Постанова № 72619731, 06.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2018 р. м.Одеса Справа № 815/4394/17

Категорія: 3.7 Головуючий в І інстанції Завальнюк І.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 14.12.2017р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0002446 від 01 червня 2017 до акту № 0002446 від 01 червня 2017 року в сумі 266 Євро.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення, в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 червня 2017 року при проведення рейдової перевірки на а/д М-01 Київ-Чернігів-Нові Яроливичі, 124 км посадовими особами Управління Укртрансбезпеки Чернігівської області проведено зважування автомобіля (тягача) марки MAN, модель 19.373, д/н НОМЕР_1, з причепом марки FELDBINDER, KIP5,33, які відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію належатьРотар Н.І., перебував під керуванням водія ОСОБА_4, в результаті чого встановлено перевищення встановлених вагових обмежень осьових навантажень (на строєні осі), що оформлено актом № 0002446 від 01 червня 2017 року.

Згідно товарно-транспортної накладної № 000557 від 01 червня 2017 року автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 здійснювалося перевезення товару (борошно); замовник - ТОВ «Агропартнер»; вантажовідправник - ТОВ «Агропартнер»; пункт навантаження - Голубичі; пункт розвантаження - м. Одеса.

Відповідно до вищевказаного акту, перевищення навантаження становило на 1,25 більше дозволених нормативів (22 т < 23,25 т); пройдена відстань 655 км, у звязку із чим за розрахунком збільшення плати за проїзд склало 266 євро ((0+0,2+0)х665х2)).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного розрахунку діяв з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), у спосіб, передбачений законодавством України, та за наявності допущених перевізником порушень, у зв’язку із чим прийшов до висновку про те, що заявлені в адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, перевезення здійснювалося саме позивачем, яким, в свою чергу, до суду не були надані документи на підтвердження передачі належного ОСОБА_2 на праві власності автомобіля у тимчасове користування іншому суб'єкту господарювання. Крім того, у суді першої інстанції представник позивача пояснив, що таким документом є лише товарно-транспортна накладна, інші документи відсутні.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, яким було відхилено посилання позивача на те, що складені під вагового контролю та за його результатами документи помилково визначили перевізником та платником плати за проїзд власника транспортного засобу, а саме ОСОБА_2

В свою чергу, колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, в тому числі з посиланням на наявні на час проведення перевірки та складання акту данні товарно-транспортної накладної щодо перевізника, - оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції, товарно-транспортна накладна не може бути належним та допустимим доказом для вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» визначення саме перевізника, в тому числі, за відсутності укладеного у письмовій формі будь-якого договору найму транспортного засобу, що належить позивачці.

Натомість, доданий до апеляційної скарги договір позички від 01 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.140), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в порушення вище наведених норм Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу не мав його при проведенні перевірки та відповідно не пред'явив вказаний договір особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті. Крім того, про його наявність не було повідомлено ні під час проведення перевірки та складання акту, ні в суді першої інстанції, зазначивши, як вказано вище про відсутність будь-яких документів на підтвердження передачі транспортного засобу позивачкою, крім товарно-транспортних накладних.

Між тим, посилання апелянта на те, що вказаний договір позички від 01 січня 2017 року не наданий суду першої інстанції через те, що він не стосується предмету даного адміністративного спору щодо оскарження дій відповідача по Розрахунку плати за проїзд, колегія суддів вважає необґрунтованими та надуманим, оскільки як вбачається з позову та доводів наданих від позивачки під час судового засідання та в апеляційній скарзі, ОСОБА_2І спростовує правомірність здійснення щодо неї оскаржуваного Розрахунку, в той час зазначаючи про те, що вона не була перевізником спірного вантажу з посиланням на передачу її транспортного засобу іншій особі, яка і здійснювала перевезення.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування».

Габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (п.2 вказаного вище Порядку).

Підпунктами 2, 3, 5, 8 пункту 2 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні», визначено:

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306;

- габаритно-ваговий контроль контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- вимірювальне і зважувальне обладнання технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

- пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі пересувний пункт) спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Відповідно до п. 12 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Статтею 13 Порядку визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця.

Відповідно до п. 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами вагового контролю транспортного засобу ОСОБА_2 було встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 38,75 т, навантаження на осі: 6,5 / 9,45 / 8,1 / 7,6 / 7,55 (при нормі 11 / 11 / 7,33 / 7,33/ 7,33), відстань перевезення 655 км.

Враховуючи, що нормативно допустиме навантаження на строєні осі 22 т, перевищення склало 1,25 т (23,25 т 22 т), що згідно ч.3 п.2 ставок за проїзд становить від 5 до 10 відсотків 0,1, за розрахунком плати за проїзд підлягає сума 266 євро ((0+0,2+0)х665х2).

Пунктом 31-1 вказаного вище Порядку встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі.

З урахуванням наведених норм Порядку, яким встановлено положення та методологія здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні, данних та порядку проведенного відповідачем розрахунку за результатами вагового контролю транспортного засобу ОСОБА_2, - колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині протиправності дій посадових осіб відповідача при проведені габаритно-вагового контролю за відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, та вважає повністю правильним та належно обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок плати за проїзд відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування».

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно не відповідності встановленим державним технічним стандартам і нормам пересувної ваги, - оскільки як вбачається з матеріалів справи, вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGH зав. № 008236, має свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/4755 від 23 серпня 2016 року, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, має сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А № 004666 від 21 листопад 2007 сертифікат UA-M1/1-2195-2007 виданий фірмі Central Weighing, Великобританія, який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У2570-07, а отже, пересувна вага, на якій було здійснено вимірювання відповідала встановленим законодавством України державним технічним стандартам і нормам.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не надав суду докази того, що зважування транспортного засобу було здійснено саме на вказаному вище вимірювальному засобі, оскільки вважає надані Державною службою України з безпеки на транспорті Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки належними доказами на підтвердження правомірності та законності здійснення відповідачем зважування транспортного засобу та розрахунку плати за проїзд, визначеного позивачці.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони є ідентичними доводам, наданим під час розгляду справи в суді першої інстанції, яким надано належну оцінку і обґрунтування в оскаржуваному рішенні суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст.322, ст. 325, ст.327, ст. 329 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 06 березня 2018 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

ОСОБА_1