Рішення № 72617466, 07.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2018 р. Справа№805/4135/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мозгової Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Моспінське вуглепереробне підприємство” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Моспінське вуглепереробне підприємство” (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.. Київська, 1) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87527, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011841209 від 27 липня 2017 року, відповідно до якого застосовано штрафні санкції у сумі 49 739, 89 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0011841209 від 27 липня 2017 року суперечить нормам чинного законодавства, а саме, нормам Податкового кодексу України, Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядженню Кабінету міністрів України “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція” від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі – Розпорядження № 1275-р). Крім того, зазначає, що ним 17.02.2015 р. було отримано сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує настання форс-мажорні обставини для позивача щодо справляння та сплати податків і зборів з початком дії з 14 квітня 2014 року по день закінчення антитерористичної операції.

Відповідач 09 січня 2018 року до суду надав відзив на адміністративний позов, в якому вказує, що позиція позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення є цілком необґрунтованою та безпідставною, оскільки ТОВ “Моспінське вуглепереробне підприємство” самостійно надано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017року за №9045259284 від 20.03.2017року. Крім того, зазначає, що позивач має сертифікати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №2877/05-4 та №2873/05-4, які були видані 05.09.2014року, проте, на дату отримання вказаних сертифікатів позивач був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та знаходився на обліку у ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька та провадило господарську діяльність на тимчасово окупованій території України. Однак, 20.04.2015року товариство змінило своє місцезнаходження на іншу, а саме, м. Добропілля, вул. Київська, буд.1 та було взято на податковий облік до Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Вказав, що приписами п.п.38.2 п.38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов’язань; 2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу. Отже, норми цього підпункту не застосовуються до спірних правовідносин.

Ухвалою суду від 27.11.2017року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Моспінське вуглепереробне підприємство” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було залишено без руху, надано позивачу строк до 16.12.2017 року для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору за заявлені вимоги у розмірі 1600 грн.

18.12.2017року представником позивача засобами електронного зв’язку та 21.12.2017року засобами поштового зв’язку, було надано суду заяву про усунення недоліків та платіжне доручення від 13.12.2017року про сплату судового збору у відповідному розмірі.

Ухвалою суду від 20.12.2017 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого засідання на 10.01.2018 року.

10.01.2018року по справі було оголошено перерву до 24.01.2018року.

24.01.2018року розгляд справи було відкладено на 08.02.2018року.

Ухвалою суду від 08.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 лютого 2018 року.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 21.02.2018 року не з’явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Представник відповідача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 21.02.2018року розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Моспінське вуглепереробне підприємство” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення буде здійснено в порядку письмового провадження.

Частиною 9 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд вважає за належне розглядати справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, встановивши яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Моспінське вуглепереробне підприємство” (код ЄДРПОУ 31616011, місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017року за №9045259284 від 20.03.2017року, якою було визначено податкове зобов’язання в розмірі 499 019грн. з граничним строком сплати 30.03.2017року.

Судом встановлено, що 11 липня 2017 року відповідачем була проведена камеральна перевірка з питань несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017року за №9045259284 від 20.03.2017року, за результатами якої було складено акт від 11 липня 2017 року за № 14/05-99-12-09/31616011, за висновками якого було встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання податку на додану вартість в розмірі 497 398,94грн., яке виникло внаслідок порушення на 1 день граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2017року за №9045259284 від 20.03.2017року з урахуванням переплати в розмірі 1 620,06грн., що рахувалась на особовому рахунку позивача в КОР (а.с.12-15).

27 липня 2017 року за висновками акту від 11 липня 2017 року, відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0011841209, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 49 739 грн. 89 коп. за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість за лютий 2017року (а.с.9).

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статі 20 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов’язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Так, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пункту 76.1, пункту 76.2 статті 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно приписів пункту 86.2 статті 86 Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.203.2 ст.203 Кодексу сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем, граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2017року за №9045259284 від 20.03.2017року був порушений товариством на 1 день.

Статтею 10 Закону № 1669-VII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Добропілля.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться сертифікати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №2877/05-4 та №2873/05-4, які були видані позивачу 05.09.2014року.

Так, станом на момент отримання вказаних сертифікатів позивач був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та знаходився на обліку у ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька та провадив господарську діяльність на тимчасово окупованій території України. Однак, 20.04.2015року товариство змінило своє місцезнаходження, а саме, м. Добропілля, вул. Київська, буд.1 та було взято на податковий облік до Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Водночас, приписами п.п.38.2 п.38 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов’язань; 2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу. Отже, норми цього підпункту не застосовуються до спірних правовідносин.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначає Закон України від 02 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669-VII). Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Вищенаведеним Законом №1669-VII не врегульовано звільнення платників податків від відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань безпосередньо з податку на додану вартість, а, отже, норми даного Закону не застосовуються у спірних правовідносинах та посилання позивача на проведення антитерористичної операції у місті Добропіллі є безпідставним.

Стосовно посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатами ТПП України, слід зазначити наступне.

Відповідно до норм статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочки або розстрочки.

Суд зазначає, що вказані сертифікати засвідчували настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності та сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами, зокрема, п.п.100.4-100.5 ст. 100 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 100.2 статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 100.4 статті 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Згідно з пунктом 100.5 статті 100 ПК України підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» доказами, що підтверджують факт настання зазначених обставин, є висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України, рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.

Отже, надані позивачем сертифікати про настання обставин непереборної сили є однією з підстав для звернення із заявою щодо розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Однак, позивачем не надано будь-яких підтверджуючих документів звернення до податкового органу із заявою про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу з податку на додану вартість, тому викладені обставини не є достатнім обґрунтуванням щодо звільнення від відповідальності за порушення строків, визначених податковим законодавством України.

Виходячи з аналізу наведених норм законів у їх сукупності у позивача є право звернутися до податкового органу щодо надання пільги, подати уточнюючу декларацію, або звернутись з заявою про списання безнадійного боргу, оскільки відповідно до ст. 101 ПК України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» документом - підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах.

Таким чином, позивач не скористався своїм правом подати уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за спірний період в рахунок зменшення грошового зобов’язання з цього податку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Європейський суд з прав людини зазначає, що важливо усвідомлювати, що принцип верховенства права охоплює не лише змістовий аспект, але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону.

Так, суд має визначити та забезпечити справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективної системи податкового контролю платників податків, тобто регулювати відповідність втручання контролюючого органу у господарську діяльність підприємства легітимній меті такого втручання.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, а саме застосуванні до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість за період лютий 2017року, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотриманням принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З вищевказаних мотивів суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб’єкта владних повноважень є таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Моспінське вуглепереробне підприємство” (код ЄДРПОУ 31616011, місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1) до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 85612, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011841209 від 27 липня 2017 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Мозговая Н.А.