Постанова № 72619907, 05.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5650/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Калитки О. М. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, суддя Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 14.12.17 по справі № 820/5650/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського центру зайнятості

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості, в якому просив суд: визнати незаконними дії відповідача під час прийому 28.08.2017 р., які полягають у пошуку роботи без урахування стану здоров'я позивача, наявної у нього освіти, стажу та досвіду роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при пошуку йому підходящої роботи, не було враховано наявну освіту позивача, його досвід роботи та стан здоров'я, чим порушено Конституцію України та приписи Закону України "Про зайнятість населення".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме Закону України "Про зайнятість населення", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, маючи диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" та здобувши кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін, а також диплом бакалавра ХНУВС за напрямом підготовки "Право", неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний, в період чого отримував соціальні послуги, а саме: консультаційні послуги з питань працевлаштування та реєстрації в службі зайнятості.

В черговий раз позивач звернувся до відповідача за сприянням у працевлаштуванні 27.09.2016 р. та був зареєстрований у відповідача як такий, що шукає роботу та набув статусу безробітного.

При цьому, як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін, по роду хвороби ОСОБА_1, останньому не рекомендується праця, пов'язана з підійманням вантажу більш ніж 5 кг, тривалим прибуванням на ногах, переохолодженням, психоемоційним навантаженням.

Судом встановлено, що черговий прийом позивача до спеціаліста з працевлаштування Харківського міського центру зайнятості було призначено на 28.08.2017 р.

На особистому прийомі, що відбувся 28.08.2017 р. ОСОБА_1 здійснювався пошук роботи за наступними посадами: соціолог, викладач соціології, асистент викладача соціології, діловод, документознавець, архівіст, адміністративний помічник, спеціаліст з питань персоналу державної служби - вакансій не було.

Також, під час прийому були опрацьовані наступні вакансії: архіваріус - КП «ХМБТІ» - відмова роботодавця, вакансія для людей з інвалідністю; інспектор з кадрів - Центр поштового зв’язку №7 - відмова роботодавця; інспектор з виплат пенсій - Шевченківське ОУПФУ- відмова роботодавця; соціальний робітник - Територіальний центр з надання соціальних послуг Холодногірського району м. Харкова - під час прийому було уважно розглянуто вимоги до кандидата: вакансія не потребувала спеціальної підготовки або перепідготовки, не має вимог до освіти, а також медичних протипоказань. В обов’язки працівника входили : надання соціально-побутових послуг непрацездатним пенсіонерам та інвалідам в домашніх умовах; придбання та доставка продовольчих та промислових товарів; прибирання житла, оформлення субсидій, знання правил етики і поводження з громадянами похилого віку. В ході розгляду даної вакансії було зателефоновано роботодавцю для уточнення вимог та обов’язків, роботодавець підтвердив вищевикладене та наголосила, що для вирішення питання працевлаштування необхідна співбесіда. За таких умов було видане направлення на працевлаштування.

Не погодившись із діями відповідача під час прийому 28.08.2017 р., які полягають у пошуку роботи без урахування стану здоров'я позивача, наявної у нього освіти, стажу та досвіду роботи, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що у спірних правовідносинах все необхідне коло дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України під час прийому 28.08.2017 р. було здійснено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст.43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст. 43 Закону України “Про зайнятість населення”).

Згідно ч.2 ст. 44 Закону України “Про зайнятість населення”, зареєстровані безробітні зобов'язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України “Про зайнятість населення”, підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Проте, згідно ч.3 цієї ж статті Закону, у разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Також, відповідно до п. 19 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку громадян, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198 (далі – Порядок №198), у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Згідно ч. 8 ст. 46 Закону України “Про зайнятість населення”, підходящою для безробітного не може вважатися робота, якщо: місце роботи розташовано за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці (в тому числі якщо на запропонованому місці роботи порушуються встановлені законом строки виплати заробітної плати); умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я громадянина, підтвердженому медичною довідкою.

Відповідно до п. 22 Порядку №198, підходящою не може бути робота у разі, коли: вона пов'язана із зміною місця проживання безробітного без його згоди; місце роботи розташоване за межами доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради; умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та охорону праці, стану здоров'я особи, що підтверджено медичною довідкою; заробітна плата нижча, ніж встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати, або не забезпечуються гарантії щодо її своєчасної виплати.

Тобто, законодавцем чітко визначено перелік робіт, які не можуть вважатися для безробітного підходящими.

Разом з тим, як вже зазначалось, жодних вакансій за посадами соціолог, викладач соціології, асистент викладача соціології, діловод, документознавець, архівіст, адміністративний помічник, спеціаліст з питань персоналу державної служби, за якими бажав працювати позивач, не було виявлено як актуальних

Водночас, серед опрацьованих також вакансій архіваріус - КП «ХМБТІ», інспектор з кадрів- Центр поштового зв’язку №7, інспектор з виплат пенсій - Шевченківське ОУПФУ були наявні відмови роботодавців.

У свою чергу, з приводу вакансії соціальний робітник - Територіальний центр з надання соціальних послуг Холодногірського району м.Харкова - під час прийому було уважно розглянуто вимоги до кандидата: вакансія не потребувала спеціальної підготовки або перепідготовки, не має вимог до освіти, а також медичних протипоказань та відповідні посадові обов'язки .

В ході розгляду даної вакансії було зателефоновано роботодавцю для уточнення вимог та обов’язків, роботодавець підтвердив вищевикладене та наголосив, що для вирішення питання працевлаштування необхідна співбесіда. За таких умов було видане направлення на працевлаштування.

Враховуючи встановлені судом обставини, у зв'язку з наведеним нормативним обґрунтуванням, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем учинялись відповідні дії щодо встановлення професій, робота за якими є підходящою позивачу за станом здоров’я, освітою тощо.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визначення можливості праці позивача на певній професії, є вказівка, перш за все, характеристик умов праці саме роботодавцем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах все необхідне коло дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України під час прийому 28.08.2017 р. було здійснено.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи те, що відповідач під час прийому 28.08.2017 р. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дійшла висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року по справі 820/5650/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 820/5650/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 07.03.2018.