Постанова № 72619857, 28.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4639/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на постанову, суддя Бабаєв А.І. , Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 по справі № 820/4639/17

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( далі – позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області ( далі – відповідач) в якому просить суд : скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року; скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27 вересня 2017 року; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000741315 від 27 вересня 2017 року; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_3 від 27 вересня 2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27 вересня 2017 року.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000741315 від 27 вересня 2017 року.

Скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_3 від 27 вересня 2017 року.

Стягнено з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4, 61070, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 66 коп.

Відповідачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 10 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 19.07.2017 року № 3321, була проведена документальна планова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 05.09.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 11855/20-40-13-15-07/НОМЕР_4 від 07.09.2017 року (надалі — акт перевірки).

Відповідно до висновків акту документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 встановлено наступні порушення:

1. пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1 ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 82744,15 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 1205,97 грн., за 2015 рік на суму 14553,61 грн., за 2016 рік на суму 66984,58 грн.;

2. ст. 168 ПК України, а саме встановлено не забезпечення виконання податкових зобов’язань платником збору по військовому збору у сумі 7037,42 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 1455,37 грн, за 2016 рік у сумі 5582,05 грн.

3. пп. 7.1.2 п. 7.1 ст.7, п. 9.2 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, донараховано єдиного внеску у сумі 115496,36 грн.: у т.ч. за 2014 рік - 1393,43 грн., за 2015 рік в сумі 32232,88 грн. та за 2016 рік в сумі 81870,05 грн.

13 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області було подано заперечення № 1-09 на акт перевірки.

Головним управлінням ДФС у Харківській області надано відповідь № 2718/ФОП/20-40-13-15-14 від 22.09.2017 року, згідно якої за результатами розгляду заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки № 11855/20-40-13-15-07/НОМЕР_4 від 07.09.2017 року, висновки акту залишено без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом винесено: податкове повідомлення — рішення № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року, яким було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 82744,15 грн. та накладено штрафні санкції на суму 20686,04 грн; податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27 вересня 2017 року, яким було збільшено суму грошового зобов’язання за сплатою військового збору на суму 7037,42 грн. та накладено штрафні санкції на суму 1759,35 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф - НОМЕР_5 від 27 вересня 2017 року, у якій Головне управління ДФС у Харківській області на підставі акту перевірки № 11855/20-40-13-15-07/НОМЕР_4 від 07.09.2017 р. вимагає сплатити єдиний внесок у сумі 115496,36 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_3 від 27 вересня 2017 року у якому зазначено, що у зв’язку з донарахуванням єдиного внеску у сумі 115 496,36 грн. Головним управлінням ДФС у Харківській області нараховані штрафні санкції у розмірі 14842,58 грн.

Не погоджуючись позивач звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року; скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27 вересня 2017 року; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000741315 від 27 вересня 2017 року; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_3 від 27 вересня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення винесені у зв'язку з висновком відповідача про неправомірне віднесення ФО-П ОСОБА_1 витрат на оплату праці найманих працівників у кількості 93 осіб до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, положеннями пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України встановлено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (пп.177.4.1 ПК України);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп.177.4.2 ПК України);

- суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця (пп.177.4.3 ПК України);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 ПК України).

Відповідно до пп. 177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що витрати на оплату праці (заробітна - плата) фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку відносяться до витрат пов’язаних з провадженням господарської діяльності фізичної особи-підприємця, а достатнім доказом на підтвердження вказаних витрат є документи щодо підтвердження таких трудових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду трудові договори та повідомлення про прийняття працівників на роботу (т.1 с.173 - т.2 а.с.47), табеля обліку використання робочого часу (т.1 а.с. 95-172), посадові інструкції найманих працівників (т.1 а.с. 87-94). З наданих документів вбачається, що в період з 2014 по 2016 рік ФО-П ОСОБА_1 використовувала працю найманих працівників в кількості 93 особи.

Так, під час проведення перевірки уповноваженими особами контролюючого органу, порушень стосовно правильності оформлення трудових відносин з працівниками та сплати обов’язкових податків та зборів, з боку позивача, виявлено не було, про що вказано в акті перевірки № 11855/20-40-13-15-07/НОМЕР_4 від 07.09.2017 року.

Щодо висновку контролюючого органу про невідповідність кількості працівників по відношенню до об'єму роботи, позивачем в письмових поясненнях зазначено, що інспектором не було прийнято до уваги, що перевірка проводилась за період з 05.09.2014 року 31.12.2016 pоку, а всі працівники не працювали одночасно у позивача. Також позивач зазначив, що працівники звільнялись з роботи та наймались нові працівники на роботу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що витрати на оплату праці працівників ФО-П ОСОБА_1, за періоди охоплені перевіркою, в розмірі 477200,48 грн. не пов’язані безпосередньо з отриманням доходу підприємця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду книгу обліку доходів і витрат (т.2 а.с. 48-114), в якій відображено суму доходу отриманого від здійснення господарської діяльності та витрати на оплату праці найманих осіб, декларації про майновий стан і доходи (т.2 а.с.125-140).

Також позивачем надано до суду копії періодичних звітів реєстратора розрахункових операцій стосовно реалізованого товару за 2014-2016 роки (т.2 а.с. 161-180), що підтверджують отримання прибутку від господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем документально підтверджено правомірність віднесення витрат на оплату праці до витрат, пов’язаних з отриманням доходів ФО-П ОСОБА_1, відповідач помилково дійшов висновку про завищення витрат на загальну суму 477200,48 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльністю на загальну суму 82 744,15 грн.Таким чином, податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 27 вересня 2017 року підлягає скасуванню.

Враховуючи висновки про помилковість посилань відповідача на завищення витрат та заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльністю позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27 вересня 2017 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000741315 від 27 вересня 2017 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_3 від 27 вересня 2017 року, підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 по справі № 820/4639/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 07.03.2018.