Постанова № 72619842, 26.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Руднєва О.О.

26 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 638/16525/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова (головуючий-суддя І інстанції Руднєва О.О.) від 01.12.2017 (повний текст рішення складено 01.12.2017 р.) по справі № 638/16525/17

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова, в якому просить:

- визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного утримання починаючи з червня 2017 року;

- визнати протиправною відмову Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м. Харкова щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 20 років 8 місяців 14 днів, також стаж роботи в органах Харківської транспортної прокуратури 02 роки 03 місяці 15 днів;

- визнати протиправною відмову Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/196 від 31 серпня 2017» року;

- зобов'язати Шевченківське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова здійснити зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 20 років 8 місяців 14 днів, також стаж роботи в органах Харківської транспортної прокуратури 02 роки 03 місяці 15 днів;

- зобов'язати Шевченківське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова провести перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 86%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з червня 2017 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді -27866 грн.67 коп. на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/196 від 31 серпня 2017 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у період з 13.06.1994 року по 19.09.1996 року позивач працювала на посаді помічника Харківського транспортного прокурора, з 20.09.1996 року по листопад 2012 року на посаді судді Жовтневого районного суду м.Харкова, а з листопада 2012 року – суддею апеляційного суду Харківської області. Рішенням ОСОБА_2 Правосуддя України від 18.05.2017 року № 1167/0/15- 17, у зв'язку з поданням заяви про відставку, позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області, а наказом в.о. голови Апеляційного суду Харківської області від 02.06.2017 року відраховано зі штату Апеляційного суду Харківської області. Після звільнення у відставку позивач перебуває на пенсійному обліку в Шевченківському об'єднаному Управлінні Пенсійного Фонду України м. Харкова та отримує довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Листом від 20.07.2017 року № 145/К-4 відповідач повідомив, що при нарахуванні зазначеного грошового утримання враховано стаж роботи на посаді судді 20 років 8 місяців 14 днів та не враховано стаж роботи на посаді помічника Харківського транспортного прокурора з 13 червня 1994 року до обрання суддею 19 вересня 1996 року. 26 серпня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання з дати його призначення з урахуванням стажу роботи на посаді помічника Харківського транспортного прокурора з 13 червня 1994 року до обрання суддею. Також, 01 вересня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання з дати його призначення, а саме з червня 2017 року, з урахуванням 1/12 частини щорічної матеріальної допомоги до відпустки на оздоровлення у розмірі 1466 грн 67 коп., тобто виходячи із розміру заробітної плати -27866 грн.67 коп. Листом № 245/к-П від 18 вересня 2017 року за підписом начальника Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова В.О.Іванової з посиланням на ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відмовлено у зарахуванні стажу на посаді помічника Харківського транспортного прокурора з 13 червня 1994 року до обрання суддею, тобто понад два роки, при нарахуванні довічного грошового утримання. Крім того, рішенням відповідача від 08.09.2017 року відмовлено в перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням 1/12 частини щорічної матеріальної допомоги до відпустки на оздоровлення у розмірі 1466 грн 67 коп., тобто виходячи із розміру заробітної плати - 27866 грн.67 коп. Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.12.2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова щодо нездійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного утримання починаючи з червня 2017 року

Визнано протиправною відмову Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова щодо не зарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 20 років 8 місяців 14 днів, також стаж роботи в органах Харківської транспортної прокуратури 02 роки 03 місяці 15 днів.

Визнано протиправною відмову Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/196 від 31 серпня 2017 року.

Зобов'язано Шевченківське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова здійснити зарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді 20 років 8 місяців 14 днів, також стаж роботи в органах Харківської транспортної прокуратури 02 роки 03 місяці 15 днів.

Зобов'язано Шевченківське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова провести перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового утримання у розмірі 86%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з червня 2017 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді -27866 грн.67 коп. на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-55/196 від 31 серпня 2017 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 01.12.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що на час звернення позивача за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці роботи на посаді помічника Харківського транспортного прокурора. Крім того, оскільки до складу суддівської винагороди визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не входить матеріальна допомога на оздоровлення, то вона не може бути врахована для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач з 13.061994 року по 19.09.1996 року позивач працювала на посаді помічника Харківського транспортного прокурора, з 20.09.1996 року по листопад 2012 року на посаді судді Жовтневого районного суду м.Харкова, а з листопада 2012 року – суддею апеляційного суду Харківської області.

Рішенням ОСОБА_2 Правосуддя України від 18 травня 2017 року № 1167/0/15- 17, у зв'язку з поданням заяви про відставку, позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Харківської області, а наказом в.о. голови Апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2017 року відраховано зі штату Апеляційного суду Харківської області.

Після звільнення у відставку позивач перебуває на пенсійному обліку в Шевченківському об'єднаному Управлінні Пенсійного Фонду України м. Харкова та отримує довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Листом від 20.07.2017 року № 145/К-4 відповідач повідомив, що при нарахуванні зазначеного грошового утримання враховано стаж роботи на посаді судді 20 років 8 місяців 14 днів та не враховано стаж роботи на посаді помічника Харківського транспортного прокурора з 13 червня 1994 року до обрання суддею 19 вересня 1996 року.

26 серпня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання з дати його призначення з урахуванням стажу роботи на посаді помічника Харківського транспортного прокурора з 13 червня 1994 року до обрання суддею.

01 вересня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання з дати його призначення, а саме з червня 2017 року, з урахуванням 1/12 частини щорічної матеріальної допомоги до відпустки на оздоровлення у розмірі 1466 грн 67 коп., тобто виходячи із розміру заробітної плати -27866 грн.67 коп.

Листом № 245/к-П від 18 вересня 2017 року за підписом начальника Шевченківського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України м.Харкова В.О.Іванової з посиланням на ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відмовлено у зарахуванні стажу на посаді помічника Харківського транспортного прокурора з 13 червня 1994 року до обрання суддею, тобто понад два роки, при нарахуванні довічного грошового утримання.

Крім того, рішенням відповідача від 08.09.2017 року відмовлено в перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням 1/12 частини щорічної матеріальної допомоги до відпустки на оздоровлення у розмірі 1466 грн 67 коп., тобто виходячи із розміру заробітної плати - 27866 грн.67 коп.

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці помилково не було враховано до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи з 13.06.1994 року по 19.09.1996 року на посаді помічника Харківського транспортного прокурора. Крім того, оскільки позивач має встановлене законом право на отримання щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, то дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 126 Конституції України, закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України № 1402-VII), який набрав чинності 30.09.2016 року, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Частиною третьою статті 141 Закону України №2453-VI (з урахуванням Рішення ОСОБА_3 Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно положень ч.1 ст. 135 Закону України № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена ОСОБА_2 ради юстиції, ОСОБА_2 кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Як встановлено під час розгляду справи, згідно Указу Президента України від 08.09.1996 року №814/96 позивача призначено суддею Жовтневого районного суду м.Харкова.

На той час діяв Закон України від 15.12.1992 р. № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон України № 2862-XII), положення ст. 43 якого передбачали, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, ОСОБА_2 арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Пункт 11 Перехідних положень Закону України №2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Тобто, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Згідно ст.56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакцій статті з 05.11.1991 року по 13.04.2012 року включно), під поняттям «прокурор» цього Закону слід розуміти: «помічники прокурора».

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону України № 2453-VI, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 6 ст. 47 Закону).

ОСОБА_3 Суд України в рішенні від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, ОСОБА_3 Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, згідно з яким "…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". ОСОБА_3 Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_3 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях ОСОБА_3 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Частинами 1-3 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003 р.).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, працюючи суддею, мав законні сподівання на зарахування періоду роботи на прокурорських посадах до стажу роботи, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді і які були у подальшому звужені.

Колегія суддів зазначає, що Верховна ОСОБА_2 України звільнила позивача з посади судді саме у зв'язку з поданням заяви про відставку, а не з інших підстав, тим самим вищий законодавчий орган країни не заперечував наявність у позивача стажу роботи судді, необхідного для виходу у відставку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, слід врахувати період роботи з 13.06.1994 року по 19.09.1996 року на посаді помічника Харківського транспортного прокурора

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вказаної частини заявлених позовних вимог.

З приводу позовних вимог про визнання протиправною відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов'язання провести його перерахунок та виплату, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ст. 135 Закону України № 1402-VII, суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про ОСОБА_3 Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді апеляційного суду - 1,1; судді вищого спеціалізованого суду - 1,2; судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України - 1,3. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям Конституційного Суду України, які вперше призначені на посаду судді, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 5,5 відсотка за кожен рік роботи.

Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря судової палати, секретаря пленуму вищого спеціалізованого суду, секретаря Пленуму Верховного Суду України, виплачується щомісячна доплата у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Відповідно до ст. 136 Закону України № 1402-VII, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Пунктом 2.3.3 Інструкції №5 "Зі статистики заробітної плати", матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

На підставі ч.1 ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом ОСОБА_4 України;

суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Сторонами не заперечується та вбачається із наданих до справи документів, те що з даного виду суддівської винагороди відраховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що отримувана позивачем сума виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічні висновки були висловлені у постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 року №21-430а11 та від 06 листопада 2013 року № 21-350а 13.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Як зазначається в Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи, державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12, "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

На наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку суду про наявність у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2017р. по справі №638/16525/17 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 07.03.2018 р.