Постанова № 72620036, 07.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Гримайло А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 р. Справа № 642/5785/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 14.12.2017, м. Харків, по справі № 642/5785/17

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України , Харківського обласного військового комісаріату

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2А.) звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати протиправною бездіяльність МО України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей"; скасувати рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби про повернення документів ОСОБА_2 на доопрацювання, оформлене пунктом 572 протоколу № 36 від 20.05.2016; зобов'язати МО України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до ст. ст. 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975); зобов'язати МО України подати звіт про виконання постанови суду протягом 45 днів з дня набрання нею чинності; зобов'язати Харківський ОВК повторно направити документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби про повернення документів ОСОБА_2 на доопрацювання, оформлене пунктом 572 протоколу № 36 від 20.05.2016.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до ст. ст. 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Зобов'язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання постанови суду протягом 45 днів з дня набрання нею чинності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Міністерство оборони України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує, що позивачем було надано неповний пакет документів, а саме не надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, чим було порушено вимоги п. 11 Порядку № 975, у зв'язку з чим неможливо вирішити питання про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_2 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 05.05.1979 по 18.07.1981, з них приймав участь у бойових діях в складі діючої армії в Республіці Афганістан з 02.12.1979 по 09.07.1981 в в/ч 44708, що підтверджується військовим квитком, довідкою Орджонікідзевського РВК м. Харкова, архівною довідкою.

Згідно витягу з протоколу № 3693 від 07.10.2015 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України - вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку-1981 р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 та наступні захворювання - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно Довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 106532 від 25.12.2015 внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - позивачу вперше з 22.12.2015 встановлена третя група інвалідності.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Харківського ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.

Листом № 1265/ВСЗ від 09.06.2016 Харківський ОВК повідомив позивача, що рішенням Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 20.05.2016 № 36, п. 572, яким його документи повернуті на доопрацювання у зв'язку з відсутністю документів, що свідчать про причини та обставини поранення.

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження про необхідність надання позивачем документа про причини та обставини поранення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону № 2011-ХІІ).

У відповідності до ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону № 2011-XII пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання (в тому числі поранення, контузії), що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Згідно Довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 106532 від 25.12.2015 внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - позивачу вперше з 22.12.2015 встановлена третя група інвалідності.

Таким чином колегія суддів відхиляє посилання апелянта на підстави встановлення позивачу інвалідності, оскільки позивачу встановлено інвалідність через поранення, що мало наслідком захворювання, пов'язане з виконання обов'язків військової служби

Щодо доводів Міністерства оборони України про надання неповного пакету документів, колегія суддів виходить з такого.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (далі - Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку № 975 не встановлено форму, зміст документа, що свідчить про обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не визначено коло осіб, уповноважених видавати такий документ. В свою чергу, пунктом 4.7 "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чинним наказом МО України № 530 від 14.08.2014 встановлено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності подаються серед іншого наступні документи: копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідка командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Аналіз зазначених норм у сукупності з ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII дає підстави для висновку про те, що вимога п. 11 Порядку № 975 стосовно необхідності надання документа, що свідчить причини про обставини поранення (контузія, травма або каліцтва) стосується лише осіб, поранення (контузія, травма або каліцтва) яких, що призвело до інвалідності - не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Як вбачається із витягу з протоколу № 3693 від 07.10.2017 засідання ЦВЛК МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця - отримані ОСОБА_2 поранення та контузія - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 19 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов’язаного чи резервіста є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Зазначеним Порядком № 975 не передбачено підстави для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги через подання неповного пакету документів.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що при розгляді справи суд першої інстанції не застосував пункт 11 Порядку № 975 та пункт 4.7 Положення № 530, якими визначено необхідність надання для розгляду питання про призначення допомоги документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, оскільки задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того що відповідачем не було у встановленому порядку розглянуто заяву позивача та не прийнято вмотивованого рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги. Доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що суд при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Виходячи з наведеного, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку; повернення ж документів на доопрацювання за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу даним Порядком не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище вимогам закону.

Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки надані позивачем докази підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Проаналізувавши наведені положення законодавства в контексті встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Згідно п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 14.12.2017 по справі № 642/5785/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5