Постанова № 72619479, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4124/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві, товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Кепітал Лайн» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів по запобіганню погіршення технічного стану будинку 43-45 по вул. Горького в Голосіївському районі м. Києва та ушкодженню квартири 4;

- зобов'язати відповідачів невідкладно провести будівельні роботи з відновлення несучої здатності внутрішньої повздовжньої стіни по осі «Б» на першому поверсі будинку 43- 45 по вул. Горького у м. Києві;

- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду у сумі 1 000 000, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 16.01.1997 ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 володіють на праві приватної спільної власності квартирою за адресою: АДРЕСА_1, в рівних долях.

Як зазначає позивач, ТОВ «Нью Кепітал Лайн» у 2008-2009 роках виконано будівельні роботи у нежитлових приміщеннях №25 та №26 на першому поверсі будинку №43-45 по вулиці Горького у місті Києві на підставі розпоряджень Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 03.12.2008 №1615 та №1616.

Розпорядженнями Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 24.11.2009 №929 та №930 введено в експлуатацію закінчені будівництвом нежилі приміщення № 25 та № 26 на першому поверсі будинку № 43-45 по вулиці Горького у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 у справі № 2а-7900/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, розпорядження Голосіївської РДА від 03.12.2008 №№1615,1616 та від 24.11.2009 №№929, 930 визнано протиправними та скасовано.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28.02.2012 № 2054/11/1177/12-43 експерт прийшов до висновку, що основною причиною виникнення деформацій в стінах житлової квартири №4 (ознаками яких є наявність станом на момент обстеження численних тріщин в оздоблювальних покриттях несучих і огороджувальних конструкцій), розташованої на другому поверсі будинку №43-45 по вулиці Горького у місті Києві, могло бути нерівномірне розподілення існуючих навантажень частини несучих конструкцій, викликаних проведенням робіт по реконструкції з капітальним ремонтом в нижче розташованих нежилих приміщеннях №25 першого поверху будівлі. Додатковими причинами появи частини тріщин в конструкціях стін і перегородок та їх оздоблювальних покриттях в приміщеннях квартири №4 також могли бути: вплив на проміжку незначного періоду часу динамічного навантаження на конструкції будівлі, викликаного працюючими будівельними засобами малої механізації при проведенні окремих демонтажних та підготовлюючих робіт в приміщеннях першого поверху; нерівномірні усадки стін, викликані зносом цегляної кладки фундаментів внаслідок значного періоду експлуатації (понад 100 років); нерівномірні деформації ґрунтової основи фундаментів будинку внаслідок порушення її сформованого напружено-деформованого стану, зміною положення рівня ґрунтових вод; недосконалість окремих конструктивних рішень, застосованих при реконструкції або капітальному ремонті будинку в минулому.

Експертизою також встановлено, що загальний технічний стан будівлі задовільний; основні несучі конструктивні елементи мають фізичний знос у межах 21-40%. Загальний технічний стан квартири позивача оцінено як незадовільний. Окремі елементи конструкцій стін на рівні другого поверху будинку перебувають в непридатному для нормальної експлуатації стані та вимагають негайного ремонту та підсилення.

Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 07.04.2015 №5218/5219/5220/14-43 експерт прийшов до висновку, що найбільш ймовірними причинами виникнення пошкоджень в несучих і огороджуючих конструкціях будинку та їх опорядженні, з усіх інших можливих причин було: основний чинник - неодноразове порушення сформованого напружено-деформованого стану ґрунтової основи фундаментів будівлі на протязі її експлуатації, в тому числі у період проведення (орієнтовно 2003-2006 рр.) робіт по будівництву багатоповерхового комплексу на поруч розташованій земельній ділянці, що викликало їх нерівномірні деформації та стало причиною певної втрати стійкості положення конструкцій (з утворенням нових та розкриттям існуючих тріщин в несучих та огороджуючих конструкціях) будинку; додатковий чинник - частковий перерозподіл існуючих постійних та тимчасових навантажень на несучі конструкції будинку, а також вплив на проміжку незначного періоду часу динамічного навантаження на конструкції будівлі, викликаного працюючими будівельними засобами малої механізації, внаслідок проведення у 2008 році робіт по реконструкції з капітальним ремонтом в нижче розташованих нежитлових приміщеннях №25 та №26 першого поверху будівлі, що могло викликати появу частини пошкоджень в конструкціях та їх опоряджувальних покриттях будинку.

Експертом встановлено, що до початку проведення у 2008 році робіт по реконструкції з капітальним ремонтом в розташованих на першому поверсі будинку №43-45 по вулиці Горького нежитлових приміщень №25 та №26 в несучих конструкціях стін будинку вже існували пошкодження у вигляді тріщин, які потребували проведення відновлювальних ремонтно-будівельних робіт. При цьому в матеріалах справи та додатковій документації відсутні дані щодо технічного стану конструкції в приміщеннях квартири №4 безпосередньо перед початком проведення будівельних робіт в нижчерозташованих нежитлових приміщеннях №25 та №26.

Матеріали справи підтверджують, що протягом 2009 року між позивачем та відповідачами велося листування з приводу питання правомірності здійснення ТОВ «Нью Кепітал Лайн» ремонтних робіт в нежитлових приміщеннях №25 та №26 в будинку №43-45 по вулиці Горького у місті Києві.

У 2009 році позивач звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ «Нью Кепітал Лайн» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням квартири.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.10.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.12.2015 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.11.2016 (справа №2-45/12), у задоволенні позову відмовлено.

В подальшому протягом 2012, 2015 та 2016 років позивач неодноразово зверталася із заявами до органів влади з проханням призупинити будівельні роботи для з'ясування правомірності їх проведення, встановлення причин появи тріщин в квартирі позивача, виконання висновків судової будівельно-технічної експертизи від 28.02.2012.

Так, листом від 15 жовтня 2015 року позивач просила Київську міську державну адміністрацію провести інженерно-технічне обстеження будинку №43-45 по вулиці Горького, його фундаментів та їх ґрунтової основи і встановити причини руйнації квартири позивача.

Листом від 03.11.2015 позивач просила Київську міську державну адміністрацію створити міську комісію із залученням фахівців КП «Київжитлоспецексплуатація» та спеціалістів ДП «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» для інженерно-технічного обстеження квартири позивача та нижчерозташованих нежитлових приміщень № 25 та № 26 будинку № 43-45 по вулиці Горького у місті Києві для встановлення причин виникнення ушкоджень конструктивних елементів квартири позивача.

10.12.2015 актом обстеження технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій квартири № 4 житлового будинку № 43-45 по вулиці Горького встановлено, що визначити, що є основним, а що додатковим чинником виникнення пошкоджень в квартирі позивача не можливо.

Згідно з висновками звіту про науково-технічну роботу з проведення технічного обстеження конструкцій нежитлових приміщень №25, №26 та квартири АДРЕСА_2 (Горького) в Голосіївському районі м. Києва від 06.04.2016, складеного ДП «НДІБВ» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України: місця розташування тріщин в стінах і перегородках квартири 4 співпадають з місцями, де у 2008-2009 р.р. виконувались будівельні роботи у нежитлових приміщеннях 25; результати досліджень арочних прорізів в приміщеннях 25, 26 з використанням приладу «Поиск - 2.5» (магнітний метод) показали, що металеві елементи підсилення по периметру арочних прорізів відсутні. Арочні прорізи виконано без підсилення; влаштування в приміщеннях 25, 26 у внутрішній повздовжній несучій стіні по осі «Б» прорізів значних розмірів без підсилення має вплив на несучу здатність цієї конструкції; результати розрахунків несучої здатності повздовжньої центральної стіни по осі «Б» з влаштованими арочними прорізами шириною 2,7 м, висотою 3 м без металевих елементів підсилення показали зниження несучої здатності ділянки стіни над аркою в 2,51 рази; тріщини в міжкімнатній перегородці квартири 4 по осі « 7» виникли в зоні демонтованої в приміщенні 25 цегляної стіни шириною 640 мм. Демонтаж стіни, на яку спиралась панель перекриття, спричинив частковий перерозподіл навантажень. Такі конструктивні зміни призвели до утворення тріщини в серединній частині міжквартирної перегородки по осі «7» та її просідання; часткова втрата просторової жорсткості та міцності несучих конструкцій першого поверху призвели до просідання перегородок квартири 4 на другому поверсі та появі тріщин в несучих стінах і перегородках; квартира 4 потребує проведення ремонтно-опоряджувальних робіт, які доцільно проводити після виконання робіт з підсиленням арочних прорізів в несучій стіні по осі «Б» на першому поверсі в приміщеннях 25, 26. Підсилення виконати за спеціально розробленім проектом.

Як стверджує позивач, руйнівні процеси тривають, конструктивні елементи в межах нежитлових приміщень першого поверху № 25 та № 26 не відновлюються і не підсилюються, а будинок і квартира позивача продовжують вкриватися новими тріщинами.

Позивач вважаючи, що відповідачі, маючи передбачений законодавством обов'язок у межах своєї компетенції, жодним чином не завадили руйнації багатоквартирного будинку №43-45 по вулиці Горького, а своїми діями та бездіяльністю навіть сприяли погіршенню його технічного стану, звернулась до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази протиправних дій/ бездіяльності з боку Київської міської державної адміністрації та Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що бездіяльність відповідачів по запобіганню погіршення технічного стану будинку 43-45 по вул. Горького в Голосіївському районі м. Києва та ушкодженню квартири 4 є протиправною, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, серед іншого, повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом; здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку; здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Згідно частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, серед іншого, повноваження: розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої влади пропозицій до планів і програм будівництва та реконструкції об'єктів на відповідній території; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів; організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Аналогічні повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад містяться в Законі України «Про основи містобудування».

Отже, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язок відповідачів по запобіганню погіршення стану будинків та проведення будівельних робіт з відновлення несучої здатності будинків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надано визначення наступних термінів та їх значення: балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: 1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; 2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; 3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; 4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; 6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості; 7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців; 8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам; 9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг; 10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг; 11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства; 12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.

Згідно частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний, серед іншого: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Частиною другою статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що балансоутримувач зобов'язаний, серед іншого: укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний: забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; дотримуватись умов договорів з учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг; вимагати беззастережного виконання умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил від виконавців послуг; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів; надавати необхідну інформацію споживачам та реєструвати звернення споживачів у встановленому законодавством порядку в разі виникнення аварій або тимчасового припинення виконання будь-якої послуги, передбаченої договором; контролювати стан забезпечення споживачів житлово-комунальними послугами, проведення перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; здійснювати огляд основних конструктивних елементів, огороджуючих конструкцій будинків і споруд, інженерних мереж, об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях (зовнішніх та внутрішньобудинкових систем, під'їзних шляхів і тротуарів), і складати відповідні акти; забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо.

Згідно пункту 1.4.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року №76 (далі по тексту - Правила), власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку. Згідно пункту 2.1.2. Правил основними завданнями загального огляду будинків є: визначення обсягу робіт з підготовки жилих будинків до експлуатації у весняно-літній і осінньо-зимовий періоди; встановлення технічного стану жилих будинків, що підлягають відповідно до плану капітальному або поточному ремонту в наступному році; уточнення обсягів робіт щодо поточного ремонту будинків, що включені в план на поточний рік; перевірка готовності жилих будинків, комунікацій, обладнання і елементів благоустрою до експлуатації в осінньо-зимовий період; визначення обсягів та видів ремонтних робіт щодо кожного будинку для врахування під час формування плану на наступний рік або уточнення відповідних планів поточного року.

Пунктом 2.1.4. Правил встановлено, що профілактичні огляди жилих будинків та їх конструктивних елементів здійснюються відповідними спеціалістами виконавця послуг відповідно до встановленої періодичності.

Відповідно до пункту 2.2.1. Правил позапланові огляди передбачають огляд окремих елементів будинку або приміщень після злив, ураганних вітрів, сильних снігопадів, повеней та інших явищ стихійного характеру, що викликають ушкодження окремих елементів будинків, а також у разі аварій на зовнішніх комунікаціях чи при виявленні деформації конструкцій і несправності інженерного обладнання, що порушують умови нормальної експлуатації.

Позапланові огляди проводяться комісією або окремими працівниками виконавця послуг у залежності від обсягу та характеру пошкоджень, що виникли.

Згідно пункту 2.2.2. Правил виявлені у процесі загального та позапланового огляду несправності та причини, що їх викликали, а також технічний стан елементів жилого будинку записуються в журналі обліку результатів огляду.

Виконавець послуг повинен уживати термінових заходів для забезпечення безпеки людей, попередження подальшого розвитку деформацій, а також негайно інформувати про те, що трапилося, власника будинку чи уповноважену ним особу.

Пунктом 2.4.1. Правил передбачено, що організація поточного ремонту жилих будинків повинна проводитися відповідно до нормативно-правових та нормативно-технічних документів з організації і технології поточного ремонту жилих будинків. Поточний ремонт виконується виконавцем послуг власними силами або із залученням підрядних організацій.

Пунктом 2.4.3. Правил встановлено, що періодичність проведення поточного ремонту за кожним видом будинків, враховуючи їх технічний стан та місцеві умови, визначається власником жилого будинку.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що проводити профілактичні та позапланові огляди жилих будинків, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечувати належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі, забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів є обов'язками виконавця послуг, балансоутримувача та управителя відповідно, та не відноситься до повноважень та обов'язків відповідачів, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності відповідачів та їхнього обов'язку провести будівельні роботи з відновлення несучої здатності будинку № 43-45 по вулиці Горького у місті Києві, як наслідок, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Рішенням Київської міської ради від 23.07.2015 №761/1625 з метою забезпечення здійснення державного архітектурного будівельного контролю утворено Департамент з питань державного архітектурного будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Отже, державний архітектурно-будівельний контроль в місті Києві здійснює саме Департамент з питань державного архітектурного будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача моральної шкоди в розмірі по 1 000 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне-за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не доведено, що заявлена позивачем сума моральної шкоди відповідає характеру та обсягу його страждань, яких він зазнав. Крім того, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, не встановлено протиправної бездіяльності Київської міської державної адміністрації, Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації по відношенню до позивача, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1 000 000, 00 грн. не підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Файдюк В.В.,

Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлений 06.03.2018.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.