Постанова № 72619654, 07.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/561/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Сапіги В.П. та Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Дробота М.Ю.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 07.12.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. про стягнення нарахованої та невиплаченої пенсії (суддя суду І інстанції: ОСОБА_3, час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 00 хв. 07.12.2017р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

20.09.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Тернопільській обл. заборгованість з пенсійних виплат в сумі 12628 грн. 55 коп. (а.с.1-3).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 07.12.2017р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.32-34).

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив позивач ОСОБА_1, який у своїй апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задовольнити, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (а.с.41-43).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він надав суду докази тривалого існування пенсійних правовідносин між ним та відповідачем, а також докази порушення його прав останнім через припинення перерахування йому раніше сплачуваної пенсії.

У зв’язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-6).

Згідно листа Тернопільського об’єднаного управління /ОУ/ ПФ України Тернопільської обл. № 288/А-11 від 20.09.2017р. комісія з вирішення питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_4 міської ради згідно протоколу № 10-1 від 02.04.2017р. вирішила припинити соціальні виплати ОСОБА_1 з 30.03.2017р. відповідно до пп.4 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затв. постановою КМ України № 365 від 08.06.2016р., оскільки скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, починаючи з 01.04.2017р., позивачу припинено виплату пенсії. 22.05.2017р. позивачем подано в об’єднане управління заяву щодо поновлення виплати пенсії з 01.04.2017р., в чому йому відмовлено через відсутність за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї та скасування 30.03.2017р. довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.14).

Відповідно до клопотання відповідача від 06.12.2017р. позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Тернопільській обл. як пенсіонер, не звертався до останнього з приводу призначення пенсії (а.с.28).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду не знайшов підтвердження факт порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача, позивачем не представлено обгрунтованих доказів протиправних дій чи бездіяльності відповідача стосовно нього.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обгрунтованих висновків, з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Отож, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження дій, бездіяльності та рішень позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, яких стосуються спірні дії, бездіяльність та рішення.

Звертаючись до суду з позовом щодо визнання протиправними дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжують оскаржувані дії, бездіяльність та рішення суб'єкта владних повноважень.

Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно позивача.

Із змісту заявленого позову слідує, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з пенсійних виплат, оскільки ГУ ПФ України в Тернопільській обл. припинило перераховувати з 05.04.2017р. на його пенсійний рахунок призначену та нараховану пенсію, у зв’язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 12628 грн. 55 коп.

Під час судового розгляду достовірно з’ясовано, що позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Тернопільській обл., останній не здійснював йому жодних пенсійних виплат і не припиняв виплату таких.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл.

Водночас, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано суду заяву від 17.11.2017р. про незгоду на заміну відповідача іншою стороною; вважає, що ним вірно визначено відповідача по справі (а.с.26).

Згідно ст.52 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції) суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи (ч.1).

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч.3).

Згідно матеріалів справи судом першої інстанції не залучено як другого відповідача ОСОБА_4 ОУ ПФ України Тернопільської обл., яке припинило виплату пенсії позивача.

Відповідно до ст.48 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача (ч.3).

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (ч.7).

Отже, за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції. Умовами такого допуску є згода позивача та незмінність підсудності справи.

Діючим КАС України не передбачено заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки у розглядуваній справі встановлено, що відповідачем є особа, яка не повинна відповідати за заявленими до неї позовними вимогами (ГУ ПФ України в ОСОБА_4 обл.), тому такий позов задоволенню не підлягає.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності наведене, приймаючи до уваги представлені позивачем документи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення.

Ухвалою апеляційного суду від 22.01.2018р. клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (а.с.49).

Із врахуванням наведеного та на виконання вимог ст.ст.139, 143 КАС України належить стягнути з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 960 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 07.12.2017р. в адміністративній справі № 607/11802/17 залишити без задоволення, а вказану постанову суду – без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії ВА 679981, виданий 29.05.1997р. Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій обл., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1, місце тимчасового проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 960 (дев’ятсот шістдесят) грн. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача 38007573; банк отримувача ГУДКСУ у Львівській обл.; код банку отримувача (МФО) 825014; рахунок отримувача № 31219206781004; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Дата складення повного судового рішення: 07.03.2018р.