Постанова № 72619390, 01.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1590/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу Держгеокадастру у Катеринопільському районі Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Хлібороб" про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу Держгеокадастру у Катеринопільському районі Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, третя особа: Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Хлібороб" про визнання протиправною бездіяльності. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, посадовими особами відділу Держземагенства у Катеринопільському районі Черкаської області всупереч вимог Порядку державної реєстрації договорів оренди землі від 25.12.1998 року № 2073 не було здійснено передачі реєстраційної справи до виконавчого комітету Ярошівської сільської ради для засвідчення факту реєстрації договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, що призвело про порушення права позивача передавати на законних підставах вказаної земельної ділянки в оренду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судом першої інстанції не було враховано всі надані позивачем докази при ухваленні оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 19 квітня 2006 року (Серія ЯБ № 572214, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 24-06-787-00007) власником земельної ділянки площею 2,47га, розташованої в адмінмежах Ярошівської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області з кадастровим номером НОМЕР_1 є ОСОБА_3.

10.11.2008 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ПСП агрофірма "Хлібороб" (орендар) укладено договір оренди землі належної на праві приватної власності орендодавцю строком на 10 років, який зареєстрований управлінням Земельних ресурсів у Катеринопільському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04.08.2011 року за № 712220004000472.

Відповідно до листа Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області від 23.05.2017 року № 02-24/405, документів з відділу Держземагенства у Катеринопільському районі Черкаської області та інших відділів і структур для засвідчення факту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між позивачем та ПСП агрофірма "Хлібороб" до Ярошівської сільської ради у період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року не надходило.

Вважаючи, що такою бездіяльністю відповідачів порушено його права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1-2, 7-8 ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції дійсній від 07.05.2011 року) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди. (ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналогічне визначення оренди землі закріплене також статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 12.03.2011)

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

Стаття 18 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 та визначає єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди) в редакції чинній на час державної реєстрації договору оренди.

Пунктом 2 Порядку № 2073 встановлено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Пунктом 8 даного порядку також встановлено аналогічні істотні умови договору оренди визначені відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі».

Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації (п. 11 Порядку № 2073).

Однак, наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 23.05.2003 року № 135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Судом першої інстанції було встановлено, що договір оренди землі між ОСОБА_3 та ПСП агрофірма "Хлібороб" від 10.11.2008 року зареєстровано управлінням Земельних ресурсів у Катеринопільському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 04.08.2011 року за № 712220004000472.

Вищевказана обставина також підтверджена постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 року по справі № 823/2016/16 за позовом ОСОБА_3 до Відділу Держгеокадастру у Катеринопільському районі Черкаської області, третя особа - ПСП агрофірма "Хлібороб" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, а державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, і відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», визначено, що обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час вирішення справи по суті помилково взяв до уваги положення пункту 1.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174, за яким реєстратори державного реєстру земель як структурні підрозділи Центру ДЗК мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, оскільки дія цього наказу зупинена постановою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2010 року в справі № К-8025/09.

Отже, колегія суддів вважає застосування зазначеного Порядку до спірних правовідносин помилковим, однак вказане не потягло за собою неправильне вирішення справи з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що договір оренди землі, що було укладено між ОСОБА_3 та ПСП агрофірма "Хлібороб" від 10.11.2008 року, сторонами договору для його подальшої реєстрації було передано до територіального органу Державного комітету України по земельних ресурсах.

Однак, даний позов позивачем заявлено до Відділу Держгеокадастру у Катеринопільському районі Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, тобто до органів, яким сторонами не передавався вказаний вище договір для реєстрації та з якими по відношенню до позивача не виникало спірних правовідносин.

Стаття 48 КАС України визначає правила заміни неналежної сторони, зокрема, її частинами 3-5 встановлено порядок заміни відповідача іншою особою, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Однак, колегія суддів зауважує, що за змістом КАС України заміна неналежної сторони можлива під час розгляду справи в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що вказані державні органи не є стороною спірних правовідносин та не є тими особами, що мають відповідати за даним позовом.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, однак судове рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його зміни в мотивувальній частині.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції змінює судове рішення суду першої інстанції якщо визнає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст складено 07.03.2018 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Лічевецький І.О.