі зароблені від спільного бізнесу кошти вони розподіляли між собою. Для ведення підприємницької діяльності, яка полягала у поставках товарів з-за кордону, вони за спільні кошти придбали два автомобіля, а право спільної власності на них оформили для зручності перетинання державного кордону. Також у зв'язку із відсутністю власного житла, вона зібрала свої заощадження, також позичила кошти у своєї матері і сестри, взяла незначну частину коштів вкладених у спільний із ОСОБА_7 бізнес (які потім повернула), і 08 серпня 2013 року придбала квартиру АДРЕСА_1. За власні кошти відповідач ОСОБА_3 зробила ремонт у даній квартирі та переїхала проживати туди разом із своїми дітьми. За даною адресою продовжує проживати і на даний час. ОСОБА_6 до придбаної кватири не мав жодного відношення. Жодних коштів чи іншої допомоги для її придбання він не надавав, у проведенні в ній ремонту участі не брав, жодного дня у ній не проживав. З часу придбання квартири до дня своєї смерті, ОСОБА_6 жодних претензій щодо придбаної кватири не мав, а до кінця свого життя продовжував проживати окремо у орендованому ним житлі. В день своєї смерті ОСОБА_6 зателефонував їй та сказав, що погано себе почуває, у зв'язку з чим вона викликала швидку медичну допомогу та сама направилась у житло ОСОБА_6. Коли приїхала, ОСОБА_6 вже був мертвим. На місці були лікарі, які викликали поліцію. Поруч із тілом ОСОБА_8 на столі лежали гроші, які вона переставила у іншу кімнату. В подальшому до квартири ОСОБА_6 приїхав позивач разом із двоюрідним братом ОСОБА_6 - ОСОБА_9. Того дня позивач забрав із квартири ОСОБА_6 усе цінне майно, серед якого були готівкові кошти, платіжні картки банківських установ, на рахунках яких містились гроші від бізнесу, золоті вироби, оргтехніка, на якій містилась уся інформація щодо замовлень придбаних ними шин, документи на шини, документи щодо відшкодування на території ОСОБА_10 податку на додану вартість (tax-free) за поставленими ними шинами, автомобіль «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_1, з ключами та свідоцтвом про реєстрацію даного транспортного засобу. Також протягом наступної ночі із гаража ОСОБА_6 позивачем вантажним автомобілем було вивезено велику кількість автомобільних шин, які вона з ОСОБА_6 повинні були поставити замовникам. За вказані шини від замовників було отримано передоплату (кошти з якої в день смерті сина забрав позивач). Усі фінансові зобов'язання по замовлених шинах, які також позивач забрав собі, відповідач ОСОБА_3 повинна була виконувати самостійно, за власні кошти. Борги за вказаними зобов'язаннями залишились у неї по сьогоднішній день. Однак після смерті ОСОБА_8, його батько ОСОБА_1, який є позивачем у справі, постійно продовжує її переслідувати, звинувачуючи у крадіжці грошей сина, які вона йому віддала особисто при свідках в день смерті ОСОБА_8, а також намагається позбавити її права власності на належну їй частку у спірних транспортних засобах, шантажуючи при цьому можливістю відібрати у неї право власності на придбану квартиру. З цією метою позивач звертався до Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення нею кримінального правопорушення, також з аналогічним позовом з цього ж приводу звертався раніше до суду, однак просив залишити його без розгляду. Захищаючись від переслідування позивача та будучи поставленою ним у незручне становище перед клієнтами по бізнесу, за порадами своїх знайомих, 28 липня 2015 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, маючи надію, що зможе отримати хоч частину із їх спільних коштів, що знаходилися на банківських рахунках для покриття боргів перед клієнтами. Однак в подальшому на прийняття спадщини не претендувала, до суду із заявою про встановлення будь-яких юридичних фактів з цього приводу не зверталась. 13 серпня 2015 року вона подарувала вищезгадану квартиру своїй дочці ОСОБА_4, яка є її законною власницею у даний час.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Вказала, що її мати ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ніколи не проживали разом однією сім'єю та намірів її створити не висловлювали. Підтвердила пояснення своєї матері щодо наявності у них із ОСОБА_7 спільного бізнесу, а також близьких особистих стосунків протягом кількох років, однак сімейними такі відносини не вважає, оскільки проживали вони постійно окремо, протягом тривалого часу, намірів створити сім'ю не висловлювали, вели порізно домашнє господарство, побут також у них був різним. Протягом останніх кількох років до своєї смерті ОСОБА_6 проживав на квартирі, яку винаймав. Мати, в свою чергу, проживала разом із бабусею у селі Поничів Володимир-Волинського району та разом із своєю сестрою та дітьми на вулиці Князя Василька у м. Володимир-Волинському. До ОСОБА_6 навідувалась лише в гості. Прибутки від здійснення підприємницької діяльності мати із ОСОБА_7 розподіляли окремо між собою, спільного бюджету не мали. 08 серпня 2013 року мати придбала квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_6 жодної матеріальної чи іншої допомоги для придбання даної квартири не надавав. Після проведення косметичного ремонту в цій квартирі вони з матір'ю переїхали туди постійно проживати. ОСОБА_6 також ніколи не проживав у придбаному матір'ю житлі та не мав до нього жодного відношення. 13 серпня 2015 року мати подарувала їй вищезгадану квартиру, а тому тепер вона є її законною власницею. Вимоги щодо визнання за позивачем права власності на частку у транспортних засобах її жодним чином не стосуються.

Представник відповідачів ОСОБА_5 додатково пояснив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до дня його смерті займалися підприємницької діяльністю, були компаньйонами, ця обставина не має жодного стосунку до шлюбних відносин. Ніколи вони постійно спільно не проживали та не мали жодних намірів створити сім'ю. Відтак позовні вимоги до його довірителів є неналежними, оскільки квартира на момент її придбання та до моменту її дарування відповідачу ОСОБА_4 була приватною власністю ОСОБА_3, яка ніколи не перебувала у шлюбних відносинах із ОСОБА_7 за його життя та з ним однією сім'єю не проживала. Позовні вимоги щодо спадкування частки у автомобілях його довірителі не оспорюють.

За клопотанням позивача опитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначив, що є двоюрідним братом покійного ОСОБА_6 Вказав, що останній більше 10 років спільно проживав із відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю. Вказаний факт йому відомий у зв'язку з тим, що він допомагав брату по роботі та періодично навідувався до нього у гості. ОСОБА_6 винаймав квартиру в якій помер. У цій квартирі він проживав разом із ОСОБА_3 протягом тривалого часу. Підтвердив, що дійсно ОСОБА_3 мала свою квартиру на вулиці Ковельській у місті Володимир-Волинському, куди періодично переїздила жити в моменти сварок та непорозумінь із братом. Щодо обставин отримання позивачем в день смерті сина його грошей, документів, оргтехніки та іншого майна вказав, що йому нічого не відомо.

Опитаний в судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_12 зазначив, що є рідним братом покійного ОСОБА_6 та сином позивача. Сам навчався у місті Києві, де залишився після навчання постійно проживати, однак періодично приїздив у м. Володимир-Волинський. Вказав, що його брат ОСОБА_6 познайомився із відповідачем ОСОБА_3 у 2001 році. З цього року вони разом поїхали на заробітки до Італії. Після приїзду з Італії, приблизно з 2005 року розпочали свій бізнес, який полягав у поставках товарів з-за кордону, винайняли разом квартиру у м. Володимир-Волинському. Таким чином його брат більше 10 років спільно проживав із відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю у квартирі, яку винаймав ОСОБА_6. Вказаний факт йому відомий у зв'язку з тим, що він навідувався до брата у гості. Вважає, що відносини між його братом ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 були усталеними протягом більш, ніж 14 років, а не тимчасовими.

Опитана за клопотанням позивача в судовому засіданні як свідок ОСОБА_13 зазначила, що протягом 2005-2006 років здавала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_6, якого знала з дитинства. Бачила, що в той час разом із ним у цій квартирі жила відповідач ОСОБА_3 У 2006 році ОСОБА_6 змінив місце проживання, а тому як розвивалися надалі його відносини із ОСОБА_3 не знає.

Опитана за клопотанням позивача в судовому засіданні як свідок ОСОБА_14 зазначила, що є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 Відповідача ОСОБА_3 вона не знає. Родина ОСОБА_6 завжди збиралася разом у сімейному колі на такі великі релігійні свята як Різдво і Великдень. Завжди в родинному колі ОСОБА_6 був один. ОСОБА_3 жодного разу не брала участі в таких святкуваннях. Вперше побачила ОСОБА_3 на похоронах ОСОБА_6 Зазначила, що ОСОБА_3 дуже побивалася та плакала за ОСОБА_6, а в подальшому під час поминального обіду була свідком розмови між матір'ю відповідача ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_6 в ході якої перша розповідала, що їхні діти 14 років жили «душа в душу» і за цей час ОСОБА_8 ніколи не ображав. На підставі побаченого свідок зробила висновок про те, що ОСОБА_6 за свого життя та відповідач ОСОБА_3 мали значно ближчі відносини, а ніж були співробітниками (партнерами по бізнесу).

За клопотанням представника відповідача допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що є подругою відповідача ОСОБА_3, знає її вже тривалий час. Близько 8 років назад відповідач познайомила її із ОСОБА_7, якого представила як свого друга. З того часу підтримувала із ними дружні відносини, також на їх прохання неодноразово перевозила для них через кордон автомобільні шини. Не вважає, що вони жили однією сім'єю, оскільки намірів її створити у них не було. Ствердила, що відповідач ОСОБА_3 постійно проживала у своєї матері в селі Поничів Володимир-Волинського району, а також у сестри на вулиці Князя Василька у місті Володимир-Волинському. За весь час знайомства із ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вони проживали окремо один від одного. ОСОБА_8 проживав на орендованій ним квартирі. Свої особисті речі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зберігали також окремо, - кожен у себе вдома. Неодноразово свідок гостила окремо у кожного з них. ОСОБА_8 та Наталія також ходили у гості один до одного. При цьому після гостин кожен повертався до себе додому. У 2013 році ОСОБА_3 за свої кошти, а також за кошти, які позичила у своєї матері та сестри, придбала для себе та своїх дітей квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_6 у вказану квартиру своїх коштів не вкладав взагалі, як він особисто розповідав свідку, мав бажання назбирати кошти та придбати для себе власний будинок. Після придбання квартири ОСОБА_3 разом із своїми дітьми переїхала туди жити. ОСОБА_6 ніколи не жив у вказаній квартирі разом із нею. У день смерті ОСОБА_6, вона разом із ОСОБА_3 приходила до його квартири та була безпосереднім свідком того, як позивач разом із двоюрідним братом ОСОБА_17 забирав з неї усі гроші, цінності, оргтехніку, документи. Зазначила також, що позивач забрав автомобіль «Opel Movano», разом із свідоцтвом про його реєстрацію та ключами, а також з гаражу автомобільні шини.

Опитана в судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_18 зазначила, що також є подругою та кумою ОСОБА_3 Досить тривалий час знала також ОСОБА_6 В судовому засіданні ствердила, що спільним інтересом ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був їх спільний бізнес, який полягав у поставках на територію України з-за кордону автомобільних шин. Також вони тривалий час зустрічалися. Однак їхні відносини сімейними назвати не може, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживали окремо: ОСОБА_6 - у будинку 134 на вулиці Ковельській у м. Володимир-Волинському, а ОСОБА_3 - у матері в селі Поничів Володимир-Волинського району. Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 придбала самостійно за свої кошти, частину з яких позичила у своєї матері та сестри. В день смерті ОСОБА_6 була в його квартирі та бачила як позивач забрав наявні в квартирі гроші та документи про відшкодування податку на додану вартість (tax-free) щодо ввезених на територію України автомобільних шин.

Також опитаний в судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_19 ствердив, що протягом тривалого часу був у близьких дружніх відносинах із померлим ОСОБА_7 до його смерті та відповідачем ОСОБА_3 по даний час. Пояснив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не були однією сім'єю, оскільки проживали порізно, ходили один до одного в гості. Не дивлячись на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 тривалий час зустрічалися, на думку свідка такі відносини сімейними не можуть бути. У ОСОБА_3 є своя сім'я: дві дочки. За весь час відносин із ОСОБА_7 спільних дітей у них не було, відносини вони не узаконювали, хоч могли це зробити не раз. На його думку між ними були лише бізнес-відносини. Від підприємницької діяльності вони отримували прибуток, який ділили між собою, що також є неприйнятним для сім'ї. Свідок знає, що ОСОБА_3 придбала для себе квартиру на вулиці Ковельській у м. Володимир-Волинському та з 2013 року у ній проживає. ОСОБА_17 в свою чергу завжди проживав до смерті окремо від ОСОБА_3 на орендованій ним квартирі. Також ОСОБА_6 за життя повідомляв свідку про те, що ОСОБА_3 купила для себе та своїх дітей квартиру.

Опитана в судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_20 пояснила, що знає позивача, а також його покійного сина приблизно з 2009 року, є їх своячкою. Також перебуває у приятельських відносинах із відповідачем ОСОБА_3 та її дочками. Ствердила, що була свідком обставин придбання ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1. Вказала, що відповідач ОСОБА_3 придбала дану квартиру за свої кошти, частина з яких була позичена у її матері та сестри. Квартиру відповідач купувала для проживання у ній, оскільки своєї не мала, а також для своїх дітей. ОСОБА_6, з яким зустрічалась ОСОБА_3 та мала з ним спільний бізнес, не мав жодного відношення до даного житла. Не вважає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, оскільки вони проживали окремо, вели свій побут окремо, купували кожен для себе продукти. Також свідок зазначила, що в день смерті ОСОБА_6 бачила як позивач, який прийшов у квартиру сина, забрав гроші, банківські картки, ключі від гаражів і автомобіля, а також документи.

Також за клопотанням відповідача в судовому засіданні була допитана як свідок ОСОБА_21, яка зазначила, що з 2010 року допомагала померлому ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у здійсненні ними підприємницької діяльності, що полягала у поставках з ОСОБА_10 на Україну автомобільних шин. Свідок вказала, що з цього часу самостійно неодноразово перевозила для них через кордон вказаний товар. З цього часу перебувала у дружніх відносинах із ОСОБА_7 та ОСОБА_3 Підтвердила також, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 були більш, ніж приятельські відносини, однак сім'єю їх назвати не може, оскільки: проживали вони окремо, порізно також купували для себе продукти харчування, ходили один до одного в гості, а після гостин поверталися кожен до свого дому, прибутки від підприємницької діяльності між собою ділили. Також зазначила, що раніше ОСОБА_6 та ОСОБА_3Й, проживали якийсь час разом, однак, оскільки під впливом алкоголю, який він вживав часто та поводив себе неадекватно, періодично бив ОСОБА_3, остання повернулась додому та продовжила жити окремо від нього. Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 купувала для себе та своїх дочок за свої кошти. Після придбання квартири вона із своєю сім'єю самостійно зробила в ній ремонт, оселилася та постійно проживає у ній по даний час. ОСОБА_6 до даної квартири не мав жодного відношення. Наскільки свідку відомо із слів при житті самого ОСОБА_6, він мав на меті придбати для себе власний будинок. При цьому доповнила свої пояснення тим, що на її думку, знаючи ОСОБА_6, і якби він вклав у дану квартиру свої власні кошти, він би наполягав на оформленні права власності на частку в ній.

Заслухавши пояснення сторін, опитавши заявлених сторонами свідків, вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, повно та всебічно з'ясувавши обставини, суд приходить до наступних висновків.

На підставі ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У відповідності до ч.4 ст.368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним в письмовій формі.

За таких умов встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має безпосереднє юридичне значення при вирішенні даного спору.

Отже, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити:

1.факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно;

2.факт набуття ними (спільно, в інтересах сім'ї) зазначеного майна за час спільного проживання;

3.наявність або відсутність інших зареєстрованих шлюбів у таких чоловіка та жінки;

4.наявність або відсутність письмових договорів між ними.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.3 СК України , сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із ч.ч.1 та 2 ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.

У відповідності до ч.1 та 4 ст.55 СК України, яка визначає обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 337-5266/15-ц від 25 січня 2018 року.

В той же час, пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.99 №5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

За встановленими обставинами справи, які не заперечуються сторонами померлий ОСОБА_6 за свого життя шлюбу не реєстрував.

Відповідач ОСОБА_3 раніше перебувала у шлюбі, однак його розірвала. Від шлюбу у неї народилося двоє дітей.

Жодних письмових договорів між собою, в тому числі, що стосується права володіння, користування чи розпорядження будь-яким майном, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не укладали.

Приблизно із 2001 року відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_6 почали підтримувати між собою певні відносини, пов'язані спільним інтересами.

До складу таких інтересів входило заняття спільною підприємницькою діяльністю. З часом їхні стосунки стали ближчими та особистими.

Спільне заняття підприємницькою діяльністю полягало у поставках на територію України з-за кордону автомобільних шин на замовлення клієнтів та, відповідно, їх реалізація на території України.

З цією метою ОСОБА_7 та ОСОБА_22 було придбано два автомобілі:

1.«Fiat Ducato», 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується повідомленням територіального сервісного центру 0744 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області № 31/3/0744-852 від 13 липня 2016 року, згідно якого власником вказаного транспортного засобу зареєстровано ОСОБА_3, а співвласником є ОСОБА_6;

2.«Opel Movano», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується повідомленням центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Нововолинськ, м. Володимир-Волинський, Володимир-Волинського та Іваничівського районів УДАІ УСМВС України № 3489 від 04 листопада 2015 року, а також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, згідно яких власником вказаного транспортного засобу зареєстровано ОСОБА_6, а співвласником є ОСОБА_3, дата реєстрації 16 жовтня 2012 року.

У відповідності до договору купівлі-продажу квартири від 08 серпня 2013 року, який міститься в матеріалах витребуваної судом у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації матеріалів інвентарної справи № 1205 щодо спірної квартири АДРЕСА_1, 08 серпня 2013 року відповідач ОСОБА_3 придбала у власність вищезгадану квартиру. Пунктом 11 вказаного договору також засвідчується, що кошти за які ОСОБА_3 купує дану квартиру не є спільною сумісною власністю, оскільки вона є неодруженою та в шлюбі не перебуває, про що свідчить відсутність відміток про реєстрацію шлюбу в її паспорті.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7702857 від 08 серпня 2013 року засвідчується факт державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_3 щодо спірної квартири.

У відповідності до договору дарування квартири від 13 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_3 подарувала квартиру АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_4.

13 серпня 2015 року за ОСОБА_4 зареєстроване право приватної власності на згадану квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4221759 від 08 серпня 2015 року.

У відповідності наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть НОМЕР_7 від 16 лютого 2015 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

У відповідності до ст.ст.12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1, 5-7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак в ході розгляду даної справи суд прийшов до висновку, що сторона позивача під час розгляду даної справи по суті не довела та не подала до суду жодного доказу того, що:

1.на момент придбання квартири АДРЕСА_1, а саме 08 серпня 2013 року, померлий ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_3 проживали однією сім'єю.

Стороною позивача доведені факти спільного придбання ОСОБА_7 та ОСОБА_3 транспортних засобів, зокрема 16 жовтня 2012 року.

Однак як стверджується відповідачем ОСОБА_3 та підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 вказані транспортні засоби були придбані ОСОБА_7 та ОСОБА_3 для здійснення ними спільної підприємницької діяльності, та зовсім не підтверджують факту їх сімейних відносин та спільного проживання.

В той же час вказаними свідками було заперечено факт постійного спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Зазначеними свідками було стверджено про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6: мали спільний бізнес, проживали окремо, систематично ходили в гості один до одного, а після того поверталися кожен до свого дому, не мали сімейного бюджету, а мали окремі особисті бюджети, вели порізно домашнє господарство, побут у них був окремий, купували кожен для себе продукти харчування, одяг та предмети домашнього вжитку.

Перераховані обставини аж ніяк не можуть свідчити про наявність сімейних відносин.

Разом з тим, свідками сторони позивача підтверджено лише епізодичні факти проживання ОСОБА_3 у квартирі ОСОБА_6 і то не в час придбання спірної квартири.

Так, свідок ОСОБА_13 зазначила, що здавала свою квартиру ОСОБА_6 в період 2005-2006 років.

Свідок ОСОБА_14, яка є рідною сестрою позивача, зазначила, що взагалі за життя ОСОБА_6 ніколи не знала та не бачила ОСОБА_3, в тому числі під час зібрання всієї родини на великі релігійні свята.

Свідок ОСОБА_12, який є рідним сином позивача, а також ОСОБА_11 - племінник позивача, у своїх поясненнях згадували лише про епізодичні факти відвідування за життя ОСОБА_6 у нього вдома, та стверджуючи що ОСОБА_3 проживала разом з ним, вказували, що нібито бачили там предмети жіночого гардеробу, однак жодного разу ніхто з них не зазначив, що бачив у квартирі саму ОСОБА_3

Жоден із свідків не вказав на наявність у відносинах ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ознак почуттів взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільного сімейного побуту, тощо.

Жодним доказом сторона позивача не підтвердила факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в період, який є близьким до 08 серпня 2013 року.

Епізодичне спільне проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не може бути достатнім для визнання факту їх проживання однією сім'єю без шлюбу в розумінні ст.74 СК України, без наявності інших ознак сім'ї.

2.набуття ними - ОСОБА_3 та ОСОБА_7, квартири АДРЕСА_1, а саме 08 серпня 2013 року, було спільним (в інтересах сім'ї).

Стороною позивача під час розгляду справи навіть не висувалося жодних припущень щодо мети придбавання спірної квартири, яке джерело походження коштів за які її було придбано, якою була участь ОСОБА_6 у придбанні вказаної квартири.

І навпаки, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у своїх поясненнях зазначили, що ОСОБА_6 не мав жодного відношення до спірної квартири. Вона була придбана за особисті кошти ОСОБА_3, частина з яких була позичена у її матері та сестри. Дані пояснення відповідачів також підтверджуються показаннями свідків свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Факт придбання квартири за особисті кошти ОСОБА_3 підтверджується і п.11 договору купівлі-продажу квартири від 08 серпня 2013 року.

Разом з тим, при встановленні наявності або відсутності ознак сім'ї у відносинах ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також відношення ОСОБА_6 до придбаної ОСОБА_3 спірної квартири суд виходить із фактичних даних, якими є:

1.відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 тривали довгий період часу, протягом якого вони свої відносини не узаконили, шлюб не зареєстрували, хоч у них було достатньо можливостей це зробити;

2.у ОСОБА_3 є своя сім'я, до членів якої відносяться її діти. Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_7 та дітьми ОСОБА_3 жодних відносин як батька (опікуна, піклувальника) не було;

ОСОБА_23 придбала спірну квартиру 08 серпня 2013 року, оформивши право власності на себе, а ОСОБА_6 від моменту придбання квартири до моменту своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (більш, ніж півтора року) не заявляв про свої права на неї, не оспорював жодним чином право власності та не висловлював жодних претензій на неї;

4.від моменту придбання ОСОБА_3 спірної квартири, ОСОБА_6 до неї не переселявся, спільно із ОСОБА_3 не жив, а продовжував проживати у квартирі, яку винаймав, що знаходилась за адресою: АДРЕСА_2. У вказаній квартирі він і помер ІНФОРМАЦІЯ_2;

5.після придбання спірної квартири ОСОБА_6 не оселився в ній, що є підтвердженням відсутності його інтересу до цього житла. Натомість у вказану квартиру оселилась ОСОБА_3 із своїми дітьми, що підтверджує мету придбання останньою даного житла (для себе і для дітей), тобто в інтересах своєї сім"ї, а не з метою створення сім"ї із ОСОБА_7;

6.факт придбання ОСОБА_3 квартири для себе і своєї сім"ї також беззаперечно підтверджує обставини окремого проживання відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з моменту придбання квартири та до дня смерті останнього, а також відсутність намірів поєднувати свої життя.

Вказані факти беззаперечно підтверджують те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не проживали протягом всього цього часу спільно як одна сім'я.

А відповідно, і квартира, яка була придбана ОСОБА_3 є її особистою власністю, та не може вважатися спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6, в розрізі тлумачення ст.74 СК України, оскільки останній не був її членом сім'ї.

Враховуючи вказані обставини та беручи до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 щодо безпідставного переслідування її позивачем та з врахуванням пояснень наданих в судовому засіданні, суд критично оцінює її показання дані під час досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному за заявою позивача про крадіжку грошей. В той же час з врахуванням доказів та фактів досліджених в судовому засіданні при розгляді даної справи показання ОСОБА_3 дані нею під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні не доводять жодного права власності ОСОБА_6, а тим більше позивача, на спірну квартиру.

Також під час розгляду даної справи судом було витребувано у Володимир-Волинській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи № 196/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6

За наявними в матеріалах спадкової справи документів єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом є його батько ОСОБА_1 (позивач в даній справі), який 29 травня 2015 року подав відповідну заяву про прийняття спадщини. У даній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що, крім нього, інших спадкоємців, передбачених законом немає, замовчуючи при цьому той факт, що є живими мати ОСОБА_6, яка на рівні із позивачем є спадкоємцем за законом першої черги, а також рідний брат померлого, який в даному випадку є спадкоємцем другої черги (хоч вказані особи заяв про прийняття спадщини не подавали).

Однак в матеріалах даної справи міститься також і заява про прийняття спадщини ОСОБА_3 від 28 липня 2015 року, згідно якої остання ствердила, що перебувала у цивільному шлюбі із ОСОБА_7 і проживала з ним однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини.

За поясненнями відповідача дана заява була подана нею нотаріусу за порадами друзів, оскільки вона сподівалась повернути частину належних їй коштів, що знаходилися на банківських рахунках, отриманих нею та ОСОБА_7 від спільної підприємницької діяльності, для покриття боргів по зобов'язаннях перед клієнтами.

В судових засіданнях встановлено, що в подальшому подана нотаріусу заява не мала юридичного значення, а факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судовому порядку не встановлювався, відповідач до нотаріуса за свідоцтвом про право спадкування не зверталась, про свої спадкові права більше, в тому числі до суду, не заявляла.

Разом з тим, вказана заява ОСОБА_3 з врахуванням обставин, які склались на той момент, та з врахуванням обставин, встановлених під час розгляду даної справи, не свідчить про реальність факту проживання ОСОБА_6 із відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тим більше про будь-які права померлого ОСОБА_6 чи інших осіб на придбану нею спірну квартиру, яка є її особистою приватною власністю.

На підставі викладеного суд відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог щодо встановлення факту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, а також визнання квартири АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а також визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частину даної квартири в порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_6

Незалежно від встановлення факту відсутності сімейних відносин, придбані ОСОБА_7 та ОСОБА_3 транспортні засоби, а саме автомобіль марки «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_2, є їх спільною власністю без визначення часток кожного з них, а тому у відповідності до ч.1 ст.368 ЦК України, вважаються спільною сумісною власністю.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч.1 ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відтак, оскільки позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна в порядку спадкування за законом після смерті свого сина ОСОБА_6 та позбавлений можливості отримати свідоцтво про спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, його позовні вимоги щодо визнання за ним права власності на 1/2 частину автомобіля марки «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_1, та 1/2 частину автомобіля марки «Fiat Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_2, які належали при житті його сину, відповідають вимогам закону та повинні бути захищені судом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд вправі за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись, ст.ст. 12-13, 81, 89, 263-268,270 ЦПК України, ст. ст. 3, 21, 36, 55, 74 СК України, ст.ст. 368, 372, 1216, 1218, 1226 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання визнання квартири спільним майном подружжя та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_4, право власності на:

- 1/2 частку автомобіля марки «Opel Movano», номер кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску.

- 1/2 частку автомобіля марки «Фіат Дукато», номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2000 року випуску,

в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 березня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер