Рішення № 72617257, 10.01.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року Справа № 804/8502/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Курілові Ю.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Ф» № 163-17 від 19.06.2015 року про визначення податкового зобов’язання у розмірі 25 000,00 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб».

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 19.06.2015 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення № 163-17 про визначення податкового зобов’язання у розмірі 25 000,00 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб». Із зазначеним рішенням позивач не погоджується та вважає його незаконним з підстав того, що запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII норми про зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб не можуть застосовуватися у 2015 році, а такий обов’язок виникає у платників податків лише після 01.01.2016 року. За таких обставин, позивач вважає податкове повідомлення - рішення №163-17 від 19.06.2015 року таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14 грудня 2017 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 10 січня 2018 року о 10:00 год.

У судове засідання позивач не з’явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити із викладених у ньому підстав.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проти позову заперечував. Подав до суду письмові заперечення в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що транспортний податок - це новий податок, а тому, принцип стабільності, який викладено в п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового Кодексу, на нього не розповсюджується, а доводи позивача стосовно того, що транспортний податок може застосовуватися до нього, як до власника транспортного засобу лише з 01.01.2016 року, є помилковими, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VІІІ, не змінює вид податку, а створює новий, отже, не можна стверджувати про зміну його елементів. Оскільки, позивач є власником транспортного засобу, який підпадає під визначення об’єкта оподаткування транспортним податком в 2015 році, оскаржуване рішення було винесено правомірно і підстави для його скасування відсутні. За таких обставин, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі та у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача подав до суду клопотання про те, що не заперечує проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на праві власності ОСОБА_1 належить автомобіль марки MITSUBISHI PAGERO WAGON, тип легковий – універсал – В, 2013 року випуску, об'єм циліндрів двигуна 3200 куб.см., державний номерний знак АЕ 4050ЕЕ, дата реєстрації транспортного засобу - 19 липня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САР № 972722.

19 червня 2015 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого являється ДПІ у Соборному районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області) на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України винесене податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №163-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік у сумі 25000,00 грн. ( а.с. 9 ).

Визначені податкові зобов’язання позивачем не сплачені.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, а відтак і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Відповідно до п.12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів, зокрема, належать встановлення ставок місцевих податків та зборів у межах ставок, визначених цим кодексом.

Законом України від 28.12.2014 № 71 - VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в тому числі в частині транспортного податку).

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України ( в редакції на момент виникнення спору) є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів на підставі відомостей, необхідних для розрахунку податку, отриманих від органів внутрішніх справ.

Слід зазначити, що вказана норма Податкового кодексу України введена в дію з 01 січня 2015 року. Транспортний податок в м. Дніпрі встановлюється рішенням Дніпропетровської міської ради №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 28.01.2015.

Згідно з частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України, Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Дніпрі є 2016 рік.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що транспортний податок відповідно до ст. 10 Податкового кодексу України належить до місцевих бюджетів. Згідно з пп.267.7.1 п. 267.7 ст. 267 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь- яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства.

Будь - який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов'язок, з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов'язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Приписами статті 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи зазначене, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію «Транспортний податок», прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Вищим адміністративним судом України в постановах від 30.08.2016 по справі №К/800/8077/16; від 01 березня 2017 року у справі № К/800/9850/16; від 20 квітня 2017 року у справі № К/800/16726/16; від 04 травня 2017 року у справі № К/800/29204/16.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у 2015 році при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд також зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно - правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Виходячи з вищезазначених норм законодавства України, а також приймаючи до уваги ту обставину, що застосування положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 27.12.2014, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 19 червня 2015 року форми «Ф» № 163-17 про визначення податкового зобов’язання у розмірі 25000,00 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік».

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем в ході розгляду справи не наведено належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, у зв’язку із чим, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 243, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 року форми «Ф» №163-17 про визначення податкового зобов’язання у розмірі 25 000,00 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (інн НОМЕР_1, 49107, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе б. 7 кв. 30) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39545734, 49107, м. Дніпро, вул. Високовольтна б. 24) судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтею 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2