Постанова № 72619790, 06.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Пашнєв В.Г.

06 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 642/4544/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Лях О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 27.11.2017, прийняту за адресою: вул. Полтавський шлях, 20, м. Харків, Харківська,,61052, повний текст складено 27.11.17 по справі № 642/4544/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України , Харківського обласного військового комісаріату

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2017р. позивач, ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; скасувати рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 4 протоколу № 87 від 18.08.2017р.;

- зобов’язати Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2015р. та надіслати вказане рішення Харківському ОВК для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1;

- зобов'язати Міністерства оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності;

- зобов’язати Харківський ОВК повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів – Міністерству оборони України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про проходження ним строкової військоваї служби у Збройних Силах СРСР з 1983 р. по 1985 р., позивач вказав, що приймав участь у бойових діях в складі діючої армії в Республіці Афганістан. 10.11.2014 р. Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України встановлено, що поранення, контузія та наступні захворювання – пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. З цих підстав позивачу вперше з 02.03.2015р. встановлена друга група інвалідності. 14.03.2017р. позивач подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи. 18.08.2017 р. Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ про обставини поранення.

Вважаючи вказане вище рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу протиправним, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 27.11.2017р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 4 протоколу № 87 від 18.08.2017 року.

Зобов’язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2.

Зобов’язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів – Міністерству оборони України.

Зобов'язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання постанови суду протягом 45 днів з дня набрання нею чинності.

Не погодившись з вказаним рішенням, в частині задоволених позовних вимогвідповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача на адресу суду не надходило відзиву на подану апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 30.03.1983р. по 19.08.1985р., з них приймав участь у бойових діях в складі діючої армії в Республіці Афганістан з 22.06.1983р. по 19.08.1985р., що підтверджується військовим квитком, довідкою Харківського ОРВК, архівною довідкою.

Згідно витягу з протоколу № 3474 від 10.11.2014р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МО України – множинне вогнепальне осколкове поранення голови (контузія головного мозку-1984р.) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 та наступні захворювання – пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААБ № 204948 від 02.03.2015 р. - внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов’язаних з виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії позивачу вперше з 02.03.2015р. встановлена друга група інвалідності.

14.03.2017р. позивач подав до Харківського ОВК заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.

Однак, листом № 2244/ВСЗ від 06.09.2017р. Харківський ОВК повідомив позивача, що рішенням Комісії МО України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.08.2017р. № 87, п. 4 – позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ про обставини поранення.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спосіб захисту порушених прав позивача має бути ефективним, тобто повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону - дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності другої групи становить суму 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Стосовно доводів апеляційної скарги про документи, які можуть свідчити про обставини поранення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.7 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого наказом МО України № 530 від 14.08.2014 р. встановлено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності подаються серед іншого наступні документи: копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідка командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов’язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження – у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов’язане з виконанням обов’язків військової служби.

Аналіз зазначених норм у сукупності з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» дає підстави для висновку про те, що вимога п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013р. (надалі - Порядок № 975) стосовно необхідності надання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) стосується лише осіб, поранення (контузія, травма або каліцтво) яких, що призвело до інвалідності - не пов’язані з виконанням обов’язків військової служби.

Як вбачається із витягу з протоколу № 3474 від 10.11.2014 р. засідання ЦВЛК МО України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв – поранення, контузія ОСОБА_1 – пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Отже, твердження про необхідність надання позивачем документа про причини та обставини поранення, є протиправним.

Крім того, відповідно до п. 13 Порядку № 975 - керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Згідно п. 15 вказаного Порядку – рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Зважаючи, що рішення комісією МО України приймається за результатом розгляду документів заявника, а такі документи позивача мали бути повернуті Харківському ОВК разом з рішенням про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, отже судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги про зобов’язання Харківського ОВК повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів – Міністерству оборони України.

Стосовно задоволених позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України подати звіт про виконання постанови суду протягом 45 днів з дня набрання нею чинності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст 267 КАС України (в редакції чинній на час розгляду адміністративної справи судом першої інстанції) суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи те, що зобов'язання відповідача, суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, в розумінні положень ст. 267 КАС України є правом суду, який ухвалив відповідне рішення та враховуючи задоволенні позовні вимоги за рішенням суду, отже суд першої інстанції правомірно скористався наведеним правом та зобов'язав подати в строк (протягом 45 днів з дня набрання чинності рішення суду) відповідача звіт про виконання прийнятого рішення.

Стосовно задоволених позовних вимог про зобов’язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про зобов’язання відповідача прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

При цьому, колегія суддів зазначає, що у відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, приймаючи рішення стосовно заявлених позовних вимог, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах розгляду відповідної адміністративної справи. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Тому, суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалення рішення про зобов’язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбачену ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та надіслати вказане рішення Харківському ОВК для видання наказу про виплату такої допомоги позивачу, законодавцем віднесено до виключної компетенції Міністерства оборони України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та зазначає, що належним захистом порушеного права позивача є зобов’язаня Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти відповідне рішення.

Інші доводи та заперечення на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до ч.2 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю бо частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 27.11.2017 по справі № 642/4544/17 в частині задоволених позовних вимог про зобов’язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_2 скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов’язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 27.11.2017 по справі № 642/4544/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6