Постанова № 72619702, 05.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11892/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідання ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду, прийняту о 13 годині 38 хвилині 14 листопада 2017 року у м. Львові суддею Кухар Н.А. (дати виготовлення повного тексту не зазначено), у справі за позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство «Дельта Банк» про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов’язати Уповноважену особу ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_4 (далі – Уповноважена особа) вчинити дії з включення (внесення) ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі – Банк), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб (далі – ОСОБА_3), із наданням інформації про позивача до ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Банк за рахунок ОСОБА_3.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 813/2972/17 позов було задоволено повністю.

У апеляційній скарзі Уповноважена особа просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що укладений позивачем правочин банківського вкладу є нікчемним, оскільки укладений у період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

На думку апелянта, за умови нікчемності договору банківського вкладу відсутні і будь-які юридичні наслідки такого договору, в тому числі і право розривати договір та розпоряджатися коштами, перераховуючи їх на поточний рахунок згідно з його умовами з подальшим претендуванням на включення до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, позивача, як вкладника за договором банківського вкладу, не включено до переліку вкладників Банку у зв'язку з визнанням нікчемним договору банківського вкладу від 13 лютого 2015 року на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом із тим, договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № 002-13110-041114 від 4 листопада 2014 року не визнаний нікчемним, а наслідки щодо визнання нікчемним договору № 025-13113-130215 від 13 лютого 2015 року уповноваженою особою застосовано не було.

Тому суд дійшов висновку, що в Уповноваженої особи правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ОСОБА_3 не було.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції на час виникнення спірних правовідносин та подачі позову до суду (далі – КАС), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписи пункту 2 частини 2 статті 162 КАС передбачали право суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Однак, на переконання апеляційного суду, необхідною передумовою для застосування наведених повноважень адміністративного суду є встановлення ним протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, внаслідок чого виникає необхідність для захисту порушеного права позивача зобов’язати його таким чином їх відновити.

Однак, відповідно до прохальної частини позовної заяви ОСОБА_5, він просив адміністративний суд зобов’язати Уповноважену особу вчинити певні дії, не ставлячи при цьому вимог про визнання будь-яких рішень, дій чи бездіяльності відповідача неправомірними.

Разом із тим, частиною 1 статті 99 КАС встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 99 КАС).

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Приписами частини 2 цієї ж статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

На підставі аналізу позовної заяви ОСОБА_5 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач обґрунтовує заявлені ним вимоги бездіяльністю Уповноваженої особи, яка порушує вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому апеляційний суд акцентує увагу на тому, що приписи частини 2 статті 99 КАС пов’язують початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до матеріалів справи позивач ОСОБА_5, дізнавшись про свою відсутність у реєстрі осіб, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок ОСОБА_3, звертався до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи про зобов’язання вчинити відповідні дії і ухвалою суду від 16 березня 2016 року було відкрито провадження у такій адміністративній справі. У подальшому ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року вказану позовну заяву ОСОБА_5 було залишено без розгляду на підставі його ж заяви у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 155 КАС.

На переконання апеляційного суду, вказані обставини свідчать про те, що на час звернення у березні 2016 року із зазначеним позовом ОСОБА_5 знав про наявність обставин, із якими він пов’язував своє право на звернення до адміністративного суду з метою захисту порушеного права.

Однак, даний позов було подано до суду 17 серпня 2017 року без зазначення будь-яких обставин, які б свідчили про пропущення встановленого строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.

Ухвалою від 12 жовтня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_5 від 17 серпня 2017 року без розгляду, посилаючись на поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Разом із тим, на переконання апеляційного суду, поважними у даному випадку слід вважати обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність обставин, які б перешкоджали чи утруднювали можливість звернення ОСОБА_5 із позовом до адміністративного суду у встановлений процесуальним законом строк позивачем не наведено і судом апеляційної інстанції не встановлено, а суперечливість судової практики щодо підвідомчості таких спорів не можна вважати обставиною, що перешкоджала зверненню до адміністративного суду.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі у редакції на час вирішення апеляційної скарги), за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки факту пропуску позивачем ОСОБА_5 строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, що призвело до постановлення помилкового судового рішення. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 241, 243, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Уповноваженої особи ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 813/2972/17 та залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_5.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді І.О.Яворський

ОСОБА_6

Постанова у повному обсязі складена 7 березня 2018 року.