Постанова № 72619659, 06.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/9312/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Смидюк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року (суддя – Плахтій Н.Б., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Володимир-Волинська міська рада Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 7 липня 2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Володимир-Волинська міська рада Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2017 №02/03201301 в частині 16 665 грн. 22 коп., від 24.05.2017 №5012610-1301 та №5012611-1301. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних ППР та наявністю підстав для їх скасування.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року у справі № 803/846/17 заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасованоППР від 15.05.2017 №02/03201301 в частині визначення суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 2031 грн. 80 коп. та від 24.05.2017 №5012611-1301. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує покликанням на положення ст.34 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої у разі припинення договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Наголошує, що у відповідності до умов договору оренди землі від 25.10.2013 повернення земельної ділянки у власність органу місцевого самоврядування повинна відбуватись відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки. Однак, всупереч вищенаведеному, жодної інформації щодо припинення чи розірвання зазначеного договору та повернення земельної ділянки у власність Володимир-Волинської міської ради Волинської області на адресу контролюючого органу не надходило, з огляду на що вважає, що у позивача, як попереднього власника нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, право оренди земельної ділянки автоматично не припинилось, а новий власник повинен вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 14.11.2012 Володимир-Волинська міська рада (Орендодавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_1 (позивач у розглядуваній справі), ОСОБА_3, ОСОБА_4 уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Зимнівська, 5А, загальною площею 5140 кв.м., в тому числі: 4406 кв.м. - капітальна одноповерхова споруда, 705 кв.м. - під проїздами, проходами, площадками, 29 кв.м. - під спорудами; на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, приміщення, які належать орендарям на праві власності. Пунктом 8 договору встановлено, що такий укладено на 2 роки.

Також, 25.10.2013 між Володимир-Волинською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (позивач у розглядуваній справі), ОСОБА_3 (Орендарі) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової і громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 158А. Відповідно до умов вказаного договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 454 кв.м. Об’єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні. Пунктом 8 договору встановлено, що такий укладено на 2 роки.

Державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 158А, площею 0,0454 га, кадастровий номер: 0710200000:01:005:5649, цільове призначення для обслуговування приміщень контори, здійснено 26.11.2013, що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.05.2017 №87276659.

Додатковою угодою від 25.12.2015 до договору оренди землі від 25.10.2013 сторони продовжили строк дії договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 158А, до 26.11.2017 на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради від 24.12.2015№4/19. Однак, державну реєстрацію речового права на підставі додаткової угоди від 25.12.2015 не здійснено.

Виконавчий комітет Володимир-Волинської міської ради листом від 13.03.2017 №505/1.27/2-17 повідомив Володимир-Волинську ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про несплату орендарями орендної плати за земельну ділянку, що розташована за адресоюм. Володимир-Волинський, вул. Зимнівська, 5А, загальною площею 5140 кв.м, з 16.11.2014. Даний лист також містить дані, що рішенням сесії Володимир-Волинської міської ради від 09.09.2015 №46/11 поновлено термін дії договору оренди даної земельної ділянки на п'ять років, в п'ятиденний термін після прийняття такого рішення проект договору оренди землі разом з витягом з рішення були передані в ЦНАП для подальшого підписання та державної реєстрації згідно ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України і 25.11.2015, відповідно до опису видачі документів №П 5252, проект договору в трьох примірниках був виданий землекористувачам, однак право оренди земельної ділянки в подальшому не зареєстровано.

Крім того, Володимир-Волинська міська рада вказаним листом також повідомила, що на земельній ділянці за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 158площею 454 кв.м. знаходиться приміщення контори, яке належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Договір оренди від 26.11.2013 №3542033 земельної ділянки площею 454 кв.м. за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 158 площею 454 кв.м.для обслуговування приміщення контори закінчився 26.11.2015. Рішенням сесії від 24.12.2015 №4/19 поновлено термін дії договору оренди землі на два роки до 26.11.2017 року. В п'ятиденний термін після прийняття рішення проект додаткової угоди до договору оренди землі із витягом з рішення були передані в ЦНАП для подальшого підписання та державної реєстрації згідно ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Додаткова угода до договору оренди підписана, проте право оренди земельної ділянки не зареєстровано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.10.2016 ОСОБА_1 (позивач у розглядуваній справі) та ОСОБА_3 (Продавці) передали належну їм на праві спільної власності частку нерухомого майна в особисту приватну власність ОСОБА_5 (Покупець). Предметом договору є нерухоме майно (контора Я-2), загальною площею 592,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 158, розташована на земельній ділянці площею 0,0454 га, кадастровий номер: 0710200000:01:005:5649. Як вказано в пункті 1.2 цього договору предмет договору належить продавцю на праві спільної часткової власності (1/2 частки), яке зареєстроване 22.11.2007 в Комунальному підприємстві Волинське обласне бюро технічної інвентаризації за № 20705517.

Головним управлінням ДФС у Волинській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.287.5 ст.287, п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення: від 24.05.2017 №5012610-1301, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 6219,60 грн. (земельна ділянка по вул. Зимнівській, 5А); від 24.05.2017 №5012611-1301, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 10348,03 грн. (земельна ділянка по вул. Луцькій, 158А); від 15.05.2017 №02/03201301, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 20263,02 грн. (в тому числі: 6058,72 грн. за земельну ділянку по вул. Зимнівській, 5А; 10797,69 грн. за земельну ділянку по вул. Луцькій, 158А; 3406,61 грн. за земельну ділянку по вул. Луцькій, 158А - не оспорюється позивачем).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Постанова суду першої інстанції мотивована правомірністю прийнятих ГУ ДФС у Волинській області у Волинській області ППР від 15.05.2017 №02/03201301 на суму оскаржуваного позивачем податкового зобов'язання з орендної плати за 2016 рік в розмірі 14633,42 грн. та від 24.05.2017 №5012610-1301 у повному обсязі.

Суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Нормами Земельного кодексу України (ст.206) та Закону України «Про оренду землі» (ст.1) визначено, що користування землею в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.72 і 14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до пп.269.1.1 і 269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 287.1 ст.287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом п.287.7 ст.287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Статтею 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Зокрема ч.1 та ч.2 цієї статті встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди (ч.5 ст.120 ЗК України).

Зазначена норма кореспондує положенням ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі», згідно якої до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За правилами п.287.6 ст.287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як це встановлено статтями 125 і 126 ЗК України.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, яким може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судом першої інстанції встановлено, що на орендованій позивачем земельній ділянці, розташованій в м. Володимир-Волинський, вул. Зимнівська, 5А, знаходиться об’єкт нерухомості, який станом на день укладення договору оренди землі від 14.11.2012 і по день розгляду даної адміністративної справи належить позивачу на праві спільної часткової власності. Вказана обставина позивачем не спростована і не заперечена. Окрім того, на орендованій земельній ділянці, розташованій в м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 158А, знаходиться об’єкт нерухомості, який належав позивачу на праві спільної часткової власності з листопада 2007 року по 23.10.2016 включно. Вказана обставина позивачем також не спростована і не заперечена.

Відтак, враховуючи ту обставину, що позивач продовжує володіти 1/5 часткою майна, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою м. Володимир-Волинський, вул. Зимнівська, 5А, отже є землекористувачем вказаної земельної ділянки, тому в силу вимог чинного податкового законодавства зобов'язаний сплачувати орендну плату.Таким чином, ППР від 24.05.2017 №5012610-1301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 6219,60 грн. за земельну ділянку по вул. Зимнівській, 5А, а також ППР від 15.05.2017 №02/03201301 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 6058,72 грн. за земельну ділянку по вул. Зимнівська, 5А прийняті правомірно, з огляду на що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Окрім цього, беручи до уваги той факт, що право оренди земельної ділянки по вул. Луцька, 158А у м. Володимирі-Волинському в позивача припинилось з 24.10.2016, тому суд першої інстанції вірно зазначив, що слід визнати протиправним і скасувати ППР від 15.05.2017 №02/03201301 в частині визначення ОСОБА_1 суми грошового податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 2031,80 грн. Крім того, відповідачем за 2017 рік позивачу по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 158А, визначено податкове зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 10348,03 грн. (ППР від 24.05.2017 №5012611-1301). З аналогічних підстав (припинення права користування земельною ділянкою по вул. Луцька, 158А у м.Володимирі-Волинському з 24.10.2016) суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним і скасування ППР від 24.05.2017 №5012611-1301.

Також, за 2017 рік позивачу по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Зимнівська, 5А ППР від 24.05.2017№5012646-1301 визначено податкове зобов’язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 6 219 грн 60 коп. У визнанні протиправним і скасуванні вказаного ППР слід відмовити, оскільки позивачем не спростовано та відповідачем доведено обов’язок сплати позивачем орендних платежів у 2017 році по вказаній земельній ділянці.

У поданій апеляційній скарзі, відповідач покликається на положення ст.34 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої у разі припинення договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Наголошує, що у відповідності до умов договору оренди землі від 25.10.2013 повернення земельної ділянки у власність органу місцевого самоврядування повинна відбуватись відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки. Однак, всупереч вищенаведеному, жодної інформації щодо припинення чи розірвання зазначеного договору та повернення земельної ділянки у власність Володимир-Волинської міської ради Волинської області на адресу контролюючого органу не надходило, з огляду на що вважає, що у позивача, як попереднього власника нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, право оренди земельної ділянки автоматично не припинилось, а новий власник повинен вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює такі доводи скаржника та вважає за необхідне зазначити наступне.

У ст.31 Закону «Про оренду землі» визначено перелік підстав припинення договору оренди, які настають, за загальним правилом, об’єктивно, у силу юридичного факту (події/дії) та незалежно від волі сторін. Так, однією з підстав для його припинення є юридичний факт набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою ділянці (абз.8 ч.1 ст.31 закону). Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди в частині оренди попереднім орендарем ділянки, на якій розташований такий об’єкт (ч.3 ст.7 закону).

За змістом цієї норми, юридичний факт припинення договору оренди підтверджується саме договором купівлі-продажу (міни, дарування) нерухомого майна, на ній розташованого, та реєстрацією права власності на нього за покупцем (стст.328, 344 ЦК України) і не може й не повинен підтверджуватися рішенням органу місцевого самоврядування, рішенням суду, договором, іншим документом.

За змістом ч.3 ст.20 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1.07.2004 №1952-IV, одночасно з учиненням нотаріальної дії з нерухомим майном (посвідчення договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду) нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності покупця, який учинив таку дію. Отже, два юридичні факти (укладення договору щодо нерухомого майна та державна реєстрація права власності на нього) настають в один день. Таким чином, з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомості та реєстрації права власності на неї за новим власником у колишнього власника нерухомості припинилося право оренди та, відповідно, обов’язок унесення орендної плати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 07 березня 2018 року.