Рішення № 72617849, 27.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3844/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представник позивача (представника відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1

представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) – ОСОБА_2

представника відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень – рішень, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу.

Ухвалою суду від 08 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 08 листопада 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченими фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, який станом на 09.10.2017 року становить 29 608, 36 грн. На даний час сума податкового зобов’язання відповідача є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою.

18 січня 2018 року представником відповідача подано до суду зустрічний позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у якому просить суд скасувати податкові повідомлення – рішення від 12.09.2016 року № 9763-14 та № 9761-14. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що позов про стягнення боргу подано ГУ ДФС у Львівській області, в той час, як податкові повідомлення рішення на підставі яких виник податковий борг винесені Червоноградською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Ухвалою суду від 23.01.2018 року прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 813/3844/17.

Представником відповідача 2 подано до суду відзив на зустрічний позов, у якому просять відмовити позивачу у задоволенні зустрічного позову, оскільки нежитлові приміщення позивача є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягають застосуванню, а відтак податкові повідомлення – рішення є правомірними та підставно визначеними.

Представник позивача (представники відповідачів за зустрічним позовом) в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та заперечували проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову в повному обсязі, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта за № 110695175, за позивачем ОСОБА_4 зареєстрована нежитлова будівля загальною площею 1522, 2 кв.м., за адресою: Львівська область, Камянка – Бузький район, с. Банюнин, вул. Курортна будинок 2 в поз.4., та нежитлова будівля загальною площею 908, 6 кв.м., за адресою: Львівська область, Кам’янка – Бузький район, с. Банюнин, вул. Тиха, будинок 7з.

12.09.2016 року Червоноградською ОДПІ Кам’янка – Бузьке відділення прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» № 9763-14, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в розмірі 18541, 61 грн.;

12.09.2016 року Червоноградською ОДПІ Кам’янка – Бузьке відділення прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» № 9761-14, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в розмірі 11066, 75 грн.;

Згідно довідки № 5640/09/13-01-17-09 про наявність заборгованості з податків і зборів (обов’язкових платежів), що контролюється ГУ ДФС у Львівській області станом на 09 жовтня 2017 року за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 29608, 36 грн.

На підтвердження права звернення до суду про стягнення з відповідача даного боргу, позивачем долучено копію корінця податкової вимоги форми "Ф" № 214-17 від 24.01.2017 року, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 23.01.2017 року становить 29666,03 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, що діє з 01 січня 2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття податкових повідомлень - рішень), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, таким чином і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено податковим законодавством до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Згідно із п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно п.п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 30 серпня 2016 року по справі № К/88/8077/16.

Згідно із ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Виходячи з наведеного, 2015 є плановим періодом, а 2016 рік - бюджетний період.

Згідно рішення Банюнинської сільської ради від 23.01.2015 року № 10 ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено у розмірі 0,1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2015 року тобто 12, 18 грн., за 1 кв.м. бази оподаткування.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлений рішенням Банюнинської сільської ради від 23.01.2015 року № 10 у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом № 71-VIII змін та рішення з метою оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду.

Таким чином, суд проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи приходить до висновку, що нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже сільські ради не приймали і офіційно не оприлюднювали до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень ст. 266 ПК України з метою оподаткування позивача податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не може мати місце у 2015 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах колегія суддів застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд дійшов висновку про протиправність визначення ОСОБА_4 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Таким чином, оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 12.09.2016 року за № 9763-14 та від 12.09.2016 року за № 9761-14 є протиправними.

З урахуванням викладеного, суд вважає що позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу є необґрунтованими, в зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 12.09.2016 року за № 9763-14 та від 12.09.2016 року за № 9761-14 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст.139 КАС України при задоволенні позову субєкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати субєкта владних повноважень, повязані із залученням свідків та проведенням експертизи.

Таким чином, сплачений позивачем за зустрічним позовом судовий збір у розмірі 704, 80 грн., підлягає стягненню з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 94, 241-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 12.09.2016 року № 9763-14, № 9761-14.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39852024, місцезнаходження 80100, Львівська область, м. Червоноград, пл. Соборна, 3) в користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 80700, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Будівельна, 18) судові витрати в сумі 704, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 07 березня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.