Рішення № 72618889, 01.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2143/17

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Д’якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі- Байцур С.А., позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – Чернігівське ОУПФ України, відповідач), в якому просить:

- визнати рішення Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України затверджене протоколом від 03.05. 2017 № 4429 про відмову йому у призначені пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” - протиправними;

- скасувати рішення Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України затверджене протоколом від 03.05.2017 № 4429 про відмову йому у призначені пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов’язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком;

- зобов'язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України при повторному розгляді його заяви від вересня 2016 року зарахувати до стажу період роботи на підставі: виписки з трудової книжки від 16.04.1986: з 01.08.1978 - 06.07.1979 ГПО “Стірол”, з 14.08.1979-10.09.1979 Будуправління № 1 тр. ГЖС, з 25.01.1980-01.10.1981 Об’єднання котельних теплових мереж, з 10.10.1981 - 18.01.1982 Ц-Городське ДС № 3, з 04.02.1982 - 18.10.1982 Макіївський хлібокомбінат, з 22.11.82 - 01.08.83 УПФ “Дальморепродукт”, з 15.11.1983 - 16.04.1986 Макіївська взуттєва фабрика (16.04.1986 року дата видачі виписки з трудової книжки з відповідним штампом); виписки з трудової книжки від 08.04.1988: 21.09.1988 - 15.08.1992 довідки видана колхозом ім. Леніна; дублікату трудової книжки АХ № 401429 з 01.04.2010-19.04.2010 ФОП ОСОБА_3, з 01.07.2010-31.05.2011 ФОП Куликов, з 02.06.2011-30.09.2011 ФОП Торгашин , з 20.01.2017-18.05.2017 ПСК “Чекос”, з 20.05.2017 - 28.11.2017 ТОВ “Альянс”; повідомлення про реєстрацію страхувальника від 28.06.2006, довідки про прибуток від 29.07.2002 зарахувати у загальний страховий стаж, підтверджений період сплати податків і соціальних внесків з 01.01.1999 - 01.01.2002.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов через невідповідність вимогам процесуального законодавства ухвалою суду від 22.12.2017 був залишений без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.

У встановлений судом термін недоліки позовної заяви позивачем виконано та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 56-57).

У судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що зарахування періодів роботи позивача до його страхового стажу по наданим ним документами не відбулося, оскільки документи не завірені належним чином, та немає відомостей про печатку, а також, до заяви про призначення були надані не всі необхідні документи.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з досягненням відповідного віку, і маючи підтверджений стаж роботи більше 15 років, 24.04.2017 звернувся до Чернігівського ОУПФ України із заявою, про призначення йому пенсії за віком (а.с. 58).

Для доказу страхового стажу, ним було надано всі необхідні документи, оригінали довідок, виписки з трудової книжки, свідоцтво про реєстрацію фізичної особи підприємця та інші.

15.05.2017 Чернігівський ОУПФ України листом за вих. № 13680/06 повідомило позивача, що протоколом від 03.05.2017 № 4429 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачу відмовлено в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 30,60).

Згідно дублікатів трудових книжки та виписок з трудових книжок, відповідних довідок позивач працював з 01.08.1978 - 06.07.1979 ГПО “Стірол”, з 14.08.1979-10.09.1979 Будуправління № 1 тр. ГЖС, з 25.01.1980-01.10.1981 Об’єднання котельних теплових мереж, з 10.10.1981 - 18.01.1982 Ц-Городське ДС № 3, з 04.02.1982 - 18.10.1982 Макіївський хлібокомбінат, з 22.11.82 - 01.08.83 УПФ “Дальморепродукт”, з 15.11.1983 - 16.04.1986 Макіївська взуттєва фабрика, з 01.04.2010-19.04.2010 ФОП ОСОБА_3, з 01.07.2010-31.05.2011 ФОП Куликов, з 02.06.2011-30.09.2011 ФОП Торгашин , з 20.01.2017-18.05.2017 ПСК “Чекос”, з 20.05.2017 - 28.11.2017 ТОВ “Альянс”, з 21.09.1988 - 15.08.1992 у колхозі ім. Леніна (а.с. 16-19, 20,21, 22-25). Крім того, згідно довідки про прибуток від 15.07.2002 зарахувати у загальний страховий стаж, підтверджений період сплати податків і соціальних внесків з 01.01.1999 - 01.01.2002 (а.с. 27).

Вважаючи додані до заяви про призначення пенсії за віком документи достатніми для призначення та виплати пенсії, позивач вважає відмову, викладену у протоколі від 03.05.2017 № 4429, відповідача у призначенні йому пенсії необґрунтованою, постановленою всупереч Закону України «Про пенсійне забезпечення», з порушенням гарантій, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, та дискримінаційною по відношенню до нього, що порушує його конституційні права та такою, що підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Оцінюючи указані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що відповідно до статей 1, 3, 8 Основного Закону Україна є соціальною та правовою державою, де найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, де права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, де утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, де визнається і діє принцип верховенства права. З урахуванням цього згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5) добросовісно; 6) розсудливо; … 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…».

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Порядок) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Як вбачається з пояснень позивача у призначенні пенсії одразу відмовлено, без надання часу для надання пояснень, інших підтверджуючих документів та багато довідок, документів не було взято до уваги взагалі.

Відповідно до зазначеного Порядку п 2.23. документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

У будь-якому разі відповідно до п. 3 ст. 44 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Разом із тим, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Крім того, відповідно до п.20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

На переконання суду, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуація (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків ). У жодному разі не можна дійти висновку, що метою цього Порядку є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії. І хоча вимагаючи деякі документи (наприклад, уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч. 3 ст. 2 КАС України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Разом із цим, у цій справі відповідач не застосував жодних з указаних вище правових процедур підтвердження страхового стажу, передбачених Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, та не врахував, що доступ до трудових архівів відповідних підприємств є неможливим внаслідок воєнних дій та тимчасової непідконтрольній території Донецької області.

У даному випадку відповідач повинен був керуватися положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також пунктами 1, 2, 17, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, та перевірити наявність страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці (її дублікату), показань свідків, даних, наявних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З матеріалів справи вбачається, що згідно дублікатів трудових книжки та виписок з трудових книжок, відповідних довідок позивач працював: з 01.08.1978 - 06.07.1979 ГПО “Стірол”, з 14.08.1979-10.09.1979 Будуправління № 1 тр. ГЖС, з 25.01.1980-01.10.1981 Об’єднання котельних теплових мереж, з 10.10.1981 - 18.01.1982 Ц-Городське ДС № 3, з 04.02.1982 - 18.10.1982 Макіївський хлібокомбінат, з 22.11.82 - 01.08.83 УПФ “Дальморепродукт”, з 15.11.1983 - 16.04.1986 Макіївська взуттєва фабрика, з 01.04.2010-19.04.2010 ФОП ОСОБА_3, з 01.07.2010-31.05.2011 ФОП Куликов, з 02.06.2011-30.09.2011 ФОП Торгашин , з 20.01.2017-18.05.2017 ПСК “Чекос”, з 20.05.2017 - 28.11.2017 ТОВ “Альянс”, з 21.09.1988 - 15.08.1992 у колхозі ім. Леніна (а.с. 16-19, 20,21, 22-25).

Крім того, згідно довідки про прибуток від 15.07.2002 зарахувати у загальний страховий стаж, підтверджений період сплати податків і соціальних внесків з 01.01.1999 - 01.01.2002 (а.с. 27).

Вказаними документами і підтверджується страховий стаж позивача, який не був врахований при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком

Щодо невірно засвідченого дубліката трудових книжок, виписок з них, та довідок, наданих позивачем, з твердженням відповідача суд погодитись не може.

Як вбачається з матеріалів справи у позивача були наявні належним засвідчені копії документів, які додавалися ним до заяви про призначення пенсії за віком, але не були взяті до уваги Пенсійним фондом, що на думку суду є неправомірним.

Як очевидно з матеріалів справи, підтверджений період сплати податків і соціальних внесків також не було враховано до страхового стажу та взагалі не взято відповідачем до уваги.

Відповідно до Постанови від 25.11.2005 № 22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пункту 2.1. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Щодо не зарахування стажу, за закінченням строку покарання у вигляді виправних робіт, то згідно ст.414-1 КПК України, яка діяла на час відбуття позивачем виправних робіт, суд вирішує питання про включення до загального трудового стажу час відбуття виправних робіт.

Вказана норма закону була скасована 20.01.2005, але ці правовідносини були закріплені в п. 3 ст. 42 КВК України, де також вказано, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Неможливість перевірки наданої позивачем і завіреної у відповідному порядку інформації відповідачем з підприємствами, які залишились на непідконтрольній Україні території, не можуть обмежувати конституційне право позивача на отримання пенсії за віком.

Відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації.

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). Суд переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а так само Конституцією та законодавством України, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Враховуючи викладене та підтвердження позовних вимог достаніми доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

- визнати рішення Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України затверджене протоколом від 03.05. 2017 № 4429 про відмову йому у призначені пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” - протиправними;

- скасувати рішення Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України затверджене протоколом від 03.05.2017 № 4429 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов'язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.08.1978 - 06.07.1979; з 14.08.1979-10.09.1979; з 25.01.1980-01.10.1981; з 10.10.1981 - 18.01.1982; з 04.02.1982 - 18.10.1982; з 22.11.82 - 01.08.83; з 15.11.1983 - 16.04.1986; з 21.09.1988 - 15.08.1992; з 01.04.2010-19.04.2010; з 01.07.2010-31.05.2011; з 02.06.2011-30.09.2011; з 20.01.2017-18.05.2017; з 20.05.2017 - 28.11.2017; з 01.01.1999 - 01.01.2002.

- зобов’язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 березня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков