Рішення № 72617606, 28.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року (о 13 год. 25 хв.)Справа № 808/2021/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар’єроуправління» (місцезнаходження: 69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, буд. 1, код ЄДРПОУ 00110183)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Запорізьке кар’єроуправління» (далі – ПрАТ «Запорізьке кар’єроуправління», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002311401 від 09.03.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи ст. 11, 654, Цивільного кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України ст. 15, 17, 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та вважає, що зміна розміру орендної плати, що підлягає сплаті за земельну ділянку як істотної умови договору оренди землі на підставі рішення суду підлягає оформленню додатковою угодою до договору, тобто така додаткова угода має бути обов’язково зареєстрована у порядку, передбаченому чинним законодавством України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, проте державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі між позивачем та Запорізькою міською радою здійснено не було, що свідчить про відсутність обов’язку у ПрАТ «Запорізьке кар’єроуправління» сплачувати орендну плату у зміненому розмірі. Вказує також, що системний аналіз норм законодавства України має підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого – є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України) Разом із цим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, на думку позивача, є саме договір оренди такої земельної ділянки, а тому саме Запорізька міська рада має виключне право на звернення до позивача в судовому порядку про стягнення заборгованості з орендної плати в порядку ГПК України, а тому просить скасувати оскаржуване рішення відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, із підстав наведених у позовній заяві, у зв’язку із чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, про що подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 3234 від 30.01.2018), відповідно до якого зазначає, що Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПрАТ «Запорізьке кар’єроуправління» про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованому 19.09.2007 за №040726100898 щодо земельної ділянки площею 18,105 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика, а саме: 1. Викласти п. 5 Договору в наступній редакції: «5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 96332655,36 грн. в цінах 2015 року»; 2. Викласти п. 9 Договору в наступній редакції: «9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 2889979,66 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2015 року». Вказує, що рішенням господарського суду від 03.12.2015 по справі №908/5336/15, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016, позов міської ради задоволений. Пояснює, що Запорізькою ОДПІ було направлено позивачу листа з проханням надати до відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя уточнюючу декларацію з орендної плати за землю на 2016 рік, проте підприємство повідомлено про відмову у наданні уточнюючої податкової декларації з орендної плати. Так, Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Запорізьке кар’єроуправління» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплати орендної плати за землю за період з 04.04.2016 по 31.10.2016, за результатами якої встановлено порушення позивачем п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме безпідставно занижена сума податкових зобов’язань по орендній платі за землю за перевіряємий період, у зв’язку із чим винесене оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати за землю. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

07.09.2007 укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,1056 га (п. 2 Договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно із п. 5 Договору, становила 17 189 456,64 грн. (в цінах 2007 року) грн. в цінах 2007 року. За змістом п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 42 973,64 грн., що складає 0,25% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року. Згідно із п. 11 Договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Ленінського району 33216812700006 в управлінні Держказначейства у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління Держказначейства України в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677103, код 13050200.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.12.2015 по справі № 908/5336/15 за позовом Запорізької міської ради до ПрАТ «Запорізьке кар’єроуправління», третя особа Управління Держгеокадастру у Запорізькій області про внесення змін до договору, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016, були внесені наступні зміни до Договору: «п. 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 96332655,36 грн. в цінах 2015 року»; «п. 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 2889979,66 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2015 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2016у справі № 908/5336/15 залишено без змін.

У період з 02.12.2016 по 08.12.2016 фахівцем Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову перевірку ПрАТ «Запорізьке кар’єроуправління» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті орендної плати за землю за період з 04.04.2016 по 31.10.2016, за результатами якої складено відповідний Акт від 09.12.2016 № 132/08-29-14-01/00110183.

В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України в частині безпідставного заниження суми податкових зобов’язань по орендній платі за землю за період з 04.04.2016 по 31.10.2016 у розмірі 2 326 893,17 грн., у тому числі за період за квітень – 304 453,31 грн., за травень-жовтень у сумі 337 073,31 грн. щомісячно.

Вказані висновки обґрунтовані на сторінках 3-6 вказаного Акту перевірки від 09.12.2016 № 132/08-29-14-01/00110183.

На підставі Акту перевірки та з урахуванням вказаних порушень 23.12.2016 Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» №002338281400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати за землю у розмірі 2 908 616,46 грн., у тому числі за основним платежем 2 326 893,17 грн., за штрафними санкціями 581 723,29 грн.

Позивач здійснив оскарження вищевказаних податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку.

Так, рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 27.02.2017 № 1154/10/08-01-10-01-13 скасовано податкове повідомлення - рішення від 23.12.2016 №002338281400 в частині 1 087,52 грн. надмірно нарахованого земельного податку у вигляді орендної плати за землю та 271,88 грн. надмірно застосованих штрафних санкцій, і залишила без змін оскаржуване рішення в іншій частині, а скаргу позивача задовольнила частково.

На підставі висновків акту перевірки та рішення ГУ ДФС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги 09.03.2017 відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ПрАТ «Запорізьке кар’єроуправління» збільшена сума грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 2 907 257,06 грн., в тому числі 2 325 805,65 грн. за податковими зобов'язаннями та 581 451,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 №0002338281400, податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № НОМЕР_1, рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 27.02.2017 № 1154/10/08-01-10-01-13 у адміністративному порядку до ДФС України, проте за рішенням від 29.05.2017 №11456/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скаргу податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № НОМЕР_1 та рішення, прийняте за результатом первинної скарги залишені без змін, скарги – без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № НОМЕР_1 протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною першої статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом. 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендні відносини в Україні регулюються Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161), статті 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону № 161 встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону № 161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку у користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону № 161).

У відповідності до 21 Закону № 161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю, це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, пунктів 288.1 - 288.5 статті 288 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 – 287 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктами 289.1 - 289.3 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Так, за інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, листом від 11.01.2016 №6-28-022-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 Податкового кодексу України, станом на 01.01.2016 становить 1,433, що саме представником позивача не заперечувалось протягом розгляду справи.

Судом враховано також, що пунктом 30 Договору оренди землі між позивачем та Запорізькою міською радою від 07.09.2007 передбачено, що орендар зобов’язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативно-грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Таким чином, податковим органом правомірно було донараховано суму податкового зобов’язання з орендної плати за період з 04.04.2016 по 31.10.2016 у розмірі 2 325 805,65 грн.

При цьому, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Аналізуючи вищевикладені правові норми та матеріали справи, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу нараховані штрафні санкції за встановлене в ході перевірки безпідставне заниження суми податкових зобов’язань по орендній платі за землю.

В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого розпорядження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений 05.03.2018.

Суддя І.В. Батрак