Рішення № 72618015, 01.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4632/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року

14 год. 44 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Маркіяна Шашкевича до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ім. М. Шашкевича (далі – позивач, ТОВ ім. М. Шашкевича) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.07.2017 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з висновками, вказаними в акті перевірки № 783/13-01-14-03/34086798 від 19.06.2017 року, оскільки такі не є документально обґрунтованими та носять суперечливий характер, не відповідають діючому законодавству та фактичним обставинам, у зв’язку з чим такі висновки є неправомірними. Відповідач замість дотримання приписів п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України щодо документального підтвердження фінансово-господарських операцій обмежились лише сумнівними припущеннями щодо зовнішньо-економічних відносин з нерезидентом з посиланням лише на отриману інформацію філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» у м. Рівне про виявлені факти порушень чинного законодавства по контракту № 2015/19/10 від 10.09.2015 року. Мотивувальна частина акту містить суперечливі дані, оскільки, в одній частині стверджується, що товар надійшов без порушення термінів, а у іншій констатовано, що товар не надійшов, у зв’язку з чим стягувалася пеня. Контролюючий орган не вникнув у взаємовідносини сторін, а саме в те, що за умовами контракту позивач мав придбавати не кілька, а лише один автомобіль, який був ввезений на митну територію України, про що свідчать первинні документи та відповідна декларація продана під час його переміщення на митну територію України. З врахування викладеного, оскаржуване податкове повідомлення рішення від 12.07.2017 року за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, прийняте на підставі акта перевірки від 19.06.2017 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28.12.2017 року провадження у справі відкрито, а ухвалою суду від 09.02.2018 року – закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив за вх. № 4778 від 22.02.2018 року (а.с. 64), просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 53-56). Зазначив, що за результатами перевірки позивача складено акт від 19.06.2017 року, яким зафіксовано порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за контрактом № 2015/09/10 від 10.09.2015 року, укладеному позивачем з фірмою UAB «ICONER» (Литва). В подальшому, контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.07.2017 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 304205,01 грн. Позивачем не надано доказів продовження строків розрахунків за вказаним зовнішньо-економічним контрактом, а також документів, які зупиняли б перебіг строків, визначених у ст. 1, 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а представлені позивачем докази не спростовують факту порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. З врахуванням викладеного, висновки викладені у акті перевірки є обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є прийняте в порядку і у спосіб передбачений чинним законодавством, отже, цей позов задоволенню не підлягає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з’ясував фактичні обставини справи та дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та встановив таке.

ТОВ ім. М. Шашкевича зареєстроване як юридична особа 25.01.2006 року, код ЄДРПОУ 34086798 (а.с. 14-17).

В період з 08.06.2017 року по 14.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства відповідно до отриманої інформації уповноваженого банку Філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України” у м. Рівному № 065-04/24 від 06.01.2016 року про виявлені факти порушень чинного законодавства (ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товарів) по контракту № 2015/09/10 від 10.09.2015 року, про що складено акт № 783/13-01-14-03/34086798 від 19.06.2017 року (а.с. 8-9).

У вказаному акті зафіксовано висновок про те, що проведеною перевіркою позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами і доповненнями) по контракту № 2015/09/10 від 10.09.2015 року, укладеному з фірмою UAB «ICONER» (Литва).

12.07.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області, на підставі зазначеного акта перевірки від 19.06.2017 року та у зв’язку з виявленими порушеннями, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № НОМЕР_1, за платежем: пеня за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на суму 304205,04 грн. (а.с. 13).

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням від 12.07.2017 року, вважаючи таке протиправним, безпідставним та таким, що слід скасувати, звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року (далі – Закон України № 185/94-ВР), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст. 4 Закону України № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 13 розділу III Декрету Кабінету Міністрів № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року, Національний банк України, є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з преамбулою до Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» цей нормативний акт, зокрема, встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У ст. 1 Податкового кодексу України зазначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», слідує, що нарахування пені здійснюється за кожний день прострочення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті.

Судом встановлено, що 10.09.2015 року між ТОВ ім. М. Шашкевича (покупець) та UAB «ICONER» (Литва) (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 2015/09/10, відповідно до якого продавець зобов’язується продати покупцю товар – автомобіль.

Ціна автомобіля складає 66857,00 EUR плюс ПДВ -12000,00 EUR. Загальна сума договору – 78857,00 EUR (п. 4.1. Договору купівлі-продажу)

Пунтом 5 договору передбачено умови платежів: розрахунки за товар здійснються в євро, валюта договору – євро. Оплата за автомобіль здійснюється за банківськими реквізитами продавця, вказаними у цьому договорі. Попередня оплата за відповідний автомобіль здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів покупцем прямим банківським переказом на валютний рахунок продавця впродовж десяти робочих днів з моменту підписання цього договору в розмірі 100% передоплати. Всі банківські розходи за договором оплачуються наступним чином: витрати банку продавця – за рахунок продавця, витрати інших банків – за рахунок покупця.

Право власності на автомобіль переходить до покупця при підписання акту приймання передачі автомобіля (а.с. 30-32).

За заявою № 35 ід 17.09.2017 року про купівлю Іноземної валюти Філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України” м. Рівне позивач доручив купити валюту в сумі 78757,00 євро (а.с. 34).

Платіжниим дорученням в іноземній валюті № 38 від 23.09.2015 року Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Рівному здійснило перерахування коштів в сумі 78857,00 євро на користь UAB «ICONER» (Литва) (а.с. 35).

14.10.2017 року продавцем UAB «ICONER» (Литва), покупець ТОВ ім. М. Шашкевича, складено рахунок-фактуру серії ICN № 2015-013 на загальну суму 78857,00 євро (вартість автомобіля 66857,00 євро) (а.с.42)

Згідно з актом приймання-передачі від 15.10.2017 року вказаний автомобіль передано від продавця покупцю (а.с. 37)

Згідно з відміткою на МД-2 № 209050000/2015/002772 вказаний автомобіль ввезено на територію України 22.10.2015 року, у р. 12 відомість про вартість зазначено 2024304,45 грн., у р. 22 Валюта загальна сума за рахунком 66857,00 EUR, курс 25,67057400 (а.с. 33).

В акті перевірки не заперечується факт поставки вказаного товару – автомобіля вартість 66857,00 євро. Відповідачем встановлено, що товар на суму 12000,00 євро на адресу позивача не надійшов, станом на 08.06.2017 року прострочена дебіторська заборгованість складає 12000,00 євро.

Представник відповідача зазначив, що за результатами перевірки повідомлення уповноваженого банку Філія „Державний експортно-імпортний банк” у м. Рівному № 065-04/24 від 06.01.2016 року встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” за контрактом № 2015/09/2010 від 10.09.2015 року.

Суд зважає на відповідні покликання представника відповідача, однак вважає такі необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, між сторонами договору купівлі продажу від 10.09.2015 року чітко визначено, що ціна автомобіля - 66857,00 EUR плюс податок на додану вартість -12000,00 EUR. Загальна сума договору – 78857,00 EUR (п. 4.1. Договору купівлі-продажу).

Аналогічно суми зазначені і у рахунку-фактурі від 14.10.2015 року, 66857,00 вартість автомобіля і у окремій графі 12000,00 євро, загальна сума – 78857,00 євро.

Таким чином, як справедливо зазначив представник позивача, сума 12000,00 євро не є сумою, яка сплачена за товар, а податком, який сплачено в бюджет держави Литва за придбання товару.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не долучено доказів, що позивач не мав права укладати такий договір, такий договір прямо та у виключній формі заборонений законом України.

Також суд вважає обґрунтованими зауваження позивача щодо того, що вартість автомобіля зазначена у МД-2 - 2024304,45 грн., шляхом ділення на курс євро 25,67057400 складає 78857,00 євро.

Жодних інших пояснень представником відповідача щодо правомірності нарахування пені позивачу, а також інших фактів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення не наведено.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами долученими до матеріалів справи підтверджено, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ТОВ ім. М. Шашкевича судовий збір у сумі 4563,07 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень № 935 від 17.11.2017 року на суму 2963,07 грн. та № 1268 від 22.12.2017 року на суму 1600,00 грн., за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю імені ОСОБА_3 (80714, Львівська область, Золочівський район, с. Почапи; ЄДРПОУ 34086798) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 12.07.2017 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю імені ОСОБА_3 (80714, Львівська область, Золочівський район, с. Почапи; ідентифікаційний код юридичної особи: 34086798) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 39462700) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4563 (дев’ять тисяч триста сорок шість) грн. 07 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2018 року.

Суддя Качур Р.П.