Рішення № 72617893, 28.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №813/4592/17

28 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Єрмакова Х.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області у якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.11.2017 №872 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, сержанта поліції ОСОБА_3, помічника дільничного інспектора поліції відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області;

-поновити позивача на посаді помічника дільничного інспектора поліції відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача з посади є безпідставним, оскільки заяву про проведення перевірки вчасно ним не було подано в зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що обумовило нерозуміння позивачем в повному обсязі визначеного законом обов’язку щодо е-декларування в частині порушення вимог фінансового контролю, встановленого Законом України «Про запобігання корупції». Зазначила, що звільнення зі служби з поліції на підставі набрання законної сили постанови Галицького районного суду м. Львова від 11.10.2017 року щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією або кримінального правопорушення здійснено з ініціативи старшого прямого керівника, а відтак таке звільнення є видом дисциплінарної відповідальності. Вважає, що в даному випадку, має місце незаконне звільнення її із займаної посади, оскільки заяву про проведення перевірки, передбаченої вказаним законом та декларацію про майно, доходи і зобов'язання фінансового характеру за 2016 рік у визначений строк нею не було подано з поважних причин.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві, просить позов задовільнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Зазначив, що видаючи оскаржуваний наказ відповідач діяв відповідно до норм ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки постановою Галицького районного суду м. Львова у справі №461/6702/17 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме остання порушила вимоги фінансового контролю, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією. Відтак, остання порушила вимоги п. 10 ч.1 ст.77 Закону України «Національну поліцію», яка передбачає звільнення зі служби в поліції. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.12.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 11 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 11.01.2018 розгляд справи відкладено на 01.02.2018 у зв’язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 01.02.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.02.2018 для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 08.02.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.02.2018 для долучення доказів.

12.02.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.02.2018 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду на 28.02.2018.

Заслухавши вступне слово сторін, з’ясувавши обставини, викладені у заявах по суті справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 начальника Головного управління МВС України №320 о/с від 29.07.2014 позивач прийнята на службу в органи внутрішніх справ, яку проходила в Залізничному РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.

ОСОБА_4 начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №25 о/с від 07.11.2015 позивач прийнята на службу до Національної поліції України та призначена на посаду поліцейського ГУ НП у Львівській області з присвоєнням спеціального звання «капрал поліції».

ОСОБА_4 начальника Головного управління НП у Львівській області від 01.12.2016 року №434о/с позивача переведено на посаду помічника дільничного інспектора поліції відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області.

Згідно наказу начальника Головного управління НП у Львівській області №5о/с від 01.12.2015 року на підставі рапорту позивача, їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме з 04.12.2015 року по 03.08.2018 року.

ОСОБА_4 начальника Головного управління НП у Львівській області від 16.11.2017 №872 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією). Підставою звільнення в даному наказі зазначено постанову Галицького районного суду м.Львова від 11.10.2017 року по справі №461/6702/17.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Згідно ч.1 ст. 60 Закону України "Про Національну поліцію", проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України "Про запобігання корупції", цим та іншими законами України.

Згідно п.5 ч.2 ст.61 Закону України «Про Національну поліцію», не може бути поліцейським особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.

П.10 ст. 77 зазначеного Закону визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Відповідно до п. «з» ст.3 Закону України "Про запобігання корупції" суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є зокрема поліцейські.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи зазначені у п.1 , підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункту 5 ч.1 ст.3 цього Закону зобов'язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства запобігання корупції декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається національним агентством.

Суд встановив, що згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 07.11.2015 № 25о/с ОСОБА_3 призначено на посаду поліцейського Головного управління Національної поліції у Львівській області та присвоєно спеціальне звання «капрал поліції».

01.12.2016 ОСОБА_3 згідно наказу ГУ НП у Львівській області № 434о/с призначено на посаду помічника дільничного інспектора поліції відділу превенції патрульної поліції Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівській області. В подальшому, наказом ГУ НП у Львівській області № 276о/с від 31.03.2017 ОСОБА_3 присвоєно спеціальне звання «сержант поліції».

Відтак, ОСОБА_3 у відповідності до підпункту «з» п.1 ч.1 ст.3 Закону відноситься до суб’єктів відповідальності, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до підпункту 1 п.5 Розділу 11 порядку формування, введення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за №959/29089 щорічна декларація суб'єкта декларування подається в період з 00 год. 00 хв. 01 січня до 00 год. 00 хв. 01 квітня року наступного за звітнім роком. Така декларація охоплює звітній період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року в якому подається декларація та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Відповідно до п.5 ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції обов'язкові для виконання нормативно-правові акти; ч.5 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Нормативно-правові акти Національного агентства, які пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Верховною ОСОБА_2 України 23 березня 2017 року прийнято Закон №1975- VI11 «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб». Закон №1975-V111 набрав чинності 30 березня 2017

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, встановлено, що ОСОБА_3 подала щорічну декларацію за 2016 рік лише 29.08.2017 о 10 год. 58 хв., тобто несвоєчасно.

Судом встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.10.2017 року у справі №461/6702/17 ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, на підставі чого позивача ОСОБА_4 начальника Головного управління НП у Львівській області від 16.11.2017 №872 о/с звільнено зі служби в поліції.

Судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що звільнення позивача є видом дисциплінарної відповідальності, оскільки п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» не тотожний п.6 ч.1 ст.77 цього ж Закону, а містить норми імперативного характеру, відповідно до яких подальша служба у поліції позивача є неможливою.

Суд зазначає, що ОСОБА_3 не було надано доказів поважності причини, щодо несвоєчасного подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік., а рішення суду про притягнення її до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, набрало законної сили.

Згідно із ч.1 ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Щодо посилань позивача на ту обставину, що наказ про її звільнення був виданий в період її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що на думку позивача є порушенням ч.3ст.184 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

В даному випадку, правовими актами спеціального законодавства є, зокрема, Закон України «Про Національну поліцію» та Закон України "Про запобігання корупції". Тому, до спірних правовідносин підлягають до застосування норми спеціальних законів. Норми ж КЗпП України застосовуються лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено в спеціальному законі. Відтак, покликання позивача на ч.3 ст.184 Кодексу законів про працю України, як безумовної підстави поновлення позивача на посаді є безпідставним, оскільки зазначена норма у випадку звільнення з служби з підстав, передбачених нормами Закону України "Про Національну поліцію", на правовідносини сторін не поширюються. (Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі ВСУ від 24.02.2005 Справа N 6-11750во04).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відтак, дослідивши обставини, визначені ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті наказу від 16.11.2017 №872 о/с "По особовому складу", було дотримано норми чинного законодавства, відтак підстав для його скасування немає. За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно ст.139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 07 .03.2018 року.

Суддя Карп`як О.О.