Рішення № 72618950, 07.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року № 826/14112/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю.

за участі представників сторін:

від позивача - Мосійчук Я.І., Будниченка О.В.,

від відповідача - Коломоєць М.І.,

від третьої особи - не з"явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк

України»

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович

третя яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

особа, ОСОБА_5

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер 30921095 від 12.08.2016р., а також скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 15887855 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на головну контору з прохідною (літера А-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1);

- визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер 30918520 від 12.08.2016р., а також скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 15886032 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на склад (літера Д-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127, та зазначає, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято. Крім того, нотаріусом було змінено реєстраційні номери на майно.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що в межах цивільної справи № 552/5033/16-ц відповідачем вже було доведено законність договору купівлі-продажу від 12 серпня 2016 року № 1932 і було доведено законність своїх дій, пов'язаних з посвідченням вказаного Договору та його державною реєстрацією, а в силу ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження по справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

12 серпня 2016 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», від іменні якого на підставі довіреності діяв керуючий філією АТ «Укрексімбанк» у місті Полтаві ОСОБА_6., з однієї сторони, та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, а саме: головної контори з прохідною (літера А-2) та складу (літера Д-1), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Загальна вартість нерухомого майна становить: 3 966 000,00 грн.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем за № 1932.

З тексту зазначеного договору купівлі-продажу вбачається, що він укладений у зв'язку з порушенням Публічним акціонерним товариством «Демітекс» (боржник) зобов'язань за Генеральною угодою № 6408N2/2474 від 02 грудня 2008 року, укладеною між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Демітекс» (боржник).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV, в редакції станом на час вчинення оскаржуваних дій (далі - Закон № 1952-IV).

Згідно із частиною першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини першої статті 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у статті 34 Закону України «Про нотаріат» і цей перелік не є вичерпним.

Поряд з цим, нотаріусу, з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV.

Згідно з статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України:

1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

2) публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора. Спір у даній справі виник з питань додержання процедури під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Отже, спір має публічно-правових характер, у зв'язку з чим клопотання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича про закриття провадження по справі, оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відомостей Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» зареєструвало обтяження щодо предмета іпотеки у грудні 2008 року. Всі інші обтяження зареєстровані пізніше.

Відповідно до статті 14 Закону України від 18.11.2003р. № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Частиною четвертою статті 3 Закону України від 05.06.2003р. № 898-IV «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

З урахуванням наведеного, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» відповідно до статей 3, 38 Закону України «Про іпотеку» та статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» мало пріоритетне право на реалізацію предмета іпотеки перед іншими кредиторами.

При цьому Закон у такому випадку не містить заборони нотаріусу вчиняти дії з посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи у вересні 2016 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просив визнати недійсним нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Незнайком Є.В. договір купівлі продажу нерухомого майна, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_5 12.08.2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 1932.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що оспорюваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки укладений від імені банку його працівником (керуючим філією Банку у м.Полтаві) з перевищенням наданих йому повноважень, а відтак нотаріальне посвідчення договору та внесення на його підставі записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбувались з прямим порушенням ст. 55 ЗУ «Про нотаріат» та ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 14 листопада 2016 року визнано недійсним нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Незнайком Є.В. договір купівлі продажу нерухомого майна, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_5 12.08.2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 1932. Застосовано до недійсного правочину подвійну реституцію. Зобов'язано ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» повернути ОСОБА_5 сплачені за договором купівлі-продажу нерухомого майна грошові кошти в сумі 3 966 000 грн. Зобов'язано ОСОБА_5 повернути отримане по договору купівлі-продажу нерухоме майно, а саме головну контору з прохідною (літера А-2) та склад (літера Д-1), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Проте рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 04 квітня 2017 року, яке набрало законної сили, у справі № 552/5033/16-ц, апеляційні скарги ОСОБА_7 та представника Незнайка Євгена Вікторовича задоволено частково. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 14 листопада 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відмовлено за недоведеністю у задоволенні позову до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Апеляційний суд Полтавської області у рішенні від 04 квітня 2017 року встановив:

«У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_5 як покупець нерухомого майна за оспорюваним договором достеменно знав про відсутність у ОСОБА_6, керівника Полтавської філії АТ «Укрексімбанк», необхідного обсягу повноважень або повинен був, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Нормами ст.33, ст.38 ЗУ «Про іпотеку» визначені три самостійні способи звернення стягнення на предмет іпотеки: А) на підставі рішення суду, Б) на підставі виконавчого напису нотаріуса, В) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, у тому числі шляхом укладення іпотекодержателем від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі. При цьому норми закону не ставлять право іпотекодержателя відчужити від свого імені предмет іпотеки у залежність від існування процедури примусового виконання рішення суду про задоволення вимог іпотекодержателя. Таке право іпотекодержателя передбачено і п.5.4 іпотечного договору.

Отже, продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки третій особі є стандартною, передбаченою законом угодою у межах банківської діяльності (практики).

Логічний і синтаксичний аналіз тексту довіреності на ім'я ОСОБА_6 від 15 травня 2014 року (т.1 а.с.154) дає підстави розуміти її зміст таким чином, що цією довіреністю чітко обумовлено лише одне обмеження права керівника філії - укладати договори про надання гарантій лише на підставі окремого рішення Правління банку або Кредитного комітету банку, або кредитної комісії філії, або посадової особи керівного складу Банку. Щодо інших повноважень керівника філії, то текст довіреності не містить чітких заборон чи обмежень на вчинення ним юридично значимих дій від імені Банку у межах Положення про Філію.

Згідно п.3.2, абзацу 3 п.3.4 Положення про філію керуючий та уповноважені особи, у межах наданих Банком дозволу на здійснення банківських операцій та довіреності, укладає від імені Банку договори та угоди, які відносяться до банківської діяльності. Для забезпечення здійснюваних операцій та виконання своїх функцій філія має право забезпечувати виконання зобов'язань іншими засобами, що використовуються у банківській практиці (т.1 а.с.89-90).

Таким чином, ОСОБА_5 як покупець і Незнайко Є.В. як нотаріус, проявляючи розумну обачність, а нотаріус додатково, виконуючи вимоги закону, не зобов'язані були знати про те, що внутрішніми документами Банку як продавця окремо врегульована процедура забезпечення виконання зобов'язань у кредитно-іпотечних відносинах шляхом відчуження Банком від свого імені предмета іпотеки, яка передбачає надання керівнику філії окремих повноважень у кожному конкретному випадку.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т.1 а.с.17-66) Банк зареєстрував обтяження щодо предмета іпотеки у грудні 2008 року, всі інші обтяження зареєстровані пізніше. Отже, Банк відповідно до ст.3, ст.38 ЗУ «Про іпотеку», ст.14 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» мав пріоритетне право на реалізацію предмета іпотеки перед іншими кредиторами, при цьому закон у такому випадку не містить заборони нотаріусу вчиняти дії з посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки.».

Отже правомірність дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича під час укладання та реєстрації договору купівлі-продажу нежитлових будівель (головної контори з прохідною (літера А-2) та складу (літера Д-1), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2) була предметом судового розгляду, за наслідками якого прийнято судове рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 07.03.2018.