Постанова № 72620020, 03.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2052/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 р., суддя І.С. Шевяков, м. Полтава по справі № 816/2052/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України , Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації

треті особи сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ново-Шахтарське"

про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ново-Шахтарське", в якому просив суд скасувати рішення від 31.10.2017 року № 256646/НОМЕР_6 про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 04.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, та зобов'язати зареєструвати податкову накладну № 17 від 04.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року в задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відмова в реєстрації податкової накладної № 17 від 04.10.2017 року є, як на його думку, протиправною, а відповідне рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність порушення ним податкового законодавства, а тому висновки суду першої інстанції є помилковими.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, заслухавши позивача та представника відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6; місце проживання: АДРЕСА_1, зареєстрований 11.08.1997 року (а.с. 8).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є код КВЕД 01.61: допоміжна діяльність у рослинництві; 49.41: вантажний автомобільний транспорт.

30 травня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 (суборендодавець) та СТОВ "Ново-Шахтарське" (суборендар) укладено Договір № 30/05/17-1 суборенди комбайнів "CASE" з екіпажем (а.с. 13), який передбачав, що суборендодавець передає в оренду комбайни "CASE" у кількості 4 шт., рік випуску - 1998, для збирання ранніх зернових та рапсу на полях суборендаря.

04 жовтня 2017 року ФОП ОСОБА_1 на підставі виконання вказаного договору складено податкову накладну № 17 від 04.10.2017 року (а.с. 11) на загальну суму 715 441 грн. 78 коп. та подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - ЄРПН).

Після направлення для реєстрації податкової накладної № 17 від 04.10.2017 року автоматизованою системою ДФС України було направлено платнику Квитанцію, у якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР запропоновано надати пояснення та/або копії документів, що достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Позивачем через автоматизовану систему на адресу відповідача направлені окремі документи на підтвердження реальності господарської діяльності та відповідних господарських операцій між позивачем та СТОВ "Ново-Шахтарське" за договором суборенди комбайнів.

Так, представником позивача у поясненнях в ході судового засідання вказано, що автоматизована система прийняла на підтвердження реальності господарської операції договір суборенди комбайнів "CASE" з екіпажем № 30/05/17-1, акт виконаних робіт, платіжне доручення, а інша первинна документація автоматизованою системою з незалежних від позивача підстав не прийнята.

Зробивши висновок про недостатність наданих документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної, та/або про надання копій документів, які складені з порушенням законодавства, відповідач прийняв рішення від 31.10.2017 року №256646/НОМЕР_6 про відмову у реєстрації податкової накладної.

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №17 від 04.10.2017 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3. статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10. статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у п.201.16. ст.201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2. ст.74 цього Кодексу.

Відповідно до пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В спірних відносинах сторін даної справи реєстрацію податкової накладної № 17 від 04.10.2016 року зупинено через те, що ПН/РК відповідала критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. За результатами опрацювання СМКОР позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, що достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Разом з тим, фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України, не вказано у рішенні конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567.

Крім того, формулювання фіскальним органом вимоги надання «та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу» (тобто Наказу № 567), також, є нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621, затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Критерії оцінки).

Пунктом 4 вказаного наказу зобов'язано Державну фіскальну службу України до 25.06.2017 здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки.

В свою чергу, відповідно до п. 4 Критеріїв оцінки, інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою".

Разом з тим, вичерпний перелік документів наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 взагалі не містить пункту 4.

Оцінюючи документи, отримані на підтвердження реальності договору суборенди комбайнів, укладеного з СТОВ "Ново-Шахтарське", Комісією ДФС прийнято Рішення №256646/НОМЕР_6 від 31.10.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №17 від 04.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач у письмових запереченнях, наданих до суду першої інстанції, зазначив про те, що ФОП ОСОБА_1 на момент розгляду комісією питання правомірності реєстрації податкової накладної не було надано договорів надання послуг, договору суборенди, актів виконаних робіт, доказів переміщення спецтехніки, доказів знаходження осіб, які здійснювали управління комбайнами, у відрядженні, інформації на підтвердження права власності на комбайни CASE. Крім того, вказано, що договір суборенди комбайнів не містить ідентифікаційних ознак комбайнів, які передаються в суборенду, що не дає можливості підтвердити факт використання саме тих комбайнів, які ФОП ОСОБА_1 були передані в оренду орендодавцями за договорами оренди транспортних засобів від 25.05.2017 року (а.с.14-17).

Позивачем в апеляційній скарзі вказано, що після зупинення реєстрації податкової накладної № 17 від 04.10.2017 року ним через автоматизовану систему на адресу відповідача направлені документи, які включали первинні документи на підтвердження реальності господарської діяльності та відповідних господарських операцій між позивачем та СТОВ "Ново-Шахтарське" за договором суборенди комбайнів.

Позивачем пояснено, що автоматизована система прийняла на підтвердження реальності господарської операції договір суборенди комбайнів "CASE" з екіпажем №30/05/17-1, акт виконаних робіт, платіжне доручення, а інша первинна документація автоматизованою системою з незалежних від позивача підстав не прийнята.

Відповідно до п. 2.1 Договору суборенди комбайнів "CASE" та екіпажу № 30/05/17-1 від 30.05.2017 року, на вимогу суборендаря суборендодавець зобов`язуються здійснити поставку чотирьох комбайнів для збирання зернових та рапсу разом з необхідним навісним обладнанням, яке відповідає вимогам прибирання відповідної культури.

Згідно з п. 3.1 зазначеного Договору, порядок розрахунків між сторонами здійснюється таким чином: за кожен гектар зібраної площі зернових та рапса суборендар виплачує суборендодавцю 850 грн, з ПДВ.

Тобто зі змісту вказаного договору встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надається два види послуг контрагенту - СТОВ "Ново-Шахтарське", а саме: передача в суборенду комбайнів та збір зернових та рапса.

В той же час податкова накладна № 17 від 04.10.2017 року виписана ФОП ОСОБА_1 щодо операції "допоміжна діяльність у рослинництві", а акт виконаних робіт від 04.10.2017 року /а.с. 70/ містить відомості про те, що ФОП ОСОБА_1 надав СТОВ "Ново-Шахтарське" послуги по обмолоту ранніх зернових та рапсу.

Щодо вказаних розбіжностей позивачем пояснено, що операція, яка надавалась відповідно до договору «допоміжна діяльність у сфері рослинництва» виключно з того факту, що при реєстрації податкової накладної вид операції вказується відповідно до КВЕД, по якому надавалась послуга із збору ранніх зернових та рапсу.

Так, КВЕД 01.61. - «Допоміжна діяльність у сфері рослинництва» включає в себе наступні види діяльності - збирання врожаю та надання сільськогосподарської техніки разом з обслуговуючим персоналом.

Таким чином, позивачем правильно встановлено предмет договору та внесені відповідні дані до податкової накладної.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміст наданих документів документів не дає змоги ідентифікувати надані позивачем СТОВ "Ново-Шахтарське" послуги, виходячи з наступного.

Позивач стверджує, що вказана господарська операція є реальною. З метою надання послуг третім особам щодо обмолоту зернових та інших культур, позивачем було укладено чотири договори оренди транспортних засобів:

- договори оренди транспортних засобів:

- договір оренди транспортного засобу від 25.05.2017 року на комбайн зернозбиральний марки CASE IH AXIAL-FLOW 2388, реєстраційний номер НОМЕР_2 1998 р.в. /а.с. 14/;

- договір оренди транспортного засобу від 25.05.2017 року на комбайн зернозбиральний марки CASE IH 2388, реєстраційний номер НОМЕР_3 1999 р.в. /а.с. 15/;

- договір оренди транспортного засобу від 25.05.2017 року на комбайн зернозбиральний марки CASE 2388 Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 1998 р.в. / а.с. 16/;

- договір оренди транспортного засобу від 25.05.2017 року на комбайн зернозбиральний марки CASE 2388, реєстраційний номер НОМЕР_5 /а.с. 17/.

Вищевказані договори оренди були укладені 25.05.2017 р., і відповідно у позивача була наявна технічна можливість надати послуги третій особі. Крім того, з метою надання послуг позивачем укладено трудові відносини із чотирьома особами, які мають належну кваліфікацію для управління комбайнами зернозбиральними.

Таким чином, у позивача були наявні технічні та людські ресурси для надання послуг третій особі по обмолоту ранніх зернових та рапсу.

Посилання відповідача на те, що у договорі від 30.05.2017 р. не було зазначено ідентифікаційних ознак комбайнів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказане не є істотною умовою договору та вказане не свідчить про ненадання послуг.

В договорі від 30.05.2017 р. чітко вказано, що послуги будуть надаватись із використанням 4 (чотирьох) комбайнів САSE, які наявні у позивача.

В апеляційній скарзі позивачем також пояснено, що трудові відносини, які були узгоджені із найманими працівниками, не містять умов прив'язки щодо до основного місця роботи, тобто до основного місця здійснення своїх робочих обов'язків, а отже, вони виконують свою роботу у томі місці, яке зазначить роботодавець. Відсутність документів на відрядження, харчування та інше не може свідчити про ненадання послуг за договором.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо непідтвердження прибуття техніки до місця надання послуг, що надавались позивачем із збору ранніх зернових та рапсу, оскільки належним підтвердженням того що комбайни були, є акт виконаних робіт, який підтверджує факт надання послуг. Чинним законодавством не передбачено обов'язку скласти первинні документи про факт прибуття техніки до місця надання послуг.

При цьому колегія суддів зазначає, що з детального аналізу прийнятого комісією рішення №256646/НОМЕР_6 від 31.10.2017 року встановлено, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. В рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

У свою чергу, абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» (далі - Постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з абзацом 2 Постанови № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16. статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Проте, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов'язати Державну фіскальну службу України внести до Єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкової накладної фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 № 17 від 04.10.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Вказана вимога підлягає задоволенню, оскільки дана позовна вимога є похідною від першої вимоги, яку задоволено у повному обсязі.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, належними та допустимими доказами відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, на яких покладено обов'язок щодо доказування, не довели правомірності власних дій.

Відповідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку, що ДФС України протиправно не внесено до Єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкової накладної фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 № 17 від 04.10.2017 року, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було неправильно застосовано норми матеріального права, і, як наслідок, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 р. по справі № 816/2052/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, третя особа - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ново-Шахтарське" про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 31.10.2017 року № 256646/НОМЕР_6 про відмову в реєстрації податкової накладної фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 №17 від 04.10.2017 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України внести до Єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкової накладної фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 № 17 від 04.10.2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 07.03.2018 р.