Постанова № 72619811, 28.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1441/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову, суддя Мар'єнко Л.М., Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 по справі № 820/1441/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маковій"

про накладення арешту на кошти та зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області ( далі – позивач ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маковій" ( далі – відповідач) , в якому просить суд накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Маковій" (код ЄДРПОУ 33816897), відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маковій" про накладення арешту на кошти та зупинення видаткових операцій – відмовлено.

Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлене судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Маковій" (далі – ТОВ "Маковій") зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків.

Відповідно до наказу начальника ГУ ДФС у Харківській області від 24.03.2017 №1171 призначено проведення з 28.03.2017 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Маковій" за період діяльності з 01.12.2015 по 28.02.2017 тривалістю 5 робочих днів (а.с.42-43).

На підставі вказаного наказу про проведення перевірки (а.с.42-43) та направлень на проведення перевірки від 27.03.2017 №№1712,1713,1714 (а.с.44-46) посадовими особами податкового органу здійснено вихід на адресу ТОВ "Маковій" для проведення планової виїзної перевірки.

Проте, уповноваженими особами ТОВ "Маковій" посадових осіб контролюючого органу не допущено до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено акт від 28.03.2017 №498/20-40-14-0519/33816897 (а.с.47-49).

03.04.2017 на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України контролюючим органом прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Маковій" №498/20-40-14-0519/33816897 у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки (а.с.50-51).

Суд зазначає, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Маковій" від 24.03.2017 №1171 було оскаржено платником податків у судовому порядку.

За результатами оскарження наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Маковій" від 24.03.2017 №1171 постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 по справі № 820/1417/17, яка набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, адміністративний позов ТОВ "Маковій" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу - задоволено частково. Визнано протиправним наказ ГУ ДФС у Харківській області від 2403.2017 №1171. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Підставою для подання даної позовної заяви про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Маковій", відкритих в банківських установах та зупинення видаткових операцій на таких рахунках стала відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки та, як наслідок, прийняття контролюючим органом рішення про застосування арешту майна на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Не погодившись позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції, зроблено висновок, що позивачем не доведено наявність правових підстав для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Маковій", відкритих в банківських установах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зауважує, що при розгляді даної справи колегія суддів не дає правової оцінки правомірності прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Маковій" від 03.04.2017 №498/20-40-14-0519/33816897.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Враховуючи положення ст. 94 ПК України, що визначає вимоги для арешту коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, яка відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що арешт із підстав, передбачених п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

З аналізу викладеного вбачається, що накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Відповідно до пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи встановлене, колегія суддів зауважує, що на час розгляду справи рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Маковій" 03.04.2017 №498/20-40-14-0519/33816897 не підтверджено судом, тобто фактично припинило свою дію, у зв'язку із спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим, отже, у даних спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Також, з матеріалів справи вбачається, що наказ, що став підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Маковій", за результатами якого податковим органом прийнято рішення про застосування арешту майна ТОВ "Маковій", у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.20017 по справі №820/1417/17 визнано протиправним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність правових підстав для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Маковій", відкритих в банківських установах.

Щодо позовних вимог про зупинення видаткових операції на рахунках ТОВ "Маковій", відкритих в банківських установах, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інсанції,що повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків, так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 по справі № 820/1441/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 07.03.2018.