Рішення № 72617135, 21.02.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року Справа № 804/32/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача ОСОБА_3 представника позивача ОСОБА_4 представника відповідача ОСОБА_5 представника відповідача ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання постанов про накладення штрафу неправомірними та їх скасування,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило:

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 26.12.2017 року № 376/4.1-7/1017 про накладання на Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» штрафу у розмірі 3 840 000,00 гривень.

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 26.12.2017 року № 376/4.1-7/1018 про накладання на Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» штрафу у розмірі 512 000, 00 гривень.

В обґрунтування позову Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" зазначило, що оскаржувані постанови винесені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем були виконанні всі вимоги припису, а відтак на час розгляду акту перевірки та прийняття постанови про накладання штрафу, у відповідача не було підстав для притягнення позивача до відповідальності і визначення розміру штрафу у такому великому обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у той самий день.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечували, посилаючись на письмові заперечення, які наявні в матеріалах справ, та просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки на підприємстві були виявленні порушення трудового законодавства (том. 1 а.с. 200, том. 2 а.с. 1-60, 160-164).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 24.11.2017 року по 07.12.2017 року на підставі Наказу № 504-І від 21.11.2017 року та Направлення на перевірку від 21.11.2017 року № 327 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні – ОСОБА_6, було проведено інспекційне відвідування з питань повноти нарахування заробітної плати.

За результатами перевірки було складено ОСОБА_6 перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 376/4.1-7 від 07.12.2017 року, перевіркою встановлено порушення вимог: ст. 24, ст. 61, ч.2 ст.65, ст. 94, ст. 106 КЗпП України та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці».

Крім того, 07 грудня 2017року відповідачем було складено припис № 376/4.1-7-290.

26 грудня 2017 року начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанову № 376/4.1-7/1017 про накладення штрафу у розмірі 3 840 000,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України; постанову № 376/4.1-7/1018 про накладення штрафу у розмірі 512000,00 грн. на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Правомірність винесених постанов № 376/4.1-7/1017, № 376/4.1-7/1018 від 26.12.2017 року є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Процедура проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю визначена Законом України № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року та Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 (далі за текстом - Порядок № 390).

Так, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як зазначено в ч. 1 ст. 2 вказаного закону.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частинами 7 та 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта перевірки № 376/4.1-7, в якому інспектором встановлено порушення товариством вимог статей 24, 61, ч.2 ст. 65, 94, 106 КЗпП України, ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", було винесено припис від 07.12.2017 № 376/4.1-7-290 про усунення виявлених порушень.

Також, вказано про необхідність у 5 денний строк з моменту отримання припису письмово інформувати про виконання вимог припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (том. 1 а.с. 34-37). 12 грудня 2017 року вказаний припис отриманий ПрАТ "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів".

Відповідно до абз. 2, 4, ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Оскаржуваними постановами відповідача, а саме: № 376/4.1.-7/1017 від 26.12.2017 року на позивача накладено штраф у розмірі 3 840 000,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України; № 376/4.1.-7/1018 від 26.12.2017 року на позивача накладено штраф у розмірі 512 000,00 грн. на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивачем до прийняття зазначених постанов було виконано вимоги припису, про що було направлено повідомлення про виконання припису від 15.12.2017 року № 21-08/804 з доданими документами та листом від 16.12.2017 року № 21-08/805 контролюючий орган було проінформовано, який зареєстрований в ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 18.12.2017 року за вх № 7890.

Слід зазначити, що твердження відповідача, що суб'єкт господарювання, який використовує найману працю, несе відповідальність, передбачену ст. 265 КЗпП України, незалежно від усунення виявлених перевіркою порушень є необґрунтованим, оскільки наведене узгоджувалось із вимогами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України від 3 листопада 2016 року № 1726-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Зокрема, суб'єкт господарювання ніс відповідальність за порушення вимог законодавства, в тому числі про працю, незалежно від усунення ним таких порушень. У свою чергу, невиконання вимог припису було (і залишається) самостійною підставою для притягнення такого суб'єкта господарювання до відповідальності відповідно до ст. 188-6 КУпАП.

Поряд із цим, на час проведення перевірки та прийняття відповідачем спірного рішення, вже набрав чинності згадуваний Закон № 1726-VIII (діє з 01.01.2017 року).

Згідно із цим Законом внесено зміни до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема, її доповнено частиною 11 такого змісту: «У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються».

Таким чином, внесення наведених змін фактично має наслідком звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за вчинене ним порушення у разі виконання вимог розпорядчого документа про усунення порушень у повному обсязі та у встановлений строк. Невиконання ж вимог такого розпорядчого документа має наслідком притягнення до відповідальності, як за вчинене порушення, так і за невиконання вимог контролюючого органу про його усунення.

При цьому, оскільки безпосередньо самим Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідальність за порушення вимог спеціальних законів, зокрема КЗпП, не встановлена, то наявні підстави для висновку, що ч. 11 ст. 7 Закону № 877-V пов'язує обов'язок контролюючого органу не застосовувати до суб'єкта господарювання, у разі виконання ним вимог розпорядчого документу, саме фінансові та адміністративні санкції, передбачені спеціальними законами, в тому числі і ст. 265 КЗпП України

Тому та обставина, що ні КЗпП, ні Порядком № 509, не передбачено звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності, встановленої ст. 265 КЗпП України, у разі виконання вимог припису про усунення виявлених порушень, не може розумітися таким чином, що суб'єкт господарювання, навіть у разі своєчасного і в повному обсязі виконання припису у будь-якому випадку повинен бути притягнений до відповідальності, оскільки таке праворозуміння прямо суперечить положенням чинної ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Як встановлено під час вирішення спору, штрафи на позивача накладено за такі порушення: допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, не ведеться облік надурочних робіт кожного працівника; заробітна плата ОСОБА_7 нарахована не в повному обсязі; 15 працівникам за роботу у понаднормовий час в подвійному розмірі не нарахована та не сплачена; не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Статтею 24 КЗпП України, визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідачем у приписі зазначено, що позивач в порушення ст. 24 КЗпП України допустив працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що працівники працювали за трудовими угодами пройшовши інспектування з питань безпеки та з повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, позивачем були оформлені неналежним чином трудові договори, які в подальшому були виправлені на виконання вимог припису, а саме надані відповідні накази (про прийняття працівника на роботу, про звільнення з роботи, тих, хто працювали за трудовими угодами, про виплату компенсації за невикористану відпустку працівникам за трудовими угодами.

Посилання відповідача на недодержання позивачем мінімальних гарантій в оплаті праці є безпідставним, оскільки в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем заробітна плата працівникам нараховувалась та виплачувалась, а порушення полягало лише у недоплаті за роботу у надурочний час, які були також усунуті на виконання вимог припису шляхом видання наказів про донарахування заробітної плати ОСОБА_7 та іншим 15 працівникам за роботу в надурочний час, складені платіжні відомості, доручення та платіжні доручення про перерахування податків на донараховану 15 працівникам заробітну плату за працю в надурочний час, що відповідачем не заперечувалось.

Щодо посилання Позивача на те, що на момент складення оскаржуваних постанов, Наказ Міністерства соціальної політики України від 02.02.2016 №67 втратив чинність, є безпідставними, оскільки зазначений наказ втратив чинність 29.12.2017 з набранням чинності Наказу Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338. Тобто, постанови від 26.12.2017 відповідають формі, затвердженій станом на 26.12.2017.

Доводи відповідача про те, що накази не співпадають з повідомленням, які подано Позивачем, а саме вказали наказ складений на «Озернюк Дениса Анатолійовича» та «Шатарьонок Дмитра Миколайовича», однак повідомлення щодо вказаних осіб до контролюючих органів відсутні, не свідчить про порушення трудового законодавча, оскільки при складанні були допущені помилки у написані і'мя та по-батькові, але ідентифікаційні номера, які зазначені у повідомленнях, відповідають даним наказів (том. 1 а.с. 93, 123, том. 2 а.с. 82,86,89,96 -99, 109, 117).

Таким чином, позивачем виконано вимоги припису в установлений строк у повному обсязі, про що, було повідомлено відповідача.

За таких фактичних обставин, та враховуючи положення чинної частини 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд дійшов висновку про те, що постанови від 26 грудня 2016 року № 376/4.1.-7/1017, № 376/4.1.-7/1018 про накладення штрафу прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.

З урахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судовий збір у сумі 65280 (шістдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят гривень), 00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 26.12.2017 року № 376/4.1-7/1017 про накладення на Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» штрафу у розмірі 3 840 000 (три мілійони вісімсот сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 26.12.2017 року № 376/4.1-7/1018 про накладення на Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» штрафу у розмірі 512 000 (п'ятсот дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (ЄДРПОУ 39788766) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" (ЄДРПОУ 00374048) 65 280 (шістдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1