Рішення № 72618938, 06.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2018 року № 826/10271/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Газ" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Газ" звернулось з позовом про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 березня 2016 року № С-3003/3.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що автомобільний газозаправний пункт (далі - АГЗП) був введений в березні 2011 року на підставі і у спосіб, передбаченими діючими на той момент законодавством, а вказані в Акті перевірки від 30 березня 2016 року, в протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 3-Л-3-3003/2 та в приписі № С-3003/3 від 30 березня 2016 року нормативно-правові акти не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли раніше. Так, позивач здійснив придбання та встановлення АГЗП в той період, коли норма щодо необхідності отримання дозволу на виконання будівельних робіт (Постанова КМ України № 466) ще не була введена. Також в Акті зазначається що будівельні роботи проводилися з порушенням законодавства, однак будівельних робіт за адресою: вул. Київська 1-а в м. Бровари Київської області ТОВ "Голден газ" не проводив. Існуючий АГЗП не є будівлею або спорудою, та не є нерухомим майном, це модульна установка заводського виготовлення що не пов'язана із земельною ділянкою фундаментом. Крім того, позивач зазначає, що при проведенні перевірки було порушено п.9 Постанови КМ України від 23 листопада 2011 року № 553 "Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", а саме не було забезпечено присутність суб'єктів містобудування або їх представників при проведенні державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що під час проведення перевірки було виявлено факт експлуатації позивачем автомобільного газозаправного пункту без введення його в експлуатацію в установленому законом порядку, чим порушено вимоги ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 12 Постанови КМ України від 13 квітня 2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

На підставі звернення виконавчого комітету Броварської міської ради від 04.02.2016р. щодо самовільного будівництва та експлуатації газових заправок на території м. Бровари, Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 09.02.2016р. видано направлення для проведення позапланової перевірки № 221.16/03.

За результатами проведеної перевірки Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.03.2016р. та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № З-Л-З-3003/2 від 30.03.2016р.

Під час перевірки на об'єкті по вул. Київська 1-а в м. Бровари Київської області було встановлено:

1) ТОВ "Голден Газ" без документу, що надає право на виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети, побудовано автомобільний газозаправний пункт (АГЗП), що порушує вимоги статей 34, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 28 Закону України "Про архітектурну діяльність";

2) зазначений АГПЗ експлуатується (використовується) ТОВ "Голден Газ" без прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку, чим порушено вимоги ч.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 12 Постанови КМ України від 13.04.2011р. № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів";

3) на відстані 6,0 м від АГПЗ побудована діюча АЗС, чим не витримано необхідну вільну від забудови смугу шириною 10 м, передбачену ДБН В.2.2-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні межі та споруди Газопостачання", п. 2.5.3 Наказу "Про затвердження інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій" № 376 від 06.12.2005р.;

4) згідно з державним актом на право постійного користування землею І-КВ № 000162, зареєстрованого за № 114, земельна ділянка площею 0,786 га, цільове призначення для обслуговування існуючих споруд, знаходиться в користуванні у Броварського спортивно-технічного клубу. Згідно договору оренди № 17-15 від 07.07.2015р. між орендарем та ТОВ "Голден Газ" укладено договір оренди майданчика, площею 152 м2, для організації АГПЗ, не зареєстрований в установленому законодавством порядку. Об'єкт належить до V категорії складності.

На підставі виявлених порушень 08.04.2016р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області прийнято постанову № З-0804/6-10/10-58/0804/09/02, якою визнано ТОВ "Голден Газ" винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз.6 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 1 240 200,00 грн. Зазначена постанова надіслана на адресу позивача 11.04.2016р.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні врегульовано Законом України від 16.11.1992р. № 2780-XII "Про основи містобудування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, серед іншого, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Статтею 16 Закон України "Про основи містобудування" передбачено, що будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 1704-VI від 05.11.2009р. "Про будівельні норми" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) будівельні норми - це затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до приписів статті 11 Закону України "Про будівельні норми", застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. Міжнародні, регіональні та національні (державні) будівельні норми, правила, стандарти інших держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України від 17.02.2011р. № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з статтею 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до частин першої, восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Частиною другою статті 39 зазначеного Закону передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).

Як передбачено п.п. 11 та 12 Постанови КМ України від 13.04.2011р. № 461"Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Отже, приписами п.8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. № 3038-V, який набрав чинності 12.03.2011р., та п.п. 11 та 12 Постанови КМ України від 13.04.2011р. № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", яка набрала чинності 30.04.2011р., встановлено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта в даному випадку є дата видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 N 45 (із змінами) затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об'єктів (далі - Порядок).

Пунктом 11.1 Порядку визначено, що клас наслідків (відповідальності) та категорія складності об'єкта будівництва визначаються відповідно до законодавства, ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва" та галузевих будівельних норм.

Об'єкт підвищеної небезпеки, ідентифікований згідно із законодавством, відносять до V категорії складності.

Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001р. № 2245-III (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) надано визначення об'єкту підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956 "Про ідентифікацію та декларування об'єктів підвищеної небезпеки" до об'єктів підвищеної небезпеки відносяться майже всі об'єкти резервного газопостачання пропаном та автомобільні газозаправні станції (АГЗС) на яких зберігається більше ніж 0,5 тон зрідженого вуглеводневого газу (ЗВГ) пропан-бутану.

Таким чином, автомобільна газозаправна станція ТОВ "Голден Газ", що знаходиться по вул. Київська 1-а в м. Бровари Київської області є об'єктом підвищеної небезпеки та відноситься до V категорії складності.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що прямою нормою зазначеного Закону встановлено обов'язок суб'єкта містобудування після виконання будівельних робіт ввести об'єкт в експлуатацію.

В обґрунтування позову ТОВ "Голден Газ" посилається на те, що придбання та встановлення АГЗП відбулося в той період, коли норма щодо необхідності отримання дозволу на виконання будівельних робіт не була введена в дію - 09.03.2011р., про що свідчить договір оренди майданчика № 17/11 від 15.02.2011р. та акт приймання-передачі згідно договору. Крім того, доказом реалізації товару з 09.03.2011р. на змонтованому АГЗП підтверджується копією книги обліку розрахункових операцій за період з 01.03.2011р. по 09.06.2011р.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача, враховуючи наступне.

В матеріалах справи міститься:

- копія дозволу Головного управління державної інспекції техногенної безпеки у Київській області № 108-09 яким з 02.09.2011р. ТОВ "Голден Газ" надано дозвіл на початок роботи АГЗП ТОВ "Голден Газ";

- копія дозволу Територіального управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києву № 25.11.32 зі строком дії з 28.11.2011р., яким ТОВ "Голден Газ" дозволяється виконувати роботи з підвищеної небезпеки, який в свою чергу був виданий на підставі заяви позивача від 21.11.2011р. та висновку експертизи ДП "Центр сертифікації" від 03.11.2011р.;

- копія дозволу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки № 418.11.30 від 28.12.2011р., яким ТОВ "Голден Газ" дозволяється експлуатувати посудини, що працюють під тиском понад 0,5 МПа, який також був виданий на підставі заяви позивача від 19.12.2011р. та висновку експертизи Дніпропетровського центру сертифікації від 03.11.2011р.

Зазначене свідчить про неможливість експлуатації АГЗП ТОВ "Голден Газ" до отримання вказаних дозволів.

Щодо зазначених позивачем договору оренди майданчика № 17/11 від 15.02.2011р. площею 152 м2 (м. Бровари, вул. Київська 1-а) та акту приймання-передачі згідно договору, то зазначені документи не можуть підтверджувати факт самого будівництва автомобільного газозаправного пункту, належного його введення в експлуатацію відповідно до чинних норм законодавства та початку діяльності АГЗП.

Стосовно посилання позивача на копію книги обліку розрахункових операцій з 01.03.2011р. по 09.06.2011р., то вона не може бути належним та допустимим доказом реалізації газу, оскільки копії Z-звітів не містять в собі інформації про найменування товару, який був проданий протягом вказаного періоду, а лише є документом, що підтверджує загальну денну суму розрахункових операцій. Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Приписами п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМ України від 08.10.2008р. № 923, який втратив чинність у зв'язку з прийняттям Постанови КМ України № 461 від 13.04.2011р., було встановлено, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 4 зазначеного Порядку № 923 також було передбачено, що акт готовності об'єкта до експлуатації підлягає за письмовим зверненням замовника погодженню протягом 10 робочих днів виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, або місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких згідно із законом належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію.

Проте жодного з зазначених документів, що давали б право ТОВ "Голден Газ" на експлуатацію автомобільного газозаправного пункту до квітня 2011 року позивачем суду не подано.

Посилання позивача на порушення проведення процедури перевірки суд вважає в даному випадку необґрунтованим, оскільки слід враховувати правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 24 грудня 2010 року у справі № 21-25а10, відповідно до якої суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки; якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 14.10.1994р. № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Процедура накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності регулюється Порядком накладення штрафів у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою КМ України від 06.04.1995р. № 244. Приписами п.3 вказаного Порядку визначено, що у разі відмови суб'єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб'єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи, складені за результатами перевірки матеріали направлені на адресу позивача засобами поштового зв'язку 30.03.2016р.

Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус Державної архітектурно-будівельної інспекції України та повноваження їх посадових осіб визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року N 439/2011, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року N 553.

Згідно частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктів 4, 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Під час вирішення спору судом враховано, що відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання інвестиційної ради міста Бровари від 06.04.2011р. ТОВ "Голден Газ", за результатами розгляду його звернення, погоджено початок будівництва автомобільного газозаправного пункту по вул. Київській 1-а.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (стаття 295 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя М.А. Бояринцева