Постанова № 72619386, 28.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/4392/16 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Костюк Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Гребінківський машинобудівний завод» до Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Гребінківський машинобудівний завод» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2016 року № 0001201404 та № 0001211404.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Публічне акціонерне товариство «Гребінківський машинобудівний завод» зареєстровано як юридичну особу 09.04.1996 року, як платник податків перебуває на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області від 11.11.2016 року №520 та направленням на проведення перевірки від 11.11.2016 року №404 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Гребінківський Машинобудівний Завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ростсталь» за січень 2015 року та подальшою реалізацією контрагентам-покупцям.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 24.11.2016 року №183/10-13-14-04/371995, згідно висновків якого встановлено порушення ПАТ «Гребінківський машинобудівний завод» вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.138.1, п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 78470 грн., в т.ч. по періодах: рік 2015 року - 78470 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 87188,33 грн..

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ростсталь».

В ході проведення перевірки посадовим особам вручено запит від 11.11.2016 року №1 щодо надання документальних підтверджень фінансово-господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами. Аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ростсталь» встановлено не відповідність згідно Єдиного державного реєстру податкових накладних придбаного та реалізованого товару.

До перевірки не надано відповідного сертифікату якості товару. Аналізом кількості працівників, які працюють на ТОВ «Ростсталь» встановлено нездатність даної кількості для виконання обсягу робіт відповідно до договору від 14 січня 2015 року №РС 14-01/15.

Таким чином, враховуючи наявну інформацію, а також вимоги норм законодавчих актів, податковий орган вважає, що первинні документи укладені між ПАТ «Гребінківський Машинобудівний Завод» та вказаним контрагентом постачальником ТОВ «Ростсталь», складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ПАТ «Гребінківський Машинобудівний Завод» до складу витрат та доходів вартості придбання та реалізації товарів від вищенаведених контрагента постачальника ТОВ «Ростсталь».

В акті зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ростсталь» за січень 2015 року має «вигодотранспортуючі» ознаки, а ПАТ «Гребінківський Машинобудівний Завод» ознаки «вигодоотримувача». Операції здійснені з ТОВ «Ростсталь» за січень 2015 року із ПАТ «Гребінківський Машинобудівний Завод», не мали реального товарного характеру, роботи не виконувались, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Отже, на думку податкового органу правочини нібито укладені між ТОВ «Ростсталь» та ПАТ «Гребінківський Машинобудівний Завод» не спричинили реального настання юридичних наслідків, що в свою чергу призвело до маніпулювання показниками в податковій звітності останнього ПАТ «Гребінківський Машинобудівний Завод».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 08.12.2016 року №0001201404, згідно з яким позивачу завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду;

- від 08.12.2016 року №0001211404, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем (генпідрядник) та ПАТ «Коростенський завод МДФ» (замовник) 30 вересня 2014 року укладено договір генерального підряду №300914 від 30.09.2014 року.

Відповідно до даного договору замовник доручає, а генпідрядник зобов'язується власними та/або залученими силами, засобами і матеріалами виконати і здати в обумовлений договором термін комплекс робіт, щодо будівництва об'єкту: «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по вул. Жовтнева, 11-Б в м. Коростені» в обсягах визначених договором та доповненнями до нього. На виконання умов даного договору сторонами оформлено договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ2в), підсумкові відомості ресурсів, відомість витрачених ресурсів витрат замовника.

Оплата за надані послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується карткою рахунку: 36.1 та виписками по банку.

З метою вчасного виконання вищезазначеного договору позивачем було залучено ТОВ «Ростсталь». Так, між ПАТ «Гребінківський Машинобудівний Завод» (покупець) та ТОВ «Ростсталь» (постачальник) укладено договори поставки від 14 січня 2015 року за №РС 10-01/15. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, товар сортамент та ціна якого вказані у рахунках, які є невід'ємними частинами даного договору. Умови поставки: Постачальник відпускає Покупцю Товар протягом 3 робочих днів з отриманням Постачальником передоплати. Ціна на Товар встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документів.

Сторонами оформлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні з подорожними листами, акти звірення розрахунків, рахунки на оплату, картки складських приміщень. Надано податкові накладні виписані ТОВ «Ростсталь» на адресу ПАТ «Гребінківський Машинобудівний Завод».

Оплата за надані послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, виписками банку з рахунку.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за суми відповідають даним податкової декларацій з ПДВ та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ. Зазначена у податкових накладних сума податку на додану вартість відображена у складі податкового кредиту по даті отримання, відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та відповідає даним податкової декларацій з ПДВ за липень, серпень 2014 року, що підтверджується відомостями Додатку № 5 до звітності «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, податковим органом не доведено, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Ростсталь», у судовому порядку визнано недійсним.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів позивача - були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України господарська діяльність, діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Оскільки предметом, спірного правочину є отримання товару, які були в подальшому реалізовані, господарські операції позивача з ТОВ «Ростсталь» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів, також не приймає до уваги посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з надання транспортно-експедиторських послуг поставок контрагентом через відсутність у позивача матеріально-технічної і технологічної можливості, оскільки товарно-транспортна накладна у відповідності до норм чинного законодавства (зокрема, Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність у позивача можливості перевезення товару не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015 року справа №826/661/14 (№ 21-1539а15).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та прибуток є безпідставними.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

Л.О.Костюк

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2018 року.

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Костюк Л.О.