Постанова № 72619996, 28.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.

28 лютого 2018 р. Справа № 820/10736/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В с т а н о в и л а:

21 жовтня 2015 року позивач ОСОБА_1, визначив свій статус - фізична особа підприємець, звернулась до суду з позовом, яким просить визнати протиправними і скасувати рішення відповідача Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області (подалі - контролюючий орган, Харківська ОДПІ) від 18 вересня 2015 року: № 00002100010, яким до неї застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17.000 грн відповідно до абз. 11 частини 2 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (подалі - Закон № 481/95-ВР в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та № 00002100011, яким до неї застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17.000 грн відповідно до абз 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Позивач зазначає, що 23 червня 2015 року вона, перебуваючи в павільйоні, що розташований біля гуртожитку АДРЕСА_1 дозвіл на розміщення якого має її син ФО-П ОСОБА_3, мала необережність реалізувати представнику контролюючого органу слабоалкогольний напій.

Протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена частиною 1 статті 164 КУпАП, працівником податкової міліції складений по відношенню до неї як до фізичної особи.

Постановою Харківського районного суду від 22 вересня 2015 року (справа № 635/4929/15-п) справа про адміністративне правопорушення по відношенню до неї закрита. Суд обмежився усним зауваженням, звільнивши її від адміністративної відповідальності.

Про те, що вона здійснювала господарську діяльність в павільйоні, що розташований біля гуртожитку АДРЕСА_1 вона дізналась із листів відповідача та оскаржуваних рішень.

Позивач вказує, що оскаржувані нею рішення за своєю формою і в спосіб за яких їх винесено не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки в означеному павільйоні вона не здійснювала.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив про те, що на час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач мала статус фізичної особи-підприємця, факт скоєння правопорушення не заперечувала. Відтак, рішення про застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу є обґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що на виконання ухвали Вищого адміністративного суду від 13 вересня 2017 року судом з'ясовано, що на час складання протоколу ОУ Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 23.06.2015 №101/20-23-07-23 серії АА №820916 та на час прийняття рішень про застосування до позивачки фінансових санкцій, остання мала статус фізичної особи-підприємця.

Згідно наданих до суду доказів позивач не мала відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Судом встановлено, що реалізація алкогольних напоїв за відсутності документів дозвільного характеру відбувалася у магазині (Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, учбове містечко ХНАУ), який знаходиться у власності іншого суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 (сина позивача) (а.с. 14-19), що також не заперечувалося представником позивача у ході судового розгляду. Факт відсутності у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 дозвільних документів на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не заперечувався сторонами у ході судового розгляду справи.

За відсутності документів дозвільного характеру не можливо зареєструвати місце зберігання алкогольних напоїв у розумінні приписів Закону № 481/95-ВР відповідно до яких позивачу застосовано штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв в місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області № 00002100010 від 18 вересня 2015 року, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17.000 грн відповідно до абз. 11 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР задоволенню не підлягає.

Судом зазначено, що постановою Харківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2015 у справі № 635/4249/15-п про адміністративне правопорушення фізичної особи ОСОБА_1 встановлено факт вчинення останньою адміністративного правопорушення, а саме провадження господарської діяльності без документів дозвільного характеру. При розгляді даної справи ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала.

В засіданні суду представник позивача зазначив, що позивач продавала алкогольні напої, які належали її сину та власнику магазина ОСОБА_3, та були придбані останнім для власних потреб, і тимчасово знаходилися на зберіганні у магазині. Сама позивач ОСОБА_1 про даний факт була не обізнана та помилково продала пляшку алкогольного напою перевіряючому.

Суд визнав необґрунтованою таку позицію позивача з посиланням на наявність у матеріалах справи прояснень ОСОБА_1, з яких встановлено найменування та кількість пляшок алкогольних напоїв, що були реалізовані без дозвільних документів (а.с. 82-83). Дослідивши протокол опису майна від 23 червня 2015 року, суд з'ясував, що в магазині на час перевірки знаходилось понад 100 пляшок алкогольних напоїв. На підставі з'ясованого дійшов висновку, що цей факт спростовує випадковість знаходження в магазині 100 пляшок алкогольних напоїв, та свідчить про наявність мети їх реалізації та отримання прибутку. (а.с. 79-81). Суд визнав встановленим, що власник магазина ОСОБА_3 не мав документів дозвільного характеру на торгівлю алкогольними напоями. Суд визнав, що факт продажу позивачем ОСОБА_1 алкогольного напою без ліцензії є порушенням закону.

З означених підстав суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про скасування рішення № 00002100011 від 18 вересня 2015 року, яким застосовано до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17.000 грн відповідно до абз. 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити її адміністративний позов.

Скаржник зазначає, що вона не здійснювала підприємницьку діяльність, не отримувала ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, відповідно вона була позбавлена обов'язку щодо внесення до Єдиного реєстру відомостей про будь-які місця зберігання алкогольних напоїв, необхідність у якому виникає саме після отримання відповідних дозвільних документів на продаж алкогольних напоїв, у контексті розуміння Закону № 481/95-ВР.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР установлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії.

Абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Судом установлено, що 23 червня 2015 року старший оперуповноважений Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області майор податкової міліції ОСОБА_4 по відношенню до позивача ОСОБА_1 склав протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 164 КУпАП - провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди.

При цьому в протоколі про адміністративне правопорушення визначено, що ОСОБА_1, пенсіонер, здійснювала реалізацію алкогольних напоїв без наявності дозвільних документів, а саме: державної реєстрації як ФО-П та ліцензії на право реалізації алкогольних набоїв (а.с. 8).

Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2015 року по справі № 635/4929/15-п визнана вина ОСОБА_1 у тому, що вона 23 червня 2015 року о 15 годині 00 хвилин в торгівельному павільйоні, який знаходиться біля гуртожитку № 8 в с. Комуніст Харківського району Харківської області, учбове містечко ХДАУ, здійснювала реалізацію алкогольних напоїв без наявності дозвільних документів, тобто - у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП (а.с. 12).

Рішеннями Харківська ОДПІ від 18 вересня 2015 року: № 00002100010 відповідно до абз. 11 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17.000 грн., а відповідно до абз. 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР рішенням № 00002100011 до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу, відповідно, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за відсутності ліцензії та за зберігання алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_1 ґрунтується на встановлені факту реалізації нею алкогольних виробів 23 червня 2015 року, на наявності у приміщенні торгового павільйону значної кількості алкогольних напоїв, відсутності у позивача відповідної ліцензії, та наявності статусу фізичної особи-підприємця.

Не погоджуючись з висновком суду, колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору судом не встановлено як юридичний факт та обставина, що торгівельний павільйон, який знаходиться біля гуртожитку № 8 в с. Комуніст Харківського району Харківської області, учбове містечко ХДАУ, є місцем фактичного провадження платником податків - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своєї господарської діяльності.

Судом також не встановлено, що за означеною адресою розташовані господарські або інші об'єкти права власності такого платника.

Натомість судом зазначено, як встановлений факт, що власником цього павільйону є син позивача - фізична особа- підприємець ОСОБА_3

В поясненнях позивача ОСОБА_1, отриманих працівником податкової поліції 23 червня 2015 року, відсутня інформація про те, що позивач здійснює свою господарську діяльність в вищевказаному павільйоні (а.с. 82-83). Означена інформація відсутня і в протоколі огляду та опису майна (а.с. 79-80).

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Аналогічні положення встановлювались КАС України, в редакції Закону, що була чинною до 15 грудня 2017 року.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані позивачем рішення відповідача не відповідають критерію обґрунтованості, оскільки відповідачем при їх прийнятті не враховані усі обставини, що мають значення для його прийняття. Так, контролюючий орган обмежившись встановленням факту знаходження позивача ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не з'ясував питання, а чи здійснювала ОСОБА_1 23 червня 2015 року у вищевказаному павільйоні власну господарську діяльність, чи не перебувала вона у трудових відносин із третьою особою, кому належать алкогольні напої, що вилучені із торгівельного павільйону, тощо.

Оскільки зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна право оцінка, колегія суддів скасовую постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 126, 139, 229, 292, 293, 308-310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської об'єднаної державної податкової інстанції Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 00002100010 від 18 вересня 2015 року, яким застосовано до ОСОБА_1 фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17.000 грн відповідно до абз. 11 частини 2 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та № 00002100011, яким до неї застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17.000 грн відповідно до абз 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець О.М. Мінаєва Постанова у повному обсязі складена і підписана 07 березня 2018 року.