Постанова № 72619043, 06.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2018 року

справа № 804/6958/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененка Я.В.

судді: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Дніпрі апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради “Міськводоканал”

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (суддя – Горбалінський В.В., повний текст складено 10.12.2017р.) у справі №804/6958/17 за позовом Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради “Міськводоканал” до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

Комунальне виробниче підприємство Кам’янської міської ради “Міськводоканал” звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило:

1. визнати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оформлені листами від 04.10.2017 року № 26356/10/04-36-17-01-14, від 04.10.2017 року № 26355/10/04-36-17-01-14, від 04.10.2017 року № 26357/10/04-36-17-01-14, від 06.10.2017 року № 26997/10/04-36-17-01-14 – неправомірними;

2. Зобов’язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області прийняти рішення про розстрочення строком на 5 (п’ять) календарних років грошових зобов’язань КВП КМР “Міськводоканал”, а саме:

- по податку на додану вартість у сумі 24398423,70 грн. – терміном на 60 календарних місяців, починаючи з 01 листопада 2017 року, по 406640,40 грн. щомісяця. Останній платіж до 31 жовтня 2023 року;

- по земельному податку з юридичних осіб у сумі 755051,03 грн.;

- по надходженню збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства у розмірі 3407606.17 грн. – терміном на 60 календарних місяців починаючи з 01 листопада 2017 року, по 56793,44 грн. щомісяця. Останній платіж до 31 жовтня 2023 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірність оскаржених рішень контролюючого органу з огляду на фінансовий стан підприємства, який не дозволяє у встановлені законом строки сплатити податкові зобов’язання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду фактично мотивована правомірністю оскаржених рішень відповідача з огляду на відсутність правових підстав для розстрочення підприємству сплати грошових зобов’язань.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин

справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що право платника податків на розстрочення грошових зобов’язань визначено Податковим кодексом України. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення позивача про існуючу загрозу невиконання підприємством своїх податкових зобов’язань, у зв’язку з постійно зростаючою заборгованістю по оплаті водопостачання, невідповідність встановлених тарифів собівартості послуг та інш. Вказані обставини, на думку заявника апеляційної скарги, призвели до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити судове рішення без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 07.09.2017 року Комунальне виробниче підприємство Кам’янської міської ради “Міськводоканал” звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявами:

- про розстрочення грошового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 955961,57 грн;

- про розстрочення грошового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб у сумі 755051,03 грн;

- про розстрочення грошового зобов’язання по надходженню збору за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства в сумі 2980500,11 грн.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області листами від 04.10.2017 року №26356/10/04-36-17-01-14, № 26355/10/04-36-17-01-14 та № 26357/10/04-36-17-01-14 відмовило позивачу у розстроченні вказаних грошових зобов’язань.

Також, 27.09.2017 року Комунальне виробниче підприємство Кам’янської міської ради “Міськводоканал” звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою про розстрочення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 23442462,13грн., проте отримало лист відповідача від 06.10.2017 року № 26997/10/04-36-17-01-14 про відмову у розстроченні грошового зобов’язання.

Відмова у розстроченні грошового зобов’язання обґрунтована не дотриманням підприємством вимог щодо надання документів, які підтверджують фінансовий стан підприємства.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовідносини між платником податків і контролюючим органом щодо розстрочення грошових зобов’язань врегульовані Податковим кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» та Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. №574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013р. за №1853/24385.

Відповідно до положень пунктів 100.1 та 100.2 статті 100 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент укладання договорів про розстрочення, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 100.4 статті 100 Податкового кодексу України підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Пунктом 100.8 статті 100 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням особливостей, визначених пунктом 100.9 цієї статті.

Відповідно до пункту 100.9 статті 100 Податкового кодексу України, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, крім випадків, передбачених цим пунктом, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 100.11 ст. 100 Податкового кодексу України, розстрочення, відстрочення грошового зобов’язання чи податкового боргу надається окремо за кожним податком і збором. Строки сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення, відстрочення.

Згідно п. 3.1. Порядку №574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;

аналізу фінансового стану;

графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;

розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для розстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 “Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин”, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Встановлені судом першої інстанції, які з огляду на доводи апеляційної скарги не заперечуються позивачем, свідчать про те, що звертаючись до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявами про розстрочення грошового зобов’язання позивач не надав жодних доказів на економічне обґрунтування цих заяв чим фактично порушив вимоги передбачені чинним законодавством.

Таким чином, встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність рішень відповідача з огляду на не надання позивачем доказів, які визначені законодавством та які б підтверджували наявність правових підстав для розстрочення грошових зобов’язань.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради “Міськводоканал” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі №804/6958/17– без змін.

Постанова набирає законної сили з 06.03.2018р. та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 06.03.2018р.

Повне судове рішення складено 07.03.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк