Постанова № 72620000, 27.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 500/1419/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Адамов А.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кравець О.О.

суддів: Потапчука В.О. , Семенюка Г.В.

за участю секретаря - Сторчак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 р., прийнятої суддею Адамовим А.С. о 17.30 год. по справі №500/1419/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського міського голови , Ізмаїльської міської ради Одеської області , Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області за участю третіх осіб: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-А», Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В:

27.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ізмаїльського міського голови, Ізмаїльської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області та просила суд ухвалити рішення, яким визнати дії відповідачів такими, що порушили ст.. 116, 127, 134, 135, 136, 137 Земельного Кодексу України, без проведення аукціону передали земельну ділянку за адресою вул. Поперечна, 2/1, в м. Ізмаїлі Одеської області по договору суперфіцію у фактичне користування Житлово-будівельному кооперативу «Ассоль-А»; визнати неправомірними дії відповідачів виражені в тому, що вони в порушення вимог ст.ст. 116, 127, 134, 135, 136, 137 Земельного кодексу України без проведення аукціону своїм рішенням земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Поперечна, 2/1, в м. Ізмаїлі Одеської області, яка була запроектована під дитячий садочок, передали за договором суперфіцію у фактичне користування Житлово-будівельному кооперативу «Ассоль-А», в наслідок чого вона була позбавлена можливості прийняти участь у аукціоні щодо отримання вказаної земельної ділянки за договором суперфіцію ухвалити рішення, яким визнати дії відповідачів: виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради Одеської області і Ізмаїльського міського Голови – ОСОБА_2 такими, що вони, зловживаючи владою і службовим становищем – порушили вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо незаконної передачі вищевказані земельні ділянки Житлово-будівельному кооперативу «Ассоль-А» для незаконного будівництва не соціальних , а елітних будинків -неправомірними.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2017 р. у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права , та просила її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд 1-ї інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідачі 31.03.2017 року самі скасували своє ж рішення № 323 від 07.05.2015 року «Про порядок будівництва блоків «А» и «Б» багатоквартирного житлового будинку по вул. Поперечна, 2/1 в м. Ізмаїлі Одеської області» - не може поновити мої порушені права,які були порушені внаслідок не участі в аукціоні , так як не можливе повернутися в минуле і прийняти участь в земельному аукціоні, який до того ж взагалі не відбувся ,факт скасування рішення не робить його законним , а свідчить тільки про те, що відповідачі фактично в повному обсязі визнали позовні вимоги, тобто визнали протиправним своє вищевказане рішення № 323 від 07.05.2015 року.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 року ОСОБА_3 , який не є адвокатом , був недопущений до участі у судовому засіданні , як представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-А»,у зв’язку і порушенням вимог ст.57 КАС України , але представник Ізмаїльського міського голови, Ізмаїльської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області та третьої особи - Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради Одеської області – ОСОБА_4 був допущений до участі у справі згідно із п .19) Розділ VII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАС України , за яким положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, згідно з яким представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі – Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно відповідно до сталої практики ЄСПЛ термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції ( 995_004 ) спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium), NN 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII). Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".п( додатково див.п.23 -24 рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) від 20 липня 2006 року

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,5030 га за адресою : вул.Поперічна 2/1 у м.Ізмаілі Одеської області , цільове призначення для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Крім цього на підставі державного акту від 04.12.2012р. на право постійного користування земельною ділянкою Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради є постійним користувачем земельної ділянки площею 0, 9820 га за адресою: вул.Поперічна 2/2 у м.Ізмаілі Одеської області, цільове призначення для будівництва багатоквартирного житлового будинку.

Вказані обставини також встановлені постановою Ізмаїльського міськрайонного суду від 27.04.2017р. по справі №500/6388/15-а, яка набула законної сили згідно з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017р.

Між Управлінням капітального будівництва Ізмаїльської міської ради (Суперфіціар) та обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-А» (Суперфіціарій) було укладено договір суперфіцію від 28.04.2015р., згідно п. 1.1. договору Суперфіціар надає, а Суперфіціарій приймає право користування земельною ділянкою для будівництва блоків «В», «Г» багатоквартирного будинку - відповідно до Генерального плану забудови земельної ділянки та її цільового призначення, на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п.2.2 договору суперфіція земельна ділянка, яка передається для будівництва знаходиться за адресою: вул.Поперічна 2/1 у м.Ізмаілі Одеської області , для будівництва багатоквартирного будинку площею 5030 кв.м.

Згідно договору про внесення змін та доповнень до договору суперфіція від 25.11.2015р., п.1.1. договору суперфіція від 28.04.2015р. було викладено в наступній редакції: Суперфіціар надає, а Суперфіціарій приймає право користування земельною ділянкою для будівництва блоків «А», «Б», «В», «Г» багатоквартирного будинку - відповідно до Генерального плану забудови земельної ділянки та її цільового призначення, на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором.

Рішенням Ізмаїльської міської ради Одеської області від 31.03.2017 року № 2064 - VII «Про припинення обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-А» договору суперфіцію від 28.04.2015 року для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул.Поперічна 2/1 у м.Ізмаілі Одеської області » було припинено обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-А» договір суперфіцію від 28.04.2015р., що укладений по земельній ділянці площею 0,5030 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул.Поперічна 2/1 у м.Ізмаілі Одеської області , та було припинено право користування обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-А земельною ділянкою площею 0, 5030 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Поперічна 2/1 у м.Ізмаілі Одеської області» та визнано такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 136 від 16.02.2015 року та № 323 від 07.05.2015 року.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмові у задоволенні позову , з огляду на наступне:

Згідно частин 1, 2 ст.2 КАС України( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.3 КАС України ( в ред.,діючої на момент звернення із позовом),права адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст.4 КАС України( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст.17 КАС України( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) до компетенції адміністративних судів відносяться, та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України ( в ред.,діючої на момент звернення із позовом) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист по рушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з ін ших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст.19 ЦПК України, від 18.03.2004, № 1618-IV "Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017) ,суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно п.1.ч.1 ст.238 КАС України ( в ред.,діючої на момент розгляду апеляційної скарги) , суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України постанова суду 1-ої інстанції скасовується у апеляційному порядку , а провадження по справі закривається в порядку ст.238 КАС України ,згідно з п.1 ч.1 якої ,суд закриває провадження у справі, у разі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства .

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Згідно п.3 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч.1 ст.319 КАС України , судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно ч.3 ст.19 КАС України , адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно із висновком щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду України від 24.02.2015 року по справі № 21-34а15, від 17.02.2015 року по справі № 21-551а14 , від 11 листопада 2014 року по справі № 21-493а14, від 09.12.2014 року по справі № 21-308а14, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що вказані правовідносини стосуються права користування земельною ділянкою ,яке виникло внаслідок прийняття ненормативного акта, який вичерпував свою дію після його реалізації , про порушення судом 1-ої інстанції норм процесуального права,що призвело до невірного вирішення справи «судом ,не встановленим законом» та про необхідність скасувати постанову суду 1-ої інстанції та закрити провадження у справі, так як вказану справу віднесено до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства та необхідно роз’яснити особі, яка подала позовну заяву правові наслідки закриття провадження по справі .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду 1-ої інстанції не спростовують, а ґрунтуються на невірному розумінні апелянтом норм процесуального права та обставин справи .

Керуючись ст. 3,6,7,238,239,242,308,309,310,311,п.3 ч.1 ст.315, 317,321,322 КАС України, суд апеляційної інстанції,

Керуючись ст.ст. 139, 238, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково, постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2017р.– скасувати.

Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського міського голови, Ізмаїльської міської ради Одеської області, Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, за участі третіх осіб: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-А», Управління капітального будівництва Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання дій неправомірними-закрити.

Роз’яснити особі, яка подала позовну заяву, що вказану справу віднесено до юрисдикції Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області в порядку цивільного судочинства, а повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено постанову про закриття провадження, не допускається.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне судове рішення складене та підписане 28.02.2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7