Постанова № 72619927, 05.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4864/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

представник відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, суддя Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 19.12.17 по справі № 820/4864/17

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України

про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд: прийняти постанову про визнання бездіяльності Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 54484355, що призвело до невиконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 березня 2011 року у справі №2002/2-а-219/11, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок призначеної йому державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із 6,5 мінімальних розмірів пенсій за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду третьої групи, за період з 09.09.2010 року по 01.02.2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- зобов'язати Міністерство юстиції України вжити заходів відповідно до ст.ст.9, 19, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” і ст.ст.1, 5, 18, 78 Закону України “Про виконавче провадження” та ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та забезпечити виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 березня 2011 року у справі №2002/2-а-219/11, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок призначеної йому державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із 6,5 мінімальних розмірів пенсій за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду третьої групи, за період з 09.09.2010 року по 01.02.2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем у справі допущено бездіяльність у виконавчому провадженні ВП № 54484355, що призвело до невиконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15.06.2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині, що стосується рішення національного суду, а саме: Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 березня 2011 року у справі №2002/2-а-219/11, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок призначеної ОСОБА_2 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із 6,5 мінімальних розмірів пенсій за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду третьої групи, за період з 09.09.2010 року по 01.02.2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП №54484355, що призвело до невиконання рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заяви в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 березня 2011 року у справі №2002/2-а-219/11 на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зобов'язано Міністерство юстиції України виконати рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заяви в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 березня 2011 року у справі №2002/2-а-219/11 на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 19 Конституції України, Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228, Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014 р. з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 21.03.2011 по справі №2002/2-а-219/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області про визнання дій неправомірними, перерахунок пенсії адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області щодо відмови у перерахунку розміру призначеної державної і додаткової пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 09.09.2010 року по 01.02.2011 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_2 відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, як інваліду третьої групи, а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_2, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 09.09.2010 року по 01.02.2011 року, та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії, з урахуванням раніше здійснених виплат. Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області залишено без задоволення. Постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 21.03.2011р. по справі№2002/2-а-219/11 залишено без змін.

У зв'язку з тривалим невиконанням рішення національного суду ОСОБА_2 звернувся із заявою до Європейського суду з прав людини.

Колегією суддів встановлено, що 15.06.2017 року Європейським судом з прав людини ухвалено остаточне рішення у справі "ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява".

Зазначеним рішенням Європейський суд з прав людини об'єднав заяву ОСОБА_2 №54754/13 та 191 іншу заяву, подані проти України іншими заявниками.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 року у справі "ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява":

"Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї декларації.

Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1 000 євро.

Сума у розмірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які досі підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум та невиконання рішень національних судів протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ."

Службовою запискою Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 03.08.2017 № 4695/12.0.1/48-17 рішення Суду у справі "ОСОБА_3 проти України та 191 інша заява" надійшло на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З наданих представником відповідача заперечень встановлено, що 10.08.2017 рішення суду передано для виконання головному державному виконавцю відділу ОСОБА_4, про що свідчить дата на обкладинці виконавчого провадження.

17.08.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №54484355 з виконання на користь стягувача - ОСОБА_2 рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 року у справі "ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява", про що свідчить наявна в матеріалах справи копія постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом із супровідним листом від 18.08.2017 року №54484355/20.1/22 державним виконавцем було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України та до відома на адресу Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини і ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що в рамках виконання виконавчого провадження 05.09.2017 року, відповідно до платіжного доручення №2938, Міністерством юстиції України виплачено ОСОБА_2 справедливу сатисфакцію у розмірі 1000,00 євро, що дорівнює 30999,38 грн., як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат.

25.10.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до Державної казначейської служби України, а також до відома до Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, направлено вимогу №10035/07/22 щодо надання інформації про наявність чи відсутність зазначених у додатку рішень національних судів в Реєстрі рішень для подальшого його виконання у спосіб передбачений Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №440 від 03.09.2014, або Порядком виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №845 від 03.08.2011.

Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів державним виконавцем 25.10.2017 до Пенсійного фонду України та до відома до Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, направлено вимогу №10035/07/22 про надання інформації щодо виконання рішень національних судів, зазначених у додатку (із зазначенням суми перерахунку), за якими боржниками є територіальні органи Пенсійного фонду України.

Позивачем в адміністративному позові вказано, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21.03.2011 по справі №2002/2-а-219/11. У зв'язку із зазначеними обставинами, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що судовим розглядом підтверджено допущення відповідачем у справі протиправної бездіяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.

Згідно із статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97-ВР, Україна повністю визнала на своїй території дію статей 25 та 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо протоколів № 4 і № 7 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція) високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції (995_004). Порядок виконання Рішення визначається цим ЗУ "Про виконавче провадження" (606-14), іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Виконання рішень Європейського суду регламентується Конвенцією та Правилами Комітету міністрів Ради Європи щодо нагляду за виконанням рішень та умов дружніх врегулювань, тематичними Рекомендаціями Комітету міністрів, а на національному рівні - Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, виконанням Рішення є виплата стягувачеві (заявникові) відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про виконання рішень застосування практики Європейського суду з прав людини” протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б)надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції (995_004), оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.3 ст. 8 Закону України “Про виконання рішень застосування практики Європейського суду з прав людини” виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.

Судовим розглядом встановлено, що Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини 03.08.2017 року до Департаменту державної виконавчої служби разом із службовою запискою направлено автентичний переклад рішення українською мовою та копію листа Європейського суду про набуття рішенням статусу остаточного.

Також з матеріалів справи вбачається, що Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини 03.08.2017 року направлено на адресу позивача лист із роз'ясненням, щодо його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів.

Колегією суддів встановлено, що 17.08.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №54484355 з виконання на користь стягувача - ОСОБА_2 рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 року у справі "ОСОБА_3 проти України та інші 191 заява".

Крім того, як встановлено судом позивачу була перерахована справедлива сатисфакція, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 10 Закону України “Про виконання рішень застосування практики Європейського суду з прав людини” з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (995_004) (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України “Про виконання рішень застосування практики Європейського суду з прав людини” протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства; б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

Орган представництва в рамках здійснення передбаченого частиною другою цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру.

Однак, колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів вжиття додаткових заходів індивідуального характеру направлених на виконання рішення національного суду, стягувачем в якому є ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016 року виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому п.10 ч.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Під час судового розгляду справи представником відповідача у наданих поясненнях та запереченнях вказано, що боржником у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 54484355 зазначена Держава, виконавче провадження по виконанню рішення національного суду на користь ОСОБА_2 у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС не відкривалось, а отже державний виконавець не має жодних повноважень та прав вчиняти заходи примусового виконання до боржника за рішенням національного суду, тобто УПФУ в Барвінківському районі Харківської області. Також вказано, що перевіркою в автоматизованій системі виконавчого провадження було встановлено, що рішення національного суду, прийняте стосовно ОСОБА_2, перебувало на виконанні в Барвінківському районному відділі ДВС ГТУЮ у Харківській області та виконавче провадження закінчене (виконавчий документ повернутий стягувачу без виконання).

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем 23.12.2011 року була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.11 ч.1 ст.49 у зв'язку з поверненням виконавчого документу від 15.09.2011 №2-а-219/2011 у випадку, передбаченому ч.3 ст. 75.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано до суду доказів належної перевірки поважності причин фактичного невиконання рішення суду по справі №2002-а-219/2011 або вжиття організаційно-правових заходів, спрямованих на поновлення виконавчого провадження з виконання рішень національних судів і повного їх виконання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча відповідач по справі і не наділений повноваженнями на виконання рішень національних судів, вказаних у рішенні Європейського суду з прав людини, законом у процедурі виконавчого провадження, однак в даному випадку не вжиття державним виконавцем додаткових заходів задля виконання рішення національного суду здійснено з суто формальних підстав, що в свою чергу порушує права позивача, оскільки не вжиття таких заходів безпосередньо стосується невиконання рішення Європейського суду з прав людини.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.75 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016 року, встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Однак, як встановлено судовим розглядом, відповідачем не було вжито жодних додаткових заходів індивідуального характеру у виконавчому провадженні №54484355.

Водночас, слід зазначити, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, з врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не було вчинено всіх вичерпних заходів задля відновлення попереднього юридичного стану позивача, який за рішенням національного суду виступає в якості стягувача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП №54484355, що призвело до невиконання рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заяви в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 березня 2011 року у справі №2002/2-а-219/11, підлягають задоволенню.

Оскільки судовим розглядом підтверджено допущення відповідачем у справі протиправної бездіяльності, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для належного захисту прав позивача та зобов'язання Міністерство юстиції України виконати рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заяви в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 березня 2011 року у справі №2002/2-а-219/11.

Водночас, колегія суддів враховує посилання позивача на необхідність зобов'язання Міністерства юстиції України вжити заходів відповідно до ст.ст.9, 19, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” і ст.ст.1, 5, 18, 78 Закону України “Про виконавче провадження” забезпечити виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року, однак, зазначає, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими до виконання саме на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність для належного захисту прав позивача зобов'язати Міністерство юстиції України виконати рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15 червня 2017 року у справі ОСОБА_3 проти України та інші 191 заяви в частині рішення національного суду, а саме: постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 21 березня 2011 року у справі №2002/2-а-219/11 на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року по справі 820/4864/17 в частині задоволення позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 820/4864/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 07.03.2018.