Рішення № 72618735, 01.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2018 року 09:49 № 826/13438/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Ксендзові А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної авіаційної служби УкраїнидоПриватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»простягнення державного збору,

за участю сторін:

від позивача: Дремлюга В.В.;

від відповідача: Дзюбенко С.М.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 березня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В :

Державна авіаційна служба України звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», в якому просить стягнути з ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на користь Державіаслужби 79 423 426,38 гривень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.11.2017 р. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2018 р. у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Позовні вимоги мотивовані наявністю за ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» заборгованості зі сплати державного збору за послуги з перевезення пасажирів і вантажів за період травень-вересень 2015 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що у відповідності до положень Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є складовою частиною Державного бюджету України.

Відповідач, надавши у травні-грудні 2015 року послуги з перевезення пасажирів та вантажів та, отримавши від пасажирів і відправників вантажу державний збір (за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України), в порушення вимог чинного законодавства не перерахував відповідні збори до Державного бюджету України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки жодним законом не встановлено розміру та порядку сплати спірних Державних зборів. Відсутність належного законодавчого закріплення спірних Державних зборів встановлена судовими рішеннями по справах №№ 826/11299/14, 826/16485/16, 826/810/16, 826/17492/16, що набрали законної сили.

Спірні Державні збори нараховуються позивачем на підставі підзаконного нормативно-правового акта - постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819, що не відповідає вимозі законності при втручанні у мирне володіння відповідачем майном.

Позивачем не доведено обставини отримання МАУ від пасажирів та відправників вантажу спірних Державних зборів, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Окрім того, спірні Державні збори не включені в перелік загальнодержавних/місцевих податків та зборів, які мають сплачуватися на території України згідно із Податковим кодексом України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державна авіаційна служба України (надалі - Державіаслужба) є уповноваженим органом з питань цивільної авіації та діє відповідно до Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 р. № 520 (надалі - Положення № 520).

Частиною 7 ст. 12 Повітряного кодексу України та пп. 19 п. 4 Положення № 520 передбачено, що Державіаслужба забезпечує надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Правове регулювання сплати державних зборів, в тому числі за кожного пасажира та відправників вантажу при здійсненні регулярних та чартерних рейсів позивач обґрунтовує статтею 12 Повітряного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 року №819 «Про затвердження Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях».

Так, згідно ч. 4 ст. 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності за надання прав на експлуатацію повітряних ліній.

Згідно з ч. 7 ст. 12 Повітряного кодексу України забезпечення надходження коштів та використання коштів Фонду здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Державною авіаційною службою України формувались та пред'являлись позивачеві рахунки-фактури з сумами зборів, розрахованими згідно з Постановою КМУ від 16.06.98 № 889, за період: травень 2015 року рахунки-фактури № 35 від 25.06.2015 на 7 182 867, 72 грн. та № 91к від 25.06.2015 на 1 307 319,17 грн.; за червень 2015 року рахунки-фактури № 43 від 29.07.2015 на 8 239 072,87 грн. та № 120к від 18.08.2015 на 2 059 859,58 грн.; за липень 2015 року рахунки-фактури № 49 від 25.08.2015 на 9 257 648,47 грн. та № 138к від 28.09.2015 на 2 185 290,23 грн.; за серпень 2015 року рахунки-фактури № 139к від 28.09.2015 на 2 184 814,67 грн. та № 57 від 28.09.2015 на 9 436 881,73 грн.; за вересень 2015 року рахунки- рактури № 65 від 27.10.2015 на 8 670 948,56 грн. та № 164к від 18.11.2015 на 1 414 761,19 грн.; за жовтень 2015 року рахунки-фактури № 72 від 30.11.2015 на 8 541 898,19 грн. та № 169к від 03.12.2015 на 1 557 768,59 грн.; за грудень 2015 року рахунки-фактури № 7 від 25.01.2016 на 7 432 482,51 грн. та № 10к від 25.01.2015 на 1 064 129,26 грн.; за листопад 2015 року рахунки-фактури № 9 від 01.02.2016 р. на 6 636 409,49 грн. та № 11к від 26.01.2016 на 1 251 273,85 грн. на загальну суму 79 423 426,38 гривень.

Даною постановою викладено в новій редакції Постанову Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях» (далі - Постанова №819), якою затверджено Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі - Положення № 819).

Відповідно до п. 4 Положення №819 державні збори сплачуються юридичними і фізичними особами (далі - суб'єкти авіаційної діяльності) у розмірах згідно з додатком.

В той же час, ані Порядку, ані строків сплати зборів ні Положенням, ні законами України не встановлено.

Додатком до Положення № 819 передбачено розміри державних зборів за надання державних послуг і з сертифікації, реєстрації тощо. Іншими нормативними актами ставки зборів не визначено.

В сформованих та пред'явлених рахунках Державіаслужба застосовує ставки збору, що містяться в Додатку в колонці "Державні послуги" розділу ІІ "Експлуатація авіаційної техніки" в пункті 5 "Видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній", яким встановлено наступні розміри державного збору за Державну послугу - видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній:

- у межах України (у тому числі чартерні перевезення): під час подання заяви - 63,2 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 25,4 неоподатковуваних доходів на місяць;

- міжнародних (за винятком чартерних перевезень): під час подання заяви - 140,8неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 400 дол. США за маршрут.

В даному пункті в останній колонці під назвою "Додаткові показники коригування розмірів державного збору" передбачено, що державний збір збільшується з розрахунку:

- у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США;

- міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.

Таким чином, судом встановлено, що позивач в спірних рахунках використовував ставки збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній встановлені додатком до Положення "Про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" (в редакції Постанови КМУ від 16.06.98 № 889), який є підзаконним нормативно-правовим актом.

В пункті 1 частини 2 статті 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються система оподаткування, податки і збори.

З огляду на обов'язкові до застосування норми Конституції України встановлення обов'язкових до сплати зборів, їх ставок, порядку і строків сплати, повинно здійснюватися лише законами, прийняття яких належить до виключних повноважень єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Пунктом 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009 зазначено, що право встановлювати (скасовувати) загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), належить до законодавчих повноважень Верховної Ради України. Це виключне повноваження передбачає і право парламенту визначати всі елементи правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податкову ставку (розмір податку на одиницю оподаткування) та строки справляння податку.

Отже, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 р. №819 ставки зборів, застосовані відповідачем при формуванні та пред'явленні позивачеві рахунків-фактур, не створюють для позивача обов'язку по їх сплаті, оскільки встановлені не Законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України.

Податковим кодексом України врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 9.4 ст. 9 Податкового кодексу України встановлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що застосована позивачем ставка збору встановлена в Додатку до Положення № 819 як ставка збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній, тобто збору за надання прав на експлуатацію повітряних ліній, передбаченого в переліку джерел формування фонду в пункті 2 частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України.

Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Повітряного кодексу України збір, визначений пунктом 2 частини 5 статті 12 цього кодексу, справляється до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України".

Пунктом 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України раніше передбачалось, що збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов'язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом, справляються за правилами, встановленими цими законодавчими актами України, до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).

Закон України "Про адміністративні послуги" набрав чинності 07.10.2012. Частиною 5 статті 20 Закону України "Про адміністративні послуги" визнаний таким, що втратив чинність пункт 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

З огляду на вищезазначене, оскільки ставки збору, використані позивачем при формуванні та пред'явленні відповідачу рахунків-фактур, не встановлені Податковим кодексом України, а визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.93 № 819, такі збори не справляються з огляду на набрання чинності Законом України "Про адміністративні послуги" та втрату чинності пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України".

Посилання позивача на те, що надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" за кодом 24061500 віднесено до розділу 20000000 "Неподаткові надходження" не доводить обґрунтованості позовних вимог, а сама по собі класифікація доходів бюджету органом виконавчої влади не визначає та не змінює правової природи платежу, а лише відповідно до ст. 8 Бюджетного кодексу України використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Стосовно тверджень позивача про те, що спірний державний збір фактично справляється через авіакомпанією та має бути переданий нею за цільовим призначенням до спецфонду (Державного бюджету України), не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не доведено позивачем в ході розгляду справи.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.01.2017 р. по справі № 826/17492/16 за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб - приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", Державної авіаційної служби України, товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Середземноморські Авіалінії" про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819 "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях", залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконними та нечинними з 01 січня 2014 року положення пунктів 5, 6 розділу II Додатку до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях", з наступними змінами та доповненнями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили, виконання якого судом касаційної інстанції зупинено не було, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вказане судове рішення має для суду обов'язкову силу.

Також судом враховується, що для України є чинною Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944р.

Частиною 2 статті 15 даної Конвенції передбачено, що жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про міжнародні договори України" Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначені положення Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про адміністративні послуги» та частини 2 статті 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, а також зважаючи на те, що з 01.01.2014 р. норми Положення № 819 на підставі яких позивач нараховував до сплати відповідачу спірні Державні збори за травень-грудень 2015 р., визнано нечинними, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державної авіаційної служби України (01135, м.Київ пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37536026) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко

Повний текст постанови складено та підписано 05 березня 2018 року