Рішення № 72617818, 27.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року справа №813/4317/17

79018, м.Львів, вул.Чоловського,2

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи Національної поліції України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – ГУНП у Львівській області, відповідач), за участю третьої особи Національної поліції України (далі – НП України, третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 05.09.2017 року № 2880 "Про направлення на стажування працівників ГУНП у Донецьку та Луганську область" в частині, що стосується позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.10.2017 року № 3625 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 10.11.2017 року № 867 о/с в частині звільнення позивача зі служби з поліції на підставі п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до наказу № 3625 від 30.10.2017 року;

- поновити позивача на посаді дільничного офіцера сектору превенції Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що підставою для винесення оскаржених наказів та його звільнення із займаної посади було невиконання наказу ГУ НП у Львівській області №2880 від 05.09.2017 року "Про направлення на стажування працівників ГУ НП у Львівській області у Донецькій та Луганській областях". Проте, позивач наголошує, що вказаний наказ було винесено на виконання листа ОСОБА_4 Національної поліції України від 03.08.2017 року № 8411/01/12-2017. Згідно вказаного листа, направлення на стажування проводилося у разі виявлення поліцейським бажання. Позивач наголосив, що рапорту про виявлення бажання проходити стажування на території Донецької області він не подавав, більше того, неодноразово звертався до керівництва із рапортами, в яких зазначав про причини неможливості відрядження до іншої області. Однак, вказані рапорти були залишені без відповіді та не враховані при проведенні службового розслідування. Враховуючи наведене, позивач вважає оскаржувані накази протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалами судді від 28.11.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.01.2018 року відмовлено у задоволенні клопотань представників відповідача та третьої особи про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи Національної поліції України в частині позовної вимоги. Визнано причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 у справі за його позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Національної поліції України в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 05.09.2017 року № 2880 "Про направлення на стажування працівників ГУНП у Донецьку та Луганську область" в частині, що стосується позивача, - поважними. Поновилено ОСОБА_1 строк звернення до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 05.09.2017 року № 2880 "Про направлення на стажування працівників ГУНП у Донецьку та Луганську область" в частині, що стосується позивача.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, які наведені у позовній заяві та відповіді на відзив. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Свою позицію висвітлив у відзиві на позов № 1528/32/2-2018 від 10.01.2018 року та у запереченні на відповідь на відзив № 94/32/2-2018 від 07.02.2018 року. Представник зазначив, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, тому законні та зрозумілі накази повинні виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. Крім того наголосив, що позивач був належним чином ознайомлений з оскарженими наказами, чим, на думку представника позивача визнав їх законність. Також представник відповідача наголосив, що позивач не надав відповідачу жодних рапортів з обґрунтуванням причин невиконання наказу № 2880 від 05.09.2017 року, а причини, яким позивач обґрунтовував неможливість виконання наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 05.09.2017 року № 2880 "Про направлення на стажування працівників ГУНП у Донецьку та Луганську область" не можуть вважатися поважними для його невиконання. Враховуючи викладене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув. 13.12.2017 року через канцелярію суду від представника третьої особи надішли письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 У вказаних поясненнях зазначив, що позивач під підпис ознайомився з наказом ГУНП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017 року, однак відмовився від його виконання. З огляду на грубе порушення службовою дисципліни, на позивача було накладено дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції. Враховуючи наведене, представник третьої особи вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.02.2013 року проходить службу в органах внутрішніх справ України. На посаді дільничного офіцера сектору превенції Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області перебував з 01.03.2017 року.

05.09.2017 року Головним управлінням Національної поліції у Львівській області видано наказ № 2880 "Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецькій та Луганській областях", згідно якого лейтенанта поліції ОСОБА_1, дільничного офіцера сектору превенції Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області було направлено для проходження стажування у період із 07.09.2017 року по 04.01.2018 року до ГУНП в Донецькій області.

У зв’язку із неприбуттям 07.09.2017 року ряду працівників до ГУНП у Львівській області для проходження стажування, 08.09.2017 року наказом ГУ НП у Львівській області № 2930 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування та відмінено наказ ГУНП у Львівській області від 05.09.2017 року № 2880 "Про направлення на стажування працівників ГУНП у Львівській області в Донецькій та Луганській областях".

За результатами службового розслідування, наказом ГУНП у Львівській області № 3625 від 30.10.2017 року "Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників ГУНП у Львівській області" за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання службових обов’язків, передбачених ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, порушення вимог п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, листа ОСОБА_4 Національної поліції України від 03.08.2017 № 8411/01/12-2017 "Про кадрові призначення в системі Національної поліції України" та наказу ГУНП у Львівській області від 05.09.2017 № 2880 "Про направлення на стажування працівників ГУНП у Донецькій та Луганській областях" на позивача накладено дисциплінарне стягнення – звільнення зі служби в поліції.

10.11.2017 року наказом ГУНП у Львівській області № 867 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Не погоджуючись із вищевказаними наказами, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Так, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтею 18 цього Закону визначені основні обов’язки поліцейського.

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, поліцейський зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з п. 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року за № 3460-ІV (далі – Дисциплінарний статут).

Так, відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом.

В свою чергу, в розумінні ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок – невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службовою дисципліною відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Як вбачається з матеріалів справи, суть порушення службової дисципліни позивачем зводиться до невиконання наказу ГУ НП у Львівській області від 05.09.2017 року №2880 "Про направлення на стажування ГУНП у Донецькій та Луганській областях".

Оцінюючи склад проступку, вчинення якого покладено у вину позивачу, суд керується таким.

Згідно зі ст.72 Закону України "Про Національну поліцію" професійне навчання поліцейських складається з:

1) первинної професійної підготовки;

2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання;

3) післядипломної освіти;

4) службової підготовки – системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно - службової діяльності.

Порядок, організація та терміни проведення професійного навчання визначає Міністерство внутрішніх справ України.

У відповідності до ч.1 ст. 73 вказаного Закону поліцейські, які вперше прийняті на службу в поліції, з метою набуття спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, зобов’язані пройти первинну професійну підготовку за відповідними навчальними програмами (планами), затвердженими Міністерством внутрішніх справ України, а ч. 4 цієї статті передбачено, що поліцейські після успішного закінчення курсу первинної професійної підготовки повертаються до органів (закладів, установ) поліції, з яких вони були направлені для проходження первинної підготовки, для подальшого проходження служби в поліції відповідно до цього Закону.

Порядок і умови проходження первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції, визначає Положення про організацію первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції, затверджене Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 105 від 16.02.2016 року (надалі – Положення № 105).

Частиною 1 ст. 75 Закону № 580-VIII визначено, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України "Про вищу освіту", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з:

1) спеціалізації; 2) перепідготовки; 3) підвищення кваліфікації; 4) стажування.

Організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України, що проходять службу (працюють) на посадах, які за класифікацією професій належать до категорії керівників, професіоналів, фахівців та робітничих кадрів, визначає Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України 24.12.2015 року № 1625 (надалі – Положення № 1625), який видано на виконання ч. 7 ст. 75 Закону України "Про Національну поліцію".

Одним із видів післядипломної освіти згідно пункту 1 ОСОБА_5 ІІІ. Види післядипломної освіти Положення № 1625 являється стажування – набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Порядок і умови проходження поліцейськими стажування визначено ОСОБА_5 Стажування Положення № 1625.

Пунктом другим цього ОСОБА_5 передбачено, що стажування проходять:

-працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву,- для просунення по службі;

-працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України;

-інші працівники поліції – при призначенні на нову посаду.

Таким чином, вказаним нормативно-правовим актом чітко визначені категорії поліцейських, які повинні проходити стажування.

Враховуючи те, що позивач не належить до категорії працівників поліції, які призначені на посади керівного складу Національної поліції України чи працівників поліції, призначених на нову посаду, єдиною підставою для проходження позивачем стажування було зарахування його до кадрового резерву для просунення по службі.

Представник позивача скеровував на адресу відповідача адвокатський запит від 27.01.2017 року, в якому зокрема, просив надіслати письмові відомості про ознайомлення позивача із наказом ГУ НП у Львівській області про його зарахування до кадрового резерву та ознайомлення із планом – графіком ГУНП у Львівській області щодо кількості працівників, які зараховані до кадрового резерву у 2017 року.

У відповідь на вказаний запит відповідач надав відповідь № 158/32/03-2018 від 19.02.2018, в якому зазначив, що ознайомлення із вказаними наказами відбувалося одночасно із ознайомленням із наказом від 05.09.2017 року № 2880 "Про направлення на стажування працівників ГУНП у Донецьку та Луганську область". Проте, жодних доказів ознайомлення позивача із наказом про зарахуванням його до кадрового резерву не надав.

В поданому суду відзиві представник відповідача зазначає, що згідно плану-графіку затвердженого начальником ГУ НП у Львівській області 04.08.2017 року позивач зарахований до кадрового резерву із визначенням строку проходження ним стажування у третьому кварталі 2017 року.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія плану – графіку щодо кількості працівників поліції ГУНП у Львівській області, які зараховані до кадрового резерву, та строки проходження у 2017 році. Однак, з вказаного графіку не вбачається у якій строки позивач зобов'язаний був пройти стажування.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ГУ НП у Львівській області надійшов лист ОСОБА_4 Національної поліції України № 8411/01/12-2017 від 03.08.2017 року, пунктом другим якого передбачено: "У разі виявлення бажання поліцейськими органів та підрозділі Національної поліції (середнього та вищого складу поліції), які раніше проходили службу в поліції та були звільнені зі служби в поліції за різними підставами, але не проходили атестування, або які були звільнені зі служби в поліції через службову невідповідність та в подальшому були поновлені в судовому порядку чи прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку, а також поліцейськими, колишніми працівниками міліції, які службу в поліції не проходили та були прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку, продовжити подальше проходження служби на інших посадах у відділеннях та відділах поліції чи апаратів ГУНП або міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, забезпечити відповідно до вимог розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 № 1625, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.01.2016 року за № 76/28206, їх направлення для проходження стажування на відповідних посадах у підрозділах ГУНП в Донецькій або Луганській областях.

Із змісту листа вбачається, що у ньому чітко визначені категорії осіб, які направляються для проходження стажування, та підстави для цього. Такими підставами є:

- виявлення поліцейськими бажання;

- продовження подальшого проходження поліцейськими служби на інших посадах.

Відповідно до відповіді Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України № 5503/12/1/1/03-2017 від 07.09.2017 року, наданої на запит представника позивача, для забезпечення обліку та планування проходження стажування працівників поліції поза межами гарнізону, поліцейські надають до підрозділів кадрового забезпечення рапорти про проходження ними стажування.

Як з’ясовано судом, позивач рапорту про бажання проходити стажування в ГУНП у Донецькій чи Луганській області не подавав.

Більше того, позивач неодноразово подавав на ім’я начальника ГУ НП у Львівській області рапорти, в яких зазначав причини неможливості проходження ним стажування на території іншої області.

В матеріалах справи містяться копії рапортів позивача від 11.08.2017 року, від 18.08.2017 року та від 01.09.2017 року. Причиною неможливості проходження стажування на території Донецької області позивач зазначав перебування на його утриманні батьків непрацездатного віку, зокрема матері інваліда ІІІ групи.

Як вбачається з долучених до справи копій рапортів, такі реєструвалися в ГУНП у Львівській області, проте, як зазначив позивач, жодної відповіді на вказані рапорти йому надано не було.

З метою з'ясування чи надавалися відповіді на рапорти позивача, представник позивача звертався до ГУ НП у Львівській області із адвокатськими запитами від 22.01.2018 року та від 27.01.2018 року, в яких просив, зокрема, надати копії листування (відповідей) за результатами розгляду поданих позивачем рапортів, які є в розпорядженні сектору юридичного забезпечення, а саме рапорт від 11.08.2017 року (вх. 10579/3917), від 18.08.2017 року (рп – 4901) та від 01.09.2017 року (рп – 5251).

Однак, доказів того, що позивачу надавалася відповідь на його рапорти представнику позивачу надано не було та до матеріалів справи не долучено.

Щодо аргументів ГУНП у Львівській області, які вказані у запереченні на відповідь на відзив №94/32/2-2018 від 07.02.2017 року, суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, позивач з наказом ГУНП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017 року ознайомився 05.09.2017 року, а вже 07.09.2017 року відряджався на стажування. Крім того, позивач зазначив, що перебував в очікуванні отримання відповіді на свої попередньо подані рапорти (11.08.2017 року, 18.09.2017 року та 01.09.2017 року), тому додатково не звертався до керівництва з поясненням неможливості свого відрядження.

Також позивач зазначив, що враховуючи те, що наказом ГУНП у Львівській області від 08.09.2017 року №2930 "Про призначення службового розслідування" наказ ГУНП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017 року було відмінено, він не звертався до керівництва з рапортом про неможливість відрядження після відміни вказаного наказу, проте надав 11.09.2017 року письмові пояснення в ході проведення службового розслідування.

Отже, підсумовуючи усе наведене, суд погоджується з позицією позивача та його представника про те, що ключовою підставою для направлення на стажування мало бути виявлення поліцейським бажання. Враховуючи відсутність рапорту позивача про бажання проходити стажування на території Донецької чи Луганської області, неврахування відповідачем численних рапортів позивача із поясненням причини неможливості відрядження до іншої області, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відрядження ОСОБА_1 на стажування до ГУНП Донецької області відповідно до наказу ГУНП у Львівській області №2880 від 05.09.2017 року, винесеного на виконання листа ОСОБА_4 Національної поліції України від 03.08.2017 року № 8411/01/12-2017.

Водночас, враховуючи те, що наказ ГУНП у Львівській області №2880 від 05.09.2017 року "Про направлення на стажування працівників ГУ НП у Львівській області у Донецькій та Луганській областях" відмінений наказом ГУНП у Львівській області №2930 від 08.09.2017 року "Про призначення службового розслідування" повністю, суд не вбачає додаткових підстав для його скасування у судовому порядку в частині, що стосується позивача.

Тому, у задоволенні цієї вимоги позивача суд відмовляє.

Стосовно порядку накладання дисциплінарних стягнень, суд зазначає, що такий визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту. Так, зокрема із положень цієї статті, випливає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року за № 230 (надалі – Інструкції), службове розслідування – комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з’ясування інших обставин.

За пунктом 8 Інструкції в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість, що настали у зв’язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім’я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді – з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної у вчиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв’язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов’язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНМ, обставини, що пом’якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Таким чином, висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.

Однак, всупереч вказаним положенням Інструкції, у висновку службового розслідування від 05.10.2017 року не враховано обставин, які виключають вину працівника, пом'якшують його відповідальність, а також не взято до уваги причин, що сприяли порушенню.

Суд зазначає, що при проведенні службового розслідування не взято до уваги пояснення позивача від 11.09.2017 року, в яких ОСОБА_1, зазначив, що його відмова від проходження стажування у Донецькій області обумовлена тим, що на його утриманні перебувають батьки непрацездатного віку, зокрема, матір інвалід ІІІ групи.

Вказана обставина, на переконання суду, мала б розцінюватися як пом'якшуюча при визначені ступеня вини позивача.

Крім того, суд звертає увагу на ігнорування працівниками ГУНП у Львівській області рапортів позивача від 11.08.2017 року (вх. 10579/3917), від 18.08.2017 року (рп. 4901) та від 01.09.2017 року (рп 5251), а саме ненадання відповіді чи роз'яснення на них, що спричинило безпідставне зарахування позивача до переліку осіб, які відряджалися для проходження стажування відповідно до наказу ГУ НП у Львівській області № 2880 від 05.09.2017 року, а відтак, сприяли порушенню.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

- усне зауваження;

- зауваження;

- догана;

- сувора догана;

- попередження про неповну посадову відповідність;

- звільнення з посади;

- пониження в спеціальному званні на один ступінь;

- звільнення з органів внутрішніх справ.

В силу положень ст.14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Судом встановлено, що на час проведення службового розслідування та винесення оскаржених наказів позивач дисциплінарних стягнень не мав. Вказане зазначено у висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ від 05.10.2017 року.

У висновку службового розслідування та в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності не зазначено конкретно, які саме обов’язки та покладені завдання не виконав та не виконував позивач, які шкідливі наслідки настали від такого невиконання; які саме положення Конституції України, та які саме положення і яких саме законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, які саме вимоги пункту 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, які саме пункти ОСОБА_4 Національної поліції України від 03.08.2017 року № 8411/01/12-2017 "Про кадрові призначення в системі Національної поліції України" порушено позивачем і в чому саме полягає сутність цих порушень, а також в чому саме конкретно полягало грубе порушення позивачем службової дисципліни.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів п.14 Дисциплінарного статуту, звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Тому, суд не вбачає розсудливих підстав для звільнення позивача, адже зазначені вище обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури щодо накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача та його представника, що вказані у даному висновку та наказі підстави для звільнення позивача зі служби в поліції носять загальний характер і не підтверджені наявними матеріалами службового розслідування із встановленням конкретних фактів порушень, вчинених позивачем.

У зв'язку з цим, суд погоджується з позицією позивача, що оскаржені ним накази про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та про звільнення позивача із служби в поліції є протиправними і не підтверджені наявними матеріалами службового розслідування із встановленням конкретних фактів порушень, вчинених позивачем.

Крім того, надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов переконання, що винесені відповідачем накази не відповідають низці критеріїв, що визначені ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх рішень щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.10.2017 року № 3625 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи скасування вказаного наказу, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 10.11.2017 року № 867 о/с в частині звільнення позивача зі служби з поліції на підставі п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до наказу № 3625 від 30.10.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та в тому органі, з якого він був протиправно звільненим.

Тож, суд дійшов висновку поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера сектору превенції Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Суд зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на роботі на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Не врегульовано дане питання й іншими нормативними актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах Національної поліції.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

Отже, до спірних правовідносин перш за все необхідно застосовувати положення спеціального законодавства, яким є Закон. Проте, у випадку неврегульованості певних правовідносин, останнім необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства, зокрема, ті, що містяться у Кодексі законів про працю України.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до позиції, зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частин 3-4 ст.91 Закону України "Про Національну поліцію" для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків.

За таких обставин, зважаючи на те, що Законом України "Про Національну поліцію" прямо передбачено встановлення поліцейським п'ятиденного робочого тижня, на думку суду, середньоденний заробіток та період вимушеного прогулу слід визначати, виходячи із кількості робочих днів.

Водночас, порядок та виплата грошового забезпечення поліцейських, відповідно до ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію України" та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799) затверджено "Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (далі Порядок №260).

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Так, відповідно до наданої Головним управлінням Національної поліції у Львівській області довідки про доходи позивача від 20.12.2017 року № 651/68, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 перед звільненням за вересень 2017 року становив 8670,79 грн., за жовтень 2017 року – 9137,23 грн.

Відповідно до положень Порядку №100, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми робочого часу на 2017 рік" та додатку до нього, робочих днів у вересні 2017 року – 21, у жовтні 2017 року – 21. Тобто разом (21+21=42 робочих дні).

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 17808,02 грн. : 42 = 424,00 грн.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі №635/2084/16-ц.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми робочого часу на 2017 рік" та додатку до нього кiлькiсть робочих днiв за період з 11.11.2017 року по 27.02.2018 року становить 74 робочих дні (з них за листопад – 14, грудень – 20). Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік при п'ятиденному робочому тижні, кiлькiсть робочих днів в січні становить – 21, а в лютому (до 27.02.2018 року) – 19 робочих днів.

Отже, термін вимушеного прогулу позивача складає 74 робочих дні, а розмір середньоденного грошового забезпечення дорівнює 424,00 грн. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 31376,00 грн. (424,00 грн. х 74 = 31376,00 грн).

Підсумовуючи наведене, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, керуючись ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку адміністративний позов задовольнити частково.

Згідно п.6 ч.1 ст.244 КАС України, при ухвалення рішення, суд, окрім іншого, вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Так, згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення в його користь заробітної плати за один місяць в сумі 8904,01 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 72-78, 242-246, 255, 293, 295, 371, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30.10.2017 року № 3625 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 10.11.2017 року № 867 о/с в частині звільнення позивача зі служби з поліції на підставі п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до наказу № 3625 від 30.10.2017 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера сектору превенції Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 11.11.2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце проживання: 80465, Львівська область, Кам'янка – Бузький район, смт Новий Яричів) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 31 376 (тридцять одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8904 (вісім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 01 коп. допустити до негайного виконання.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 ОСОБА_5 VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2018.

Суддя В.М. Сакалош