Рішення № 7261747, 25.12.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-2060-1/09

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2009 р. Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарі Настевич К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства відкритого типу “Святошино” про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТВТ «Святошино» про стягнення заробітної плати за відпрацьований час з 1.01.2009 р. по день фактичного звільнення в сумі 16675 грн. 77 коп., компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати в сумі 171 грн. 55 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до подання позовної заяви в сумі 5306 грн. 77 коп.

При цьому, посилається на те, що наказом ВТВТ «Святошино» від 1.07.2003 р. №136-к він був прийнятий на роботу з 1.07.2003 р. на посаду електрозварювальника. Наказом №64-к від 23.03.2009 р. він був звільнений з роботи за скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. При розрахунку в день звільнення відповідач не виплатив йому суму заробітної плати в 16675 грн. 77 коп., заборговану з 1.01.2009 р., тому повинен виплатити крім нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, ще й середній заробіток за весь час затримки до 12.06.2009 р. (дня подачі позову до суду) в сумі 5306 грн. 77 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати в 171 грн. 55 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав.

Представник відповідача повторно в судове засідання не зявився, про час, місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, тому суд, враховуючи думку позивача, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника відповідача, провівши відповідно до ст.224 ЦПК України заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, зясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що наказом по АТВТ «Святошино» від 1.07.2003 р. №136-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до товариства з 1.07.2003 р. на посаду електрозварювальника. Наказом №64-к від 23.03.2009 р. по товариству ОСОБА_1 був звільнений з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП України у звязку з скороченням штату працівників. За період роботи в АТВТ «Святошино» за період з 1 січня 2009 р. по 23 березня 2009 р. позивачу по справі була нарахована заробітна плата в сумі 11197 грн. 45 коп., яка не виплачувалась у вказаний період і не була виплачена при звільненні, а також після звільнення з роботи (а.с.3-8).

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунуку. В разі, якщо звільненний працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першої цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Згідно ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Як встановив суд, позивачу по справі під час роботи в товаристві й при звільненні з роботи мало місце невиплата нарахованої заробітної плати в сумі 11197 грн. 45 коп., що вбачається з пояснень позивача, довідки №19 АТВТ «Святошино» від 9.06.2009 р. (а.с.8).

В подальшому після звільнення належні позивачу по справі гроші по зарплаті не виплачувались. Таким чином, є вина відповідача по справі у невиплаті в зазначені законом строки зарплати позивачу, тому на його користь підлягають стягненню суми по зарплаті, що складають 11197 грн. 45 коп.

Заявлена позивачем заборгованість по зарплаті в 16675 грн. 77 коп., що не виплачена з січня 2009 р. по день звільнення, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Позивач отримував зарплату в АТВТ «Святошин» по 2048 грн. 23 коп. щомісяця, тоді його середньоденна зарплата для вирахування середнього заробітку за час затримки виплати становить 130 грн. 68 коп. з розрахунку ((2048 грн. 23 коп. х 2):39 роб. дн.). З 23.03.2009 р. по 12.06.2009 р.-дня подачі позову до суду 59 робочих днів, тоді середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку позивачу по справі становить 7670 грн. (130 грн. 68 коп. х 59 роб. дн.). Але, оскільки позивач просить стягнути з відповідача в цій частині вимог лише 5306 грн. 77 коп., то суд по закону не виходить за межі позовних вимог, і стягненню підлягають саме 5306 грн. 77 коп. (а.с.7).

Як вбачається з позовних вимог, ОСОБА_1 ставить питання про стягнення з відповідача по справі компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати в сумі 171 грн. 55 коп. відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», але вказані нормативні акти стосуються виплати такої компенсації, якщо продовжуються трудові відносини роботодавця та працівника. ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем по справі не перебуває, в період перебування в трудових відносинах з відповідачем по справі питання про нарахування і виплату йому заробітку з врахуванням компенсації не ставив. Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Тому суд виходить при вирішенні спору з фактично отриманих і досліджених доказів, які іншим шляхом не спростовані і вважаються законними.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вирішив в судовому порядку отримати належні йому суми по заробітку, що є його правом, то суд вважає, що йому необхідно виплатити належні йому суми по зарплаті в судовому порядку, але в тому розмірі, який був нарахований в період його роботи, та з врахуванням середнього заробітку за час затримки виплати, бо в день звільнення з роботи ОСОБА_1 працював, був присутній на робочому місці, але без врахування компенсації.

Відповідно до ст.367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення середньомісячного заробітку в сумі 2048 грн. 23 коп. підлягає негайному виконанню.

В силу ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по справі на користь держави, понесені судом у вигляд судового збору в сумі 165 грн. 04 коп. відповідно до п.1.п.п.а. ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. №825), з врахуванням обєму задоволених позовних вимог, бо позивач при подачі позову до суду по закону була звільнена від оплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 233, 238 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215, 224-226, 367 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства відкритого типу “Святошино” про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу «Святошино” (розрахунковий рахунок №26006962480998 в Київській філії ПУМБ, відділення №1, МФО 322755): на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 11197 грн. 45 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 5306 грн.77 коп., а всього 16504 гривні 22 копійки, на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 165 гривень 04 копійки, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень (отримувач: УДК у Святошинському районі м. Києва. Код ЄДРПОУ 26077945. Р/р 31214259700009. Банк ГУДК у м. Києві. МФО 820019. Призначення платежу: Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи) .

Рішення в частині стягнення заробітної плати з Акціонерного товариства відкритого типу “Святошино” на користь ОСОБА_1 в межах одного місяця в розмірі 2048 гривень 23 копійки підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя